Ухвала КЦС ВС № 703/3231/20

Ухвала 23 червня 2021 року місто Київ справа № 703/3231/20 провадження № 61-6806ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури Виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 23 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання наведених у ній вимог, з метою самостійного визначення ціни позову та надання доказів на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Від заявника у травні 2021 року засобами поштового зв`язку надійшла виправлена касаційна скарга та докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків у касаційній скарзі, визнано обов`язок заявника навести обґрунтування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги, виходячи із ціни позову щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У такому висновку Суд виходив із того, що із касаційною скаргою звернувся позивач, який сформулював свої позовні вимоги, зокрема і щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Від ОСОБА_1 у червні 2021 року надійшов лист, у якому заявник зазначає, що не має можливості встановити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнений з вересня 2020 року, тому вважає, що судовий збір за подання касаційної скарги щодо перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема в частині вирішення зазначених позовних вимог підлягає сплаті з розрахунку 840, 80 грн, а з урахуванням 200 відсотки ставки - 1 681, 60 грн. Оскільки попередньо сплачено судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн, на переконання заявника, наявні підстави для відкриття касаційного провадження. Втім, Верховний Суд визнає безпідставним посилання заявника на неможливість встановлення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на таке. Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд, врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), визначив обов`язок заявника сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження судових рішень за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Верховний Суд, отримавши докази на підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2 102, 00 грн, визнав обов`язок заявника обґрунтувати сплаченим ним судовий збір за подання касаційної скарги, виходячи із ціни позову щодо зазначених позовних вимог. Така вимога є підставною, враховуючи, що касаційна скарга подана позивачем, який здійснював виклад позовних вимог, та узгоджується із вимогами пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України. Відповідно до наведеної норми процесуального закону ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Системний аналіз частини першої статті 176 ЦПК України визначає обов`язок позивача самостійно визначити ціну позову та обґрунтувати її розмір, при цьому суд, вивчивши подані документи оцінює правильність зазначення ціни позову. Зазначений порядок зумовлений необхідністю перевірки справляння судового збору за подання позову (заяви, скарги). За правилом частини другої наведеної статті, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Верховний Суд визнає, що неможливість встановлення ціни позову має відповідати об`єктивним обставинам, які унеможливлюють грошове вираження майнової вимоги, при цьому, позивач має виявити активну процесуальну поведінку з метою повідомлення таких відомостей, неотримання яких свідчитиме про неможливість встановлення ціни позову. Отже, доводи ОСОБА_1 про неможливість визначення ціни позову щодо розміру середнього заробітку за часу вимушеного прогулу без наведення належного обґрунтування на підтвердження існування перешкод, які унеможливлюють зазначення таких відомостей, не свідчать про об`єктивні обставини, які утруднюють встановити розмір зазначеної майнової вимоги. Також Верховний Суд врахував, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється з врахуванням відомостей про заробітну плату працівника за останні два календарних місяці, які передували його звільненню. За наведених обставин доводи ОСОБА_1 про неможливість визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними. Отже, Верховний Суд визнає обов`язок ОСОБА_1 надати письмові відомості про його заробітну плату за останні два календарних місяці, які передували звільненню заявника. Згідно із частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки вимоги суду касаційної інстанції виконано частково, заявником сплачено судовий збір за подання касаційної скарги, проте не наведено обґрунтування його розміру Верховний Суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтею 127 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків у касаційній скарзі тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду, що не підлягатиме подальшому продовженню. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний