Постанова Київський апеляційний суд № 754/4183/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №754/4183/21 Суддя 1 інстанції - Шмигельський Д.І. Провадження № 33/824/2658/2021 Доповідач-суддя Матвієнко Ю.О. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Харченка Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн. 00 коп. Постановою суду встановлено, що 28.02.2021 року о 02 годині 40 хвилин по вул. Братиславській, 52 в м. Києві водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість, тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп`яніння водій відмовився в присутності двох свідків в кабінеті лікаря-нарколога у відповідності до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Харченко С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обгрунтовуючи скаргу, захисник Харченко С.В. посилався на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Зокрема, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а обвинувачення, зазначене у протоколі, є нечітким та незрозумілим, при цьому відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп`яніння законодавством не передбачено. Крім того, оскільки в протоколі не сформульовано, який огляд та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров`я) ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського, правопорушник не мав можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Також захисник у скарзі посилається на те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, що підтверджується відео, долученим до матеріалів справи, а протокол містить виправлення щодо дати вчинення правопорушення. Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного та обґрунтованого судового рішення. Таким чином, поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку із чим огляд вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1 . Крім того, захисник в апеляційній скарзі посилався на те, що у ОСОБА_1 жодної ознаки наркотичного сп`яніння виявлено не було, що підтверджується і відеозаписом. Також захисник Харченко С.В. у апеляційній скарзі посилався на те, що поліцейський забезпечує доставку осіб в заклади охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, натомість з відео вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 о 2 год. 10 хв. 28.02.2021 року, а склали протокол і зафіксували відмову від проведення медичного огляду лише о 4 год. 20 хв., тобто з моменту виявлення підстав пройшло більше двох годин, що свідчить про порушення поліцейським п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року. Крім того, на відео, долученому до матеріалів справи, пройти огляд на стан сп`яніння пропонує лікар, а не поліцейський, як того вимагає Інструкція. Останні взагалі в присутності свідків не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога. Також, у протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, та те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду та не роз`яснили в чому саме він обвинувачується та яка відповідальність настає у відповідності до ст. 130 КУпАП, а також не дали змоги скористатись юридичною допомогою. За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, SeriesА заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, поліцейським було грубо порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності. Захисник у апеляційній скарзі також посилається на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчитьпро порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Пунктом 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного, алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення. Однак, у матеріалах справи таке направлення відсутнє, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, що є підставою для закриття провадження у справі. Обгрунтовуючи скаргу, захисник також посилався на те, що показання свідків не узгоджуються з протоколом, що ставить під сумнів достовірність наданих суду матеріалів. Так, у своїх письмових поясненнях свідки вказують, що в їх присутності водій відмовився від проходження тесту на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння та від підпису матеріалів. При цьому пояснення складені на бланках одним почерком. Вищезазначені пояснення суперечать протоколу відносно ОСОБА_1 , що ставить під сумнів показання цих свідків, у зв`язку з чим надані пояснення свідків не можна вважати достатнім і достовірним доказом. Також слід зазначити, що показання свідків складені ними не власноручно, а на бланках та з виправленнями одним почерком. Письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою. Таким чином, виклик та допит свідків в даній справі є обов`язковим для з`ясування всіх обставин справи та усунення наявних суперечностей. Крім того, ОСОБА_1 не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського процедурі оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. При цьому наявна у справі розписка є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складена формально, під диктовку працівників поліції. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу, не відсторонили його від керування цим транспортним засобом та дозволили йому продовжувати управляти автомобілем. Таким чином, враховуючи вищевикладене, апелянт зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, не дотримався всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом, що призвело до ухвалення у справі незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка С.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 137521 від 28.02.2021 року (а.с.2), письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6), розписка ОСОБА_1 про залишення на зберігання транспортного засобу (а.с.7), диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.8). Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення. При цьому об`єктивна сторона останнього полягає саме у відмові від проходження зазначеного огляду. Відповідно до п. 6 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 137521 від 28.02.2021 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили, що в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків в кабінеті лікаря-нарколога від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 28 лютого 2021 року у м. Києві керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в кабінеті лікаря-нарколога в присутності двох свідків відмовився. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника Харченка С.В. про порушення поліцейськими порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, що є підставою вважати цей огляд недійсним, апеляційним судом відхиляються, виходячи з наступного. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок №1103). Згідно п. 2 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння з ознаками такого стану. Пунктом 3 Інструкції № 1452/735 передбачено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З даних відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що у поліцейського під час спілкування з ОСОБА_1 виникли підстави вважати, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння, про що поліцейський і зазначив під час бесіди, сказавши, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, що у нього стомлені очі, він блідий і у нього тремтять руки (о 2 год. 25 хв.). Таким чином, у поліцейського були підстави відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, запропонувати останньому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога у закладі охорони здоров`я, що він і зробив о 2 год. 25 хв., що підтверджується дослідженим судом відеозаписом. З відеозапису також вбачається, що о 04 год. 19 хв. ОСОБА_1 від проходження огляду в кабінеті лікаря-нарколога у присутності двох свідків відмовився, що спростовує доводи скарги про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся. Дані відеозапису спростовують і доводи скарги про те, що відмова від проходження огляду у лікаря-нарколога була отримана від ОСОБА_1 більше ніж через дві години після виявлення підстав для його проведення, оскільки, як зазначено вище, підстави для проведення огляду у поліцейського виникли о 2 год. 23 - 25 хв., коли він зазначив ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував проїхати до лікаря-нарколога. Відмова від проходження огляду згідно даних відеозапису мала місце о 04 год. 19 хв. в кабінеті лікаря-нарколога, тобто на протязі не більше двох годин з моменту виявлення підстав для огляду. Якщо водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції). Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, поліцейський у встановленому законом порядку у присутності двох свідків склав протокол про відмову у проходженні огляду. При цьому, слід зазначити, що та обставина, що пройти огляд ОСОБА_1 при свідках пропонував не поліцейський, а безпосередньо лікар-нарколог, яка назвала всі свої дані та повідомила посаду, не є порушенням порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння і самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду не спростовує. Жодних обставин, які б давали підстави сумніватися у поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6), які долучено до матеріалів справи, хоча і у заздалегідь виготовлених бланках, судом під час розгляду справи не встановлено, оскільки ці бланки містять підписи свідків, крім цього, перебування свідків під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в кабінеті лікаря-нарколога також підтверджується даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол ААБ № 137521 від 28.02.2021 року складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, відхиляються апеляційним судом, оскільки зі змісту протоколу та доданих до нього матеріалів по документуванню адміністративного правопорушення вбачається, що його складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, доводи скарги про те, що протокол містить виправлення, спростовуються змістом протоколу, в тексті якого будь-які виправлення відсутні. Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги про відсутність у матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки ця обставина не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння і не являється підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків є недопустимими доказами, оскільки викладені на бланках пояснень та заповнені поліцейським, що унеможливлює внесення до них додаткових відомостей, тобто фактично відсутній текст опитуваної особи, що є недопустимим і такі покази не можуть бути використані, як доказ вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі з урахуванням того, що свідки в судовому засіданні не допитувалися, необґрунтовані, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями свідків та іншими документами, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Тобто, письмові пояснення свідків є належним та допустимим доказом, оскільки містять фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому ні КУпАП, ні інші нормативні документи, не містять вимог до форми опитування свідків, зокрема, що такі пояснення мають бути написані власноруч, або заборони викладати пояснення свідків на надрукованих бланках, а посилання захисника у скарзі на неможливість цього, є його власним тлумаченням, яке не грунтується на законі. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що згідно ч.2 ст.266 КУпАП присутність свідків при огляді водія на стан сп`яніння пов`язана лише із встановленням обставини щодо огляду чи відмови водія у їх присутності від проходження огляду, а їх письмові пояснення суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника Харченка С.В. з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, крім того санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає альтернативних видів стягнення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника Харченка С.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Харченка Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко