LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС2-3000/12

від 16.06.2021 · Цивільна
Резолютивна:Касаційне провадження у справі № 2-3000/12 за позовом ОСОБА_1 до державного підприємтва «Санаторій «Квітка Полонини» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»), держав…

УХВАЛА 16 червня 2021 року м. Київ справа № 2-3000/12 провадження № 61-6933св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини», державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в складі колегії суддів Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І., ВСТАНОВИВ : У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Санаторій «Квітка Полонини» (правонаступником якого є ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини»), державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання незаконним та скасування рішення Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду про видачу акта про надання гірничого відводу від 04 лютого 2008 року № 1430 ДП «Санаторій «Квітка Полонини». Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києві від 04 грудня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року, позов задоволено; визнано частково недійсним акт Державного комітету України з промислової безпеки, охороні праці та гірничого нагляду від 04 лютого 2008 року за № 1430 про надання гірничого відводу ДП «Санаторій «Квітка Полонини» для розробки родовища мінеральних вод на земельній ділянці площею 11,7 га в частині земельної ділянки площею 0,3700 га у с. Солочин урочище «Біласовиця» Свалявського району Закарпатської області, що належить ОСОБА_1 25 травня 2016 року ДП «Санаторій «Квітка Полонини» подало заяву про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року в зв`язку з нововиявленими обставинами. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року в задоволенні заяви ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року узв`язку із нововиявленими обставинами відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» задоволено частково; ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року скасовано; заяву ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» про визнання незаконним та скасування рішення про надання гірничого відводу в межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , залишено без задоволення. У квітні 2019 року ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та ухвалити нову постанову про задоволення заяви. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» пропустило строк подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки рішення суду першої інстанції, яке заявник просить переглянути, набрало законної сили 04 грудня 2013 року, а з відповідною заявою ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» звернулося 25 травня 2016 року, тобто у встановлений частиною першою статті 362 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) трирічний строк, а тому немає підстав для залишення заяви без задоволення. Вказує, що нововиявленою обставиною у цій справі є скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що належала позивачу, розташовану в межах гірничого відводу, який надано товариству згідно оскаржуваного у цій справі акта № 1430 від 04 лютого 2008 року; судові рішення в інших справах № 306/2412/15, № 710/360/12 не є нововиявленою обставиною, а є документами, які підтверджують існування нововиявленої обставини, про яку товариству не було відомо на час розгляду справи. Про вказані нововиявлені обставини відповідачу стало відомо у травні 2016 року та у встановлений законом строк подано відповідну заяву. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. 17 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 752/4995/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував так: 1) необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постановах від 2 липня 2018 року у справі № 922/3388/15, від 12 листопада 2020 року у справі № 910/23892/16, та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 3 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, про те, що «нововиявлену обставину визначає не саме судове рішення, тобто подія у вигляді рішення, яке ухвалено після рішення у справі, яка переглядається, а обставини, які у цьому рішенні встановлені»; 2) існує неоднакове тлумачення норм процесуального права, що визначають обставини, які є нововиявленими, а саме: частин другої та четвертої статті 423 ЦПК України, частин другої та четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, частин другої та четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України: - за юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14); - до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подана заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (їхнє врахування мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке суд ухвалив). Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин (які виникли або змінилися після розгляду справи), нових доказів, зміни судом висновку щодо застосування норми права в інших подібних справах, а також від обставин, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які вказував учасник судового процесу у поясненнях, касаційній скарзі, або які суд міг встановити, виконавши вимоги процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 3 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15); - необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини: нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення її обставин) не є нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц); 3) суд касаційної інстанції по-різному оцінює судове рішення, ухвалене після рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами: - Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15 вказав, що рішення суду, яке набуло законної сили та яке згадує заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не існувало під час розгляду та вирішення справи. Вказана обставина є новою, але не ново виявленою. Тому відповідно до статті 361 КАС України підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами нема; - Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц виснував, що обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом, є новими і можуть бути підставою для заявлення нової позовної вимоги чи «інших вимог на стадії виконання судового рішення»; - Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11 виснував, що нововиявленою обставиною може бути встановлений рішенням суду факт недійсності договору, оскільки за змістом статті 236 Цивільного кодексу України ця обставина існувала на момент ухвалення рішення суду, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після ухвалення судом рішення про недійсність правочину в іншій справі. Тобто, хоча останнє суд ухвалив після рішення, що переглядається, факт недійсності правочину існував до цього, але відомо про недійсність стало лише після набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Таким чином, встановлений рішенням суду факт недійсності договору в силу закону - це нововиявлена обставина, а не новий доказ (аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 910/23892/16 і від 2 липня 2018 року у справі № 922/3388/15); Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від вищевказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судузастосував у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, згаданій у касаційній скарзі позивача), і з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності у застосуванні процесуальних норм щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) прийнято та призначено до розгляду. Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду (№ 752/4995/17, провадження № 14-41цс21). У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: Касаційне провадження у справі № 2-3000/12 за позовом ОСОБА_1 до державного підприємтва «Санаторій «Квітка Полонини» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»), державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання незаконним та скасування рішення Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду про видачу акта про надання гірничого відводу від 04 лютого 2008 року № 1430 ДП «Санаторій «Квітка Полонини» зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 752/4995/17 (провадження № 14-141цс21). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»