Постанова 4811 № 460/2653/14-ц

Справа № 460/2653/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І. Провадження № 22-ц/811/28/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Симця В.І.; адвоката Купара І.Ю. - представника МТСБУ, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 компенсації за втрату годувальника і компенсації за заподіяну моральну шкоду, а також на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 компенсації за заподіяну моральну шкоду, В С Т А Н О В И В: У серпні 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - «МТСБУ»), в кінцевій редакції позовних вимог якого просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника та 200 000,00 гривень компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_4 - 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період: травень 2011 року - грудень 2014 року, щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника у розмірі 116,69 грн, а також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_5 - 11 202,84 грн компенсації за втрату годувальника, також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_3 - 2 217,32 грн компенсації за втрату годувальника, а також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_2 - 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника, а також 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_4 - 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період: травень 2011 року - грудень 2014 року, щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116,69 грн, а також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 07 травня 2011 року в 00 годин 15 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) на автодорозі Яворів-Грушів Яворівського району Львівської області, у якій загинув пасажир ОСОБА_9 , 1969 року народження, який був у легковому автомобілі марки «Фольксваген-Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 06 липня 2011 року згідно із постановою слідчого кримінальна справа за № 135-0117, порушена за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України по факту порушення правил безпеки дорожнього руху (дорожньо-транспортна пригода), закрита у зв`язку із смертю винної особи - водія ОСОБА_10 . На час смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина - позивачка ОСОБА_2 , проживала разом з потерпілим, знаходилася на його утриманні у зв`язку з перебуванням у відпустці по вагітності і пологах та доглядом за малолітнім сином - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 - після смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина народила дочку - ОСОБА_6 . На момент смерті ОСОБА_9 , його батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали разом з потерпілим однією сім`єю, підтримували родинні зв`язки, знаходились на пенсії за віком і фактично були на утриманні потерпілого ОСОБА_9 у зв`язку з загальною непрацездатністю. 06 травня 2014 року позивачі звернулися до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування. Листами від 12 червня 2014 року та від 11 липня 2014 року МТСБУ відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування (том 1, а.с. 1-7, 57-60, 86-92). Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з МТСБУ: -на користь ОСОБА_2 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника та 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_4 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період з травня 2011 року по грудень 2014 року; -на користь ОСОБА_4 щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116,69 грн і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_5 компенсацію за втрату годувальника в розмірі 11 202,84 грн і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_3 2 217, 32 грн компенсації за втрату годувальника і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 07 травня 2011 року о 00 годині 15 хвилин, на автодорозі Яворів - Грушів Яворівського району Львівської області загинув пасажир ОСОБА_9 , 1969 року народження, який був у легковому автомобілі марки «Фольксваген-Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 (Республіка Польща), під керуванням водія ОСОБА_10 , яким були порушені вимоги Правил дорожнього руху України, що і стало причиною настання описаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої він та його пасажир ОСОБА_9 від отриманих травм загинули. 06 липня 2011 року постановою слідчого кримінальна справа № 135-0117, відкрита за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху була закрита у зв`язку із смертю винної особи, водія ОСОБА_10 . Судом також встановлено, що на момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина - ОСОБА_2 , проживала разом з потерпілим, знаходилася на його утриманні у зв`язку з перебуванням у декретній відпустці по вагітності і пологах та доглядом за малолітнім сином - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на утриманні неповнолітню дочку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті потерпілого ОСОБА_9 , народилася його дочка - ОСОБА_6 . На момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали разом з потерпілим однією сім`єю, підтримували родинні зв`язки, знаходились на пенсії за віком і фактично були на утриманні потерпілого у зв`язку з загальною непрацездатністю. У статті 27.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відповідно до статті 22.3. зазначеного Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Статтею 9.3. вказаного Закону, обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 51 000,00 грн на одного потерпілого (том 1, а.с. 200-206). Дане рішення оскаржив представник відповідача - МТСБУ. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні всіх позовних вимог, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що МТСБУ за чинної на момент дорожньо-транспортної пригоди редакції Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не мало обов`язку здійснювати відшкодування моральної шкоди внаслідок того, що не мало правового статусу страховика (том 1, а.с. 234-243). В ході апеляційного розгляду справи, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла позивачка ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_7 помер позивач ОСОБА_4 (том 2, а.с. 125, 126) Справа судами розглядалася неодноразово. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2018 року в частині стягнення з МТСБУ: -на користь ОСОБА_2 68 617 грн. 39 коп. компенсації за втрату годувальника, 200 000 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_4 5 017 грн. 94 коп. одноразової компенсації за втрату годувальника за період з травня 2011 року по грудень 2014 року; -на користь ОСОБА_4 щомісячного відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116 грн. 69 коп., 50 000 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_5 11 202 грн. 84 коп. компенсації за втрату годувальника, 50 000 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_3 2 217 грн. 32 коп. компенсації за втрату годувальника, 50 000 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -6 850 грн. судового збору в користь держави, скасовано та у цій частині прийнято нове рішення - про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ 3 425 грн. судового збору (том 2, а.с. 167-172). Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року вищезгадану постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах дітей, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , щодо відшкодування моральної і майнової шкоди, а також позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відшкодування моральної шкоди скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишено без змін (том 2, а.с. 222-230). Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було стягнуто з МТСБУ (зокрема): -на користь ОСОБА_4 5 017 грн. 94 коп. одноразової компенсації за втрату годувальника за період з травня 2011 року по грудень 2014 року та щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116 грн. 69 коп.; -на користь ОСОБА_5 компенсацію за втрату годувальника в розмірі 11 202 грн. 84 коп. (том 1, а.с. 200-206). Однак, у вище згаданій частині (в тому числі) оскаржуване рішення було скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року (том 2, а.с. 167-172) і в цій частині згадана постанова суду апеляційної інстанції постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року була залишеною без змін (том 2, а.с. 222-230). Відтак, в ході нового апеляційного розгляду справи перевіряється законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення з МТСБУ: -на користь ОСОБА_2 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника та 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_4 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_5 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; -на користь ОСОБА_3 2 217, 32 грн компенсації за втрату годувальника і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду. Позивачі та їхній представник, адвокат Кульчицький О.С., будучи своєчасно належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи 29 березня 2021 року, в судове засідання не з`явилися. При цьому адвокат Кульчицький О.С. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їхнього представника (том 6, а.с. 1). В подальшому позивачі та їхній представник, будучи своєчасно належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи повторно (том 6, а.с. 19-34), в судове засідання повторно не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 компенсації за втрату годувальника і компенсації за заподіяну моральну шкоду, а також на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 компенсації за заподіяну моральну шкоду,колегія суддів дійшла наступних висновків. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до пункту 22.3. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦКУкраїни. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору. Пунктом 9.3. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час укладення договору страхування, передбачено, що обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 51 000,00 грн на одного потерпілого. З огляду на встановлені судами обставини, заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок смерті члена сім`ї є доведеною, проте її розмір, що відшкодовується МТСБУ, обмежений 5 % обов`язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, що на час ДТП складав 51 000,00 грн. Відтак, позовні вимоги вдови та дітей загиблої особи про стягнення з МТСБУ на їх користь компенсації за заподіяну моральну шкоду підлягають до задоволення лише частково, а саме - у розмірі 2 550 грн. (5 % від 51 000 грн.). Згідно з пунктом 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до пункту 41.3. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування. Заявлена позивачами моральна шкода не передбачена у статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як така, що не підлягає відшкодуванню МТСБУ. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що МТСБУ за чинної на момент дорожньо-транспортної пригоди редакції Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не мало обов`язку здійснювати відшкодування моральної шкоди внаслідок того, що не мало правового статусу страховика, суперечить нормам матеріального права, а тому до уваги прийматися не можуть. За частиною третьою статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке присуджено судом спадкодавцеві за його життя. Отже, право на отримання моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, відповідно у випадку смерті особи до постановлення рішення про стягнення моральної шкоди, матеріально-правового та процесуального правонаступництва за вимогою про відшкодування моральної шкоди не відбувається. Рішення суд першої інстанції постановив 05 жовтня 2017 року. Згідно з копією свідоцтва про смерть від 20 вересня 2018 року серія НОМЕР_2 , позивачка ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 25 вересня 2018 року серія НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . У відповіді на запит апеляційного суду Яворівська державна нотаріальна контора листом від 27 травня 2019 року за № 471/01-16 повідомила, що у цій конторі спадкові справи після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не заводилися. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. З урахуванням вищенаведеного законним і обґрунтованим оскаржуване рішення є лише в частині стягнення на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 2 550 грн. компенсації за заподіяну їм моральну шкоду, а в іншій частині це рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження щодо тієї частини позовних вимог, що перевищує 2 550 грн. Щодо стягнення майнової шкоди, пов`язаної із смертю годувальника, то суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню. Так, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди, завданої смертю особи, суд першої інстанції з посиланням на статтю 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (яка не була чинною на час смерті особи, а відтак не підлягала застосуванню до спірних правовідносин), вказав, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. В той же час, чинна на той час редакція статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідної норми про мінімальний розмір відшкодування шкоди утриманцям померлого не містила. Відповідно до частини першої статті 56 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип треба розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99). Відповідно до статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв`язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім`ї є діти віком до восьми років; інші члени сім`ї, які знаходилися на утриманні потерпілого. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв`язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776, розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв`язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Якщо питання про страхове відшкодування вирішується в судовому порядку, його виплата проводиться у строк і в обсязі, що визначені рішенням суду. Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. На час смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина - позивачка ОСОБА_2 , проживала разом з потерпілим, знаходилася на його утриманні у зв`язку з перебуванням у відпустці по вагітності і пологах та доглядом за малолітнім сином - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 - вже після смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина народила дочку - ОСОБА_6 .. Разом з померлим також проживала його дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Судами встановлено, що загиблий був інвалідом 3 групи за загальним захворюванням і його середньомісячний дохід відповідно до призначеної пенсії становив 927 грн. 57 коп. На вищенаведене звернув увагу і Верховний Суд, направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного в судових повістках, надісланих позивачкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їхньому представнику, згаданим учасникам судового процесу було запропоновано подати до суду додаткові пояснення та розрахунки - з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року по даній справі (том 3, а.с. 10-17), однак останні, будучи ознайомленими з вищезгаданими висновками Верховного Суду, своїх нових розрахунків розміру компенсації за втрату годувальника, яка підлягає до стягнення з МТСБУ на їхню користь з урахуванням цих висновків Верховного Суду, до суду апеляційної інстанції так і не подали і в судові засідання не з`явилися. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з МТСБУ на їхню користь компенсації за втрату годувальника (у розмірі, відповідно, 68 617 грн. 39 коп. та 2 217 грн. 32 коп.) підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні цих позовних вимог за їх недоведеністю. Керуючись ст.ст. 255 ч.1 п.7, 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 3 і 4, 377 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 компенсації за втрату годувальника і компенсації за заподіяну моральну шкоду, а також на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 компенсації за заподіяну моральну шкоду частково задовольнити. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивачів компенсації за заподіяну моральну шкоду змінити, зменшивши розмір цієї компенсації, який підлягає до стягнення на користь: - ОСОБА_2 - до 10 200 грн.; - ОСОБА_3 - до 2 550 грн.; - ОСОБА_4 - 2 550 грн.; - ОСОБА_5 - 2 550 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення на їх користь компенсації за заподіяну моральну шкоду рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року скасувати та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на їхню користь компенсації за втрату годувальника скасувати і в цій частині ухвалити нову постанову - про відмову у задоволенні цих позовних вимог за їх недоведеністю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 17 червня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.