Постанова 4873 № 925/1546/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" червня 2021 р. Справа№ 925/1546/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Куксова В.В. за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.06.2021 року у справі №925/1546/20 (в матеріалах справи). Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021, повний текст якого складено та підписано 04.03.2021 у справі №925/1546/20 (суддя Дорошенко М.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Черкаської міської ради про стягнення 1 189 868,10 грн. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (далі- позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" (далі - відповідач) 1 189 868,10 грн заборгованості за надані медичні послуги. В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих ним протягом трьох спірних періодів з 29.11.2017 по 10.12.2017, з 27.12.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 і по 31.03.2018 медичних послуг з проведення гемодіалізу облікованим за відповідачем пацієнтам. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 у справі №925/1546/20 позов задоволено повністю. Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 у справі №925/1546/20 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права. Доводи скаржника загалом зводяться до того, що у відповідача у спірний період жодних договірних відносин з позивачем не виникало, жодних договорів не укладалось, тендерів не проводилось, а фактичне надання послуг позивачем пацієнтам, навіть, якщо таке і могло мати місце, не є свідченням наявності саме договірних відносин між позивачем та відповідачем з надання безоплатних медичних послуг за рахунок бюджетних коштів. Крім того, відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів та на нього не покладено жодних фінансових обов`язків згідно з Обласною програмою «Надання медичної допомогти хворим нефрологічного профілю». Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, справу №925/1546/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В. 06.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника до суду надійшла заява з доданим платіжним доручення про сплату судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 у справі №925/1546/20 та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 18.05.2021 об 11:00 год. 30.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. 05.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про врахування правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.03.2021 по справі №910/11847/19. 18.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2021. 04.06.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду позивачем подано пояснення, в яких просить врахувати правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 20.06.2018 по справі №925/1833/15, а правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 16.03.2021 по справі №910/11847/19 - не застосовувати. 08.06.2021 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу. Представники скаржника та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з наступних підстав. Як свідчать матеріали справи, у 2009 році позивачем започатковано проект міжнародного партнерства у сфері медико-соціальної допомоги населенню України та заплановано створення медичних діалізних центрів на території різних областей України. В межах реалізації цього інвестиційного проекту силами позивача у м. Черкаси побудований і до сьогоднішнього дня безперервно функціонує медичний центр для пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Рішенням Черкаської обласної ради від 19.09.2014 №34-5/VІ була затверджена обласна програма "Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю" на 2014 - 2017 роки". З огляду на суспільну значущість, дію обласної програми неодноразово продовжували, а саме рішенням Черкаської обласної ради від 22.12.2017 №19-14/VІІ було продовжено строк її дії до 31.12.2019, а рішенням Черкаської обласної ради від 20.12.2019 №34-53/VІІ - до 31.12.2020. 15 вересня 2015 року рішенням Черкаської міської ради від №2-1569 затверджена міська програма "Забезпечення амбулаторного лікування хворих нефрологічного профілю мешканців міста Черкаси та переселенців з південно-східних областей України у 2015 році" та список осіб, що потребують такого лікування у медичному закладі позивача. Рішення Черкаської міської ради про скасування списку, затвердження нового чи перенаправлення хворих на лікування в інший заклад охорони здоров`я не приймалося. З огляду на це позивач розцінив, що запит щодо лікування визначеного переліку пацієнтів залишався чинним для позивача і в наступні періоди, зокрема в 2017-2018 роках і тому позивач надання послуги лікування в ці роки не припиняв. Попри існування негативної практики розрахунків з боку місцевих органів влади за надані ним послуги, відносини з надання послуг гемодіалізу до середини 2017 року оформлювалися договорами, які позивач укладав з Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради як замовником і Департаментом охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради як платником за спільною згодою сторін. Листом від 30.05.2017 №704/14-05-01 Департамент охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради повідомив позивача, що в результаті змін в організації закупівлі при закладах охорони здоров`я міста будуть створюватися тендерні комітети, які безпосередньо виступатимуть замовниками послуг. Закупівля послуг гемодіалізу буде здійснюватися відповідно до кількості осіб, які потребують лікування, за місцем реєстрації. З 24.07.2017 і до сьогоднішнього дня відносини з надання позивачем послуг з проведення гемодіалізу оформлялися окремими договорами, які позивач укладав з п`ятьма міськими центрами первинної медико-санітарної допомоги м. Черкаси. Кожен з пацієнтів позивача на основі підписаної декларації з сімейним лікарем обліковується за конкретним центром, що впливає на обсяг замовлення послуг згідно з договорами, які укладаються. 27 липня 2017 року відповідач як платник і позивач як постачальник уклали договір №101 (далі також - договір №101), згідно з яким постачальник зобов`язався надати, а платник - прийняти і оплатити постачальнику послуги лікувальних закладів та супутні послуги (медичне лікування амбулаторне в клініках методом діалізу) в обсязі 644 сеансів діалізу на загальну суму 1 540 963,20 грн. Відповідно до п. 4.1 договору №101 оплата за надані послуги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на розрахунковий рахунок постачальника, які зазначені у розділі 13 договору, на підставі акту здачі-приймання послуг на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів з моменту підписання актів уповноваженими представниками платника та постачальника. На виконання договору №101 позивач у період з 24.07.2017 по 29.11.2017 надав направленим відповідачем пацієнтам 644 процедури гемодіалізу на загальну суму 1 540 963,00 грн за ціною однієї процедури 2 392,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами про надання медичних послуг №1, №2, №3, №4 і №5 зі списками хворих. Відповідач надані позивачем послуги в сумі 1 540 963,00 грн за договором №101 оплатив повністю. Після закінчення строку дії договору №101 у період з 29.11.2017 по 10.12.2017 (перший спірний період) позивач продовжував надавати послуги з проведення гемодіалізу пацієнтам вже без оформленого договору із відповідачем, оскільки, як пояснив позивач, він є закладом охорони здоров`я і не може зупинити надання послуг з проведення гемодіалізу пацієнтам, які вже проходили у нього лікування та обрали цю установу як місце свого подальшого лікування. Тому пацієнти продовжували безперервно і безоплатно для них одержувати життєво необхідні їм процедури гемодіалізу у позивача. У період з 29.11.2017 по 10.12.2017 позивач надав 55 процедур гемодіалізу на загальну суму 131 604,00 грн, за ціною однієї процедури 2 392,80 грн, що підтверджується наданим позивачем переліком пацієнтів та кількості наданих та неоплачених послуг за періоди з 25.11.2017 по 10.12.2017 та з 27.12.2017 по 31.12.2017 за підписами пацієнтів, головного лікаря та директора позивача. Відповідач надані послуги за перший спірний період з 29.11.2017 по 10.12.2017 в сумі 131 604,00 грн позивачу не оплатив. 11 грудня 2017 року відповідач як платник і позивач як постачальник уклали договір №102 (далі також - договір №102), згідно з яким постачальник зобов`язався надати, а платник - прийняти і оплатити постачальнику послуги лікувальних закладів та супутні послуги (медичне лікування амбулаторне в клініках методом діалізу) в обсязі 155 сеансів діалізу на загальну суму 370 884,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору №102 оплата за надані послуги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на поточний рахунок постачальника, які зазначені у розділі 13 договору, на підставі акту здачі-приймання послуг на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів з моменту підписання актів уповноваженими представниками платника та постачальника. 22 грудня 2017 року відповідач і позивач уклали додаткову угоду №2 до договору №102 якою зменшили сеанси діалізу до 106 та загальну їх вартість до 253 636,80 грн. На виконання договору №102 позивач у період з 11.12.2017 по 31.12.2017 надав 106 процедур гемодіалізу на загальну суму 253 636,80 грн, за ціною однієї процедури 2 392,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами про надання медичних послуг №1, №2 і №3 зі списками хворих. До акту про надання медичних послуг №3 не були включені дві процедури, які надавалися одному з пацієнтів у період з 27.12.2017 по 31.12.2017 (другий спірний період), загальною вартістю 4 785,60 грн. Відповідач надані послуги за другий спірний період з 27.12.2017 по 31.12.2017 в сумі 4 785,60 грн позивачу не оплатив. Після закінчення строку дії договору №102 у період з 01.01.2018 по 31.03.2018 (третій спірний період) позивач продовжував надавати послуги з проведення гемодіалізу пацієнтам вже без оформленого договору із відповідачем, оскільки останнім помилково було обрано процедуру відкритих торгів, а не переговорну процедуру, як це допускалося за умови відсутності конкуренції згідно зі ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі". Саме через це відкриті торги двічі відмінялися через відсутність необхідної кількості учасників, що затягувало час. У період з 01.01.2018 по 31.03.2018 позивач надав 430 процедур гемодіалізу на загальну суму 1 053 478,50 грн, за ціною однієї процедури 2 449,95 грн, що підтверджується наданим позивачем переліком пацієнтів та кількості наданих та неоплачених послуг за періоди з 01.01.2018 по 31.03.2018 за підписами пацієнтів, головного лікаря та директора позивача. Відповідач надані послуги за третій спірний період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в сумі 1 053 478,50 грн позивачу не оплатив. 02 квітня 2018 року відповідач як платник і позивач як постачальник уклали договір №61 (далі також - договір №61), згідно з яким постачальник зобов`язався надати, а платник - прийняти і оплатити постачальнику послуги лікувальних закладів та супутні послуги (медичне лікування амбулаторне в клініках методом діалізу) в обсязі 1263 сеансів діалізу на загальну суму 3 094 286,85 грн. Відповідно до п. 4.1 договору №61 оплата за надані послуги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на розрахунковий рахунок постачальника, які зазначені у розділі 13 договору, на підставі акту здачі-приймання послуг на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів з моменту підписання актів уповноваженими представниками платника та постачальника. 28 грудня 2018 року відповідач як платник і позивач як постачальник уклали додаткову угоду №4 до договору №61, якою сторони зменшили сеанси діалізу до 1260 та загальну їх вартість до 3 086 937,00 грн. 29 грудня 2018 року відповідач як платник і позивач як постачальник уклали додаткову угоду №5 до договору №61, якою сторони вирішили продовжити дію договору на строк, достатній для проведення тендерної процедури на початку 2019 року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в договорі. Обсяги, що не перевищують 20% суми визначеної в договорі, будуть визначені після затвердження видатків на цю мету в установленому порядку. На виконання додаткової угоди №5 позивач у період з 02.04.2018 по 31.12.2018 надав 1260 процедури гемодіалізу на загальну суму 3 086 937,00 грн, за ціною однієї процедури 2 449,95 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами про надання медичних послуг №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9 і №10 зі списками хворими. Відповідач надані позивачем послуги в сумі 3 086 937,00 грн за додатковою угодою №5 прийняв повністю. Для розрахунків вартості однієї послуги гемодіалізу позивач керувався наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.03.2011№129, яким затверджено "Методику розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок із застосуванням гемодіалізу", яка визначає механізм формування вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням амбулаторного гемодіалізу. Ця Методика є обов`язковою для державних та комунальних закладів охорони здоров`я і відображає собівартісь послуги гемодіалізу. За ціною 2016 року фактична вартість 1 процедури гемодіалізу в медичному центрі позивача у м. Черкаси становить 2 123,16 грн. Для визначення ціни на наступний рік позивач застосовував встановлений в Україні в установленому порядку індекс споживчих цін. Наказом позивача від 22.12.2016 №26 "Про затвердження прейскуранту цін на послуги у медичному центрі ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" в м. Черкаси" була затверджена вартість 1 послуги на 2017 рік у розмірі 2392,80 грн. Наказом позивача від 28.12.2017 №30 "Про затвердження прейскуранту цін на послуги у медичному центрі ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" у м. Черкаси" була затверджена вартість 1 послуги на 2018 рік у розмірі 2 449,95 грн. Спору між сторонами з приводу ціни за одну послугу гемодіалізу, яку використав позивач у розрахунках стягуваної суми заборгованості, між сторонами немає. Зі змісту наказу МОЗ України та НАМН України №280/44 від 11.05.2011, наказу МОЗ України від 11.02.2016 №89, якими затверджені уніфіковані клінічні протоколи випливає, що обов`язкова тривалість та періодичність гемодіалізу для одного пацієнта складає не менше 3-х разів на тиждень тривалістю не менше 4 годин. Матеріали справи не містять доказів порушення позивачем протоколів лікування пацієнтів, які потребують процедури гемодіалізу, а також не містять доказів не виконання відповідачем зобов`язань у період надання позивачем послух за укладеними між сторони договорами. Предметом позову, що розглядається у цій справі, є вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані позивачем у три вказані вище спірні періоди медичні послуги гемодіалізу. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на те, що оскільки позивачем були надані послуги з проведення гемодіалізу у спірні періоди на виконання згадуваної вище програми "Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю" на 2014-2017 роки" та з урахуванням положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", враховуючи, що відповідач не заявив позивачу про припинення надання медичних послуг і є особою, відповідальною за оплату таких послуг, які надавалися облікованим відповідачем пацієнтам на основі підписаних декларацій з сімейним лікарем, тому відповідач повинен провести повний розрахунок із позивачем за надані медичні послуги з проведення гемодіалізу у спірні періоди. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У відповідності до ст.5 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. Згідно з ст.7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я. Відповідно до статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. За змістом статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. У відповідності до ч.5 ст.18, ч.6 ст.35-2, ч.5 ст.35-3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" медична допомога вторинного та третинного рівнів надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом. З огляду на що, обов`язок з надання медичних послуг методом гемодіалізу за рахунок бюджетних коштів, може виникнути у разі укладення головним розпорядником бюджетних коштів договору із закладом охорони здоров`я про медичне обслуговування населення згідно із Законом України "Про публічні закупівлі". Згідно з ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Пунктом 1 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Як встановлено вище та свідчать матеріали справи, обсяг та сума медичних послуг, визначених у договорах №№101, 102, 61, не охоплювали надання медичних послуг у спірний період (з 29.11.2017 по 10.12.2017, з 27.12.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 і по 31.03.2018). Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів того, що відповідач є особою, на яку вказане вище програма покладала зобов`язання з розрахунку за фактично надані послуги у спірний період. Судом першої інстанції не встановлено, що відповідач визначений відповідальним виконавцем програми, втім будучи розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня у відносинах із замовлення медичних послуг, який не формує, не виділяє, не розподіляє, не затверджує бюджетні призначення на такі цілі, може виступати замовником вказаних послуг виключно в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. І такі відносини мали б бути оформлені відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі". Відтак, виникнення між сторонами у справі правовідносин у спрощений спосіб та господарсько-правової відповідальності лікарні, який прямо суперечить приписам ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, відповідно до якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п.18 ч.1 ст.2 БК України). У відповідності до п.47 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету. Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.п.6 - 8 ч.1 ст.2 БК України). Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Обсяг бюджетних зобов`язань, узятих бюджетною установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов`язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов`язаннями у поточному році. У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов`язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів. Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (далі - Постанова №228). Пунктом 5 Постанови №228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам, закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів. Абзацом другим пункту 43 Постанови №228 встановлено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органів Казначейства. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Казначейства витяг, повинні подати цим органам розподіли показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а також зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Відповідно до ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Таким чином, враховуючи наведені приписи законодавства комунальний заклад охорони здоров`я який діє у відносинах із замовлення медичних послуг як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів), є замовником таких послуг в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, а отже зобов`язання відповідача перед позивачем щодо розрахунку за медичні послуги обмежувались обсягом замовлення за бюджетні кошти, яке (замовлення) відповідало ціні договорів та була сплачена позивачу в повному обсязі за рахунок коштів бюджету в межах бюджетних асигнувань. Обставин, які б свідчили про перерахування відповідачу коштів бюджету для розрахунку з позивачем за надані останнім медичні послуги, колегією суддів не встановлено. Відтак, враховуючи, що у відповідача обов`язок по оплаті послуг, наданих у спірний період, не виник ні на підставі вказаних вище договорів, які повністю виконані сторонами виходячи із його істотних умов (ціна договору, кількість обумовлених процедур, вартість однієї процедури), а оформлення відносин у спрощений спосіб учасниками справи не доведено та він не відповідає приписам Закону України "Про державні закупівлі", а також враховуючи те, що відповідач не є ані відповідальним виконавцем в розумінні обласної програми "Надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю", ані будь-якою іншою особою, на яку покладався обов`язок зі здійснення розрахунку за спірні послуги за вказаною програмою, приймаючи також до уваги, що відповідач не є суб`єктом, у якого обов`язок із фінансування зазначених послуг виникає безпосередньо із загальних та спеціальних норм законодавства, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.03.2021 по справі №910/11847/19. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Дані положення кореспондуються з ч.4 ст.236 ГПК України. Враховуючи вказані правові норми, колегією суддів відхиляються доводи позивача про незастосування правових висновків викладених у вказаній вище постанові Верховного Суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі №925/1833/15, на яку посилається позивач, не є подібними, а встановлені судами обставини та матеріально-правове регулювання не є релевантним, адже відповідачем у вказаній справі виступав виконавчий орган міської ради, який у спірному періоді був постійним учасником обласної програми надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю, якою, як встановлено судами, передбачалось здійснення фінансового забезпечення за рахунок коштів бюджетів в межах затверджених асигнувань, і видатки на виконання вказаної програми були повністю профінансовані за рахунок обласного бюджету у вигляді субвенцій та за рахунок коштів місцевого бюджету. Крім того, Верховний Суд зробив висновок, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 181 ГК України. Водночас, у справі №925/1546/20 відповідачем є комунальне некомерційне медичне підприємство, яке у таких відносинах є замовником медичних послуг за договором, і за правовою позицією позивача під час спірного періоду між сторонами продовжували існувати зобов`язальні відносини з надання і оплати послуг, укладені фактично у спрощений спосіб. Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та у поясненнях, суд апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вищенаведені висновки суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права; в позові слід відмовити у повному обсязі. Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача. На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 у справі №925/1546/20 задовольнити. 2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 у справі №925/1546/20 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в позові у повному обсязі. 3.Судові витрати покласти на товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна". 4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 33737695) на користь комунального некомерційного підприємства "Перший Черкаський міський центр первинної медико - санітарної допомоги" (вул. Дахнівська, буд. 34, м. Черкаси, 18009, код ЄДРПОУ 38469862) 26 773,50 грн (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят три гривні п`ятдесят копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. 5.Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області. 4.Матеріали справи №925/1546/20 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено та підписано 22.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці з 14.06.2021. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала В.В. Куксов