Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1350/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" червня 2021 р. Справа№ 911/1350/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Зубець Л.П. Алданової С.О. при секретарі ГуцалО.В. за участю представників зазначених в протоколі від 02.06.2021р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у справі № 911/1350/19 (суддя - Бабкіна В.М.) за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" про визнання недійсними додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, а також стягнення 14056,77 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів ВСТАНОВИВ: Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" про визнання недійсними додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, а також стягнення 14056,77 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що укладені між Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИЗА" додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти не відповідають вимогам ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим прокурор просить суд визнати вказані додаткові угоди недійсними, а також стягнути 14056,77 грн. надмірно сплачених у зв`язку з їх укладенням бюджетних коштів. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" на користь Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області 14056 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 77 коп. надмірно сплачених бюджетних коштів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" на користь прокуратури Черкаської області 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МИЗА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" на користь Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області 14056 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 77 коп. надмірно сплачених бюджетних коштів. Виключити з мотивувальної частини рішення від 14.01.2021 у справі №911/1350/19 висновок Господарського суду Київської області про нікчемність додаткових угод від 19.07.2017 №2 та 01.11.2017 №3 до договору закупівлі за державні кошти від 07.02.2017 №57. Визнати дійсними додаткові угоди від 19.07.2017 №2 та 01.11.2017 №3 до договору закупівлі за державні кошти від 07.02.2017 №57, як такі, що е суперечать інтересам держави та суспільства й укладені за взаємною згодою стороні та у подальшому схвалені добровільним виконанням зобов`язань. Відмовити в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області про стягнення 14 056, 77 грн надмірно сплачених бюджетних коштів. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "МИЗА" просить поновити строк на апеляційне оскарження. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "МИЗА" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі 2 881,50 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги - Першому заступнику керівника Смілянської місцевої прокуратури, Управлінню освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області та докази повноважень Кролевець В.М. 19.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МИЗА" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 26.05.2021 року. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19. Витребувано з Господарського суду Київської області справу №911/1350/19. 17.05.2021 супровідним листом №02-04/911/1350/19 від 13.05.2021 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1350/19. 18.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Смілянської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19 без змін. 24.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Смілянської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №911/1350/19 до 02.06.2021р. Представник відповідача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 року по справі № 911/1350/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. 02.06.2021р. представники прокуратури та позивача у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодекс) України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів на веб-порталі ProZorro за ідентифікатором UA-2017-01-03-001071-b 03.01.2017 р. тендерним комітетом Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради (далі - управління освіти) оголошено про проведення публічних торгів щодо предмету закупівлі - хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби, Код ДК 021:2015:15810000-9, а саме - хліб пшеничний першого ґатунку 18305 кг та хліб житньо-пшеничний 8918 кг, очікувана вартість предмету закупівлі 304652,00 грн. Згідно з протоколом засідання тендерного комітету управління освіти від 26.01.2017 р. № 25 тендерним комітетом було розглянуто тендерну пропозицію учасника торгів ТОВ "МИЗА", як учасника, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір. 07.02.2017 р. між Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (учасник) було укладено договір № 57 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовникові товар "хліб пшеничний першого ґатунку, хліб житньо-пшеничний - код (класифікатор ДК 021:2015 (СРV)) - 15810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби", перелік та кількісні вимоги до якого визначені згідно технічної специфікації, а замовник - прийняти та оплатити такий товар. Пунктом 1.2 договору визначено специфікацію цього договору, а саме: хліб пшеничний першого ґатунку - 18305 кг; хліб житньо-пшеничний - 8918 кг. Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 234680,81 грн. Пунктом 3.2 передбачено, що ціна за одиницю товару відповідає пропозиції учасника за результатами електронного аукціону та визначена в Специфікації. Пунктами 3.6, 3.8 договору визначено, що зміна вартості одиниці товару допускається у випадках, передбачених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", при зміні ціни замовник керується ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, застосовуючи ціни, які встановлені або регулюються уповноваженим органом державної влади, тому зміна ціни за одиницю товару можлива лише з урахуванням даних моніторингу споживчих цін на соціально значущі товари у Черкаській області, що здійснюється органами державної статистики та розміщується на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі у рубриці "Економічна ситуація та прогнози" або індекси зростання цін, визначеного Державним комітетом статистики. Відповідно до додатку № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. ТОВ "МИЗА" зобов`язалося упродовж 2017 року поставити управлінню освіти: хліб житньо-пшеничний в кількості 8918 кг за ціною за одиницю товару 6,14166666666 грн., всього на суму 140795,958333 грн.; хліб пшеничний першого ґатунку в кількості 18305 кг за ціною за одиницю товару 7,69166666666 грн., всього на суму 54771,3833332 грн. У подальшому постачальник звернувся до замовника з листом від 25.04.2017 р. № 55 про збільшення ціни на хлібобулочні вироби на 10 %. Протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради від 10.05.2017 р. № 56 було погоджено збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції "хліб пшеничний першого ґатунку" на 9,99% з 9,23 грн./кг до 10,15 грн./кг з ПДВ, "хліб житньо-пшеничний" на 9,99% з 7,37 грн./кг до 8,10 грн./кг з ПДВ та укладено додаткову угоду № 1 на збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції. Отже, між Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради та ТОВ "МИЗА" 11.05.2017 р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлі товарів за державні кошти від 07.02.2017 р. № 57 (далі - додаткова угода № 1). У додатковій угоді № 1 сторони погодилися змінити і доповнити договір, а саме - відповідно до розділу 3 договору затвердити подану цінову пропозицію (додаток № 1): хліб житньо-пшеничний за ціною за одиницю товару 8,10 грн., хліб пшеничний першого ґатунку за ціною за одиницю товару 10,15 грн. Інші умови договору залишилися без змін. Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 було збільшено ціну за одиницю товару у відповідності з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в порівнянні з договором. Після укладання додаткової угоди № 1 постачальник вдруге звернувся до замовника з листом від 07.07.2017 р. № 111 про збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби. 19.07.2017 р. між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. Зазначеною додатковою угодою № 2 сторонами, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", було збільшено ціну за одиницю товару та внесено зміни до договору № 57 від 07.02.2017 р., зокрема, відповідно до розділу 3 договору затверджено подану цінову пропозицію: хліб житньо-пшеничний за ціною за одиницю товару 8,90 грн., хліб пшеничний першого ґатунку за ціною за одиницю товару 11,15 грн. Інші умови договору залишилися без змін. Після укладання додаткової угоди № 2 постачальник втретє звернувся до замовника з листом від 17.10.2017 р. № 183 про збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби. 01.11.2017 р. між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 3 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. Зазначеною додатковою угодою № 3 сторонами, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", збільшено ціну за одиницю товару та внесено зміни до договору від 07.02.2017 р. № 57, зокрема, відповідно до розділу 3 договору затверджено подану цінову пропозицію: хліб житньо-пшеничний за ціною за одиницю товару 9,79 грн. хліб пшеничний першого ґатунку за ціною за одиницю товару 12,26 грн. Інші умови договору залишилися без змін. 28.12.2017 р. між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 4 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. Зазначеною додатковою угодою № 4 внесено зміни до договору № 57 від 07.02.2017 р., у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника Розділ 3 договору доповнено підпунктом 3.10 такого змісту: "Загальна сума договору зменшується на 980,09 грн. та становить 233700,72 грн.". Інші умови договору залишилися без змін. Також 28.12.2017 р. між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 5 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. Зазначеною додатковою угодою № 5 сторони домовились продовжити дію договору на строк, достатній для проведення тендерної процедури на початку 2018 року. Обсяги, що не перевищують 20% суми визначеної в договорі, будуть визначені після затвердження видатків на цю мету в установленому порядку. Всі інші пункти договору залишено без змін. 10.01.2018 р. між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 6 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р., якою сторони вирішили припинити дію договору № 57 від 07.02.2017 р. за взаємною згодою з 10.01.2018 р. Також сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання та будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, у т.ч. по оплаті наданих послуг. На виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. та додаткових угод до нього у освітні заклади відповідачем були здійснені наступні поставки. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.05.2017 р. у освітні заклади було доставлено 3640,06 кг товару "хліб пшеничний" за ціною 10,15 грн. за кг на загальну суму 36946,61 грн. та 1257,85 кг товару "хліб житньо-пшеничний" за ціною 8,10 грн. за 1 кг на загальну суму 10188,58 грн. Підтверджуючий документ для підняття ціни - лист Головного управління статистики у Черкаській області від 29.03.2017 р. № 05-17/1344. Відповідно до умов додаткової угоди від 19.07.2017 р. № 2 у освітні заклади міста доставлено 3337,26 кг товару "хліб пшеничний" за ціною 11,15 грн. за кг на загальну суму 37210,45 кг та 3468,55 кг товару "хліб житньо-пшеничний" за ціною 8,90 грн. за 1 кг на загальну суму 30870,12 грн. Підтверджуючий документ для підняття ціни - лист Головного управління статистики у Черкаській області від 12.06.2017 р. № 05-17/2179. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 01.11.2017 р. у освітні заклади міста доставлено 1814,17 кг товару "хліб пшеничний" за ціною 12,26 грн. за 1 кг на загальну суму 22241,74 грн. та 2435,92 кг товару "хліб житньо-пшеничний" за ціною 9,79 грн. за 1 кг на загальну суму 23847,67 грн. Підтверджуючий документ для підняття ціни - лист Головного управління статистики у Черкаській області від 12.10.2017 р. № 05-17/3339. На виконання умов договору № 57 від 07.02.2017 р. було поставлено товару "хліб пшеничний" та "хліб житньо-пшеничний" загальною вагою 23796,13 кг на загальну суму 233689,78 грн. Відповідно до додаткової угоди від 28.12.2017 № 4 у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі загальна вартість поставленого за договором товару зменшилася на 980,09 грн. Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод в період з 07.02.2017 р. до 01.11.2017 р. ціну за одиницю товару, тобто за 1 кг хліба на потреби дітей, було збільшено на 40,7% (хліб пшеничний) та на 32,8% (хліб житньо-пшеничний). Крім того, було зменшено загальну кількість товару, що підлягала поставці у 2017 році, а саме - з 27223 кг до 23796,13 кг. Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. були укладені з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а саме - суперечать вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", та підлягають визнанню недійсними. Поряд з цим, грошові кошти в сумі 14056,77 грн., сплачені відповідачу на підставі недійсних додаткових угод, підлягають поверненню позивачу. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі". Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень. Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. Принципи здійснення публічних закупівель наведено в ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", якою визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності. Частиною 1 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі. За договором № 57 від 07.02.2017 р. предметом закупівлі є хліб, очікувана вартість цієї закупівлі становила 234860,00 грн. Оскільки вартість предмета закупівлі (товару) перевищує 200 тисяч гривень, то до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" слідує те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Відтак, якщо спеціальною нормою права (зокрема, частиною 4 статті 36 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 36 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті 37 Закону. Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інший. Згідно з приписами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладаючи додаткові угоди № 2 і № 3 до договору № 57 від 07.02.2017 р., керувалися положеннями п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", який допускає зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Тобто, незалежно від кількості внесених змін до договору зміна ціни в договорі за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків Законом не допускається. Проте, як зазначалося вище, внаслідок укладення спірних додаткових угод в період з 07.02.2017 р. до 01.11.2017 р. ціну за одиницю товару, тобто за 1 кг хліба на потреби дітей, було збільшено на 40,7% (хліб пшеничний) та на 32,8% (хліб житньо-пшеничний). Крім того, додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. були укладені на підставі наступного. Листом № 111 від 07.07.2017 р. ТОВ "МИЗА" повідомило позивача, що у зв`язку із зростанням витрат на електроенергію, газ, сировину, основні матеріали, таропакувальні матеріали та орієнтуючись на середньомісячні ціни Головного управління статистики на продовольчі товари в торговій мережі в Київській області, ТОВ "МИЗА" проводить поступове підняття відпускних цін на хлібобулочну продукцію. Враховуючи це, ТОВ "МИЗА" звертається до Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради для погодження збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби, які постачаються відповідно до договору № 57 від 07.02.2017 р. Протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради від 12.07.2017 р. № 64 було погоджено збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції - хліб пшеничний першого ґатунку на 9,85 % з 10,15 грн./кг до 11,15 грн./кг з ПДВ, хліб житньо-пшеничний на 9,89% з 8,10 грн./кг до 8,90 грн./кг з ПДВ та укладено додаткову угоду № 2 на збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції. Водночас, укладаючи додаткову угоду № 2, сторони вказали, що підставою для внесення змін до первинного договору є коливання ціни товару на ринку та послалися на відповідні п.п. 3.7, 3.8, 3.9 розділу 3 договору від 07.02.2017 р. № 57 та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, до листа від 07.07.2017 р. № 111 ТОВ "МИЗА" додало пропозицію з чинними цінами на продукцію та довідку з Головного управління статистики у Черкаській області № 05-17/2179 від 12.06.2017 р., в якій зазначені середні ціни на товари "хліб пшеничний" та "хліб житньо-пшеничний" станом на червень 2017 року. Враховуючи, що додаткова угода укладена у другій декаді липня, то дані управління статистики про середню ціну на продукцію в червні не можуть підтверджувати наявність коливання ціни. Між тим, станом на кінець травня та початок червня 2017 року ціна на хліб пшеничний першого ґатунку становила 12,58 грн./кг, на хліб житньо-пшеничний - 12,02 грн./кг; станом на 20.06.2017 р. ціни на хліб пшеничний першого ґатунку та хліб житньо-пшеничний залишились незмінними; станом на 30.06.2017 р. ціна на хліб пшеничний першого ґатунку не тільки не збільшилась, а навпаки зменшилась на 1,2% з 12,58 грн./кг на 12,43 грн./кг, аналогічно на хліб житньо-пшеничний - ціна знизилась на 2% з 12,02 грн./кг на 11,78 грн./кг. Отже, коливання цін, навіть в червні 2017 року, на яке посилались сторони при укладенні додаткової угоди № 2, у бік збільшення не відбувалось. Разом з цим, з урахуванням зменшення обсягів закупівлі внаслідок укладення додаткової угоди № 2 значно зменшився обсяг постачання товару "хліб пшеничний" та "хліб житньо-пшеничний", що підлягав поставці у 2017 році, а саме - до 1523,09 кг "хліб пшеничний" і до 1032,63 кг "хліб житньо-пшеничний". Крім того, після укладання додаткової угоди № 2 постачальник знову звернувся до замовника з листом від 17.10.2017 р. № 183 про збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби, яким ТОВ "МИЗА" повідомило, що у зв`язку із зростанням витрат на електроенергію, газ, сировину, основні матеріали, таропакувальні матеріали та орієнтуючись на середньомісячні ціни Головного управління статистики на продовольчі товари в торговій мережі в Київській області, ТОВ "МИЗА" проводить поступове підняття відпускних цін на хлібобулочну продукцію. Враховуючи це, ТОВ "МИЗА" звернулось до Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради для погодження збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби, які постачаються відповідно до договору № 57 від 07.02.2017 р. До листа від 17.10.2017 р. № 183 ТОВ "МИЗА" додало пропозицію з чинними цінами на продукцію та довідку з Головного управління статистики у Черкаській області № 05-17/3339 від 12.10.2017 р., в яких зазначені середні ціни на товари "хліб пшеничний" та "хліб житньо-пшеничний" станом на дату звернення. Протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради від 24.10.2017 р. № 85 погоджено збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції хліб пшеничний першого ґатунку на 9,99 % до 12,26 грн./кг з ПДВ, хліб житньо-пшеничний на 9,99% до 9,79 грн./кг з ПДВ та укладено додаткову угоду № 3 на збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції на хліб. Укладаючи додаткову угоду № 3 від 03.11.2017 р., сторони вказали, що підставою для внесення змін до первинного договору є коливання ціни товару на ринку та послалися на відповідні п.п. 3.7, 3.8, 3.9 розділу 3 договору від 07.02.2017 р. № 57 та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, вказана угода суперечить вимогам ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо порядку та підстав зміни ціни договору, оскільки розрахунок підвищення ціни на товар на 10% за додатковою угодою № 3 проведено від ціни, визначеної оскаржуваною додатковою угодою №

2. Звертаючись до суду з даним позовом прокурор вважає, що додаткові угоди від 19.07.2017 № 2 та від 01.11.2017 № 3 суперечать вимогам ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані судом недійсними. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. не відповідають положенням ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки в результаті їх укладання ціна за одиницю товару змінилася більше ніж на 10 відсотків від ціни, визначеної в договорі, та без передбачених законом підстав, а тому такі угоди є нікчемними в силу наведених вище приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України. Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічни висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)). Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17, а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.03.2016 р. у справі № 6-308цс16 і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.10.2018 р. у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 р. у справі № 357/3394/16-ц). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними додаткових угод від 19.07.2017 р. № 2 та від 01.11.2017 р. № 3 до договору про закупівлю за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р., оскільки зазначені додаткові угоди є нікчемними відповідно до закону, у зв`язку з їх укладенням з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про державні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2020 р. у справі № 909/703/19. Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При зверненні до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради прокурор зазначав, що в силу вимог ч. 1 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Згідно Положення про Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради, затвердженого рішенням сесії Смілянської міської ради № 38-16УІ від 06.06.2013 р., управління є самостійною юридичною особою (самостійним структурним підрозділом Смілянської міської ради), до основних напрямків діяльності якого, серед іншого, належить організація харчування дітей у навчальних закладах за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до абзацу 2 розділу 6 вказаного Положення управління є головним розпорядником коштів по галузях в межах повноважень. Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначені захищені видатки загального фонду бюджету, серед яких визначені видатки на забезпечення продуктами харчування. Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 р., видатки на проведення публічних закупівель здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету залежно від економічної суті платежу. Придбання продуктів харчування для загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється за Кодом 2230. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради є головним розпорядником коштів, а тому безпідставно та незаконно витрачені державні кошти у розмірі 14056,77 грн. підлягають поверненню саме на його користь, однак останнє не вживало заходів до усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі", оскарження додаткових угод до договору закупівлі та повернення бюджетних коштів у судовому порядку. Згідно ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленим в статті 3 даного Закону. Водночас, бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням, що закріплено Законом України "Про освіту". Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі - і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (у даному випадку - нікчемність) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Оскільки фінансування за оспореними у даній справі додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора до суду було спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Проведення процедури публічних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Суд зазначає щодо позиції учасників процесу щодо наявності/відсутності у прокурора повноважень на подання позову у даній справі були ретельно досліджені судом, і за наслідком вказаного дослідження зроблено висновок щодо наявності підстав для звернення прокурора з позовом у даній справі, що з відповідним обґрунтуванням викладено в ухвалі суду від 22.10.2020 р., якою, серед іншого, було залишено без задоволення клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду. При прийнятті даного рішення судом враховано, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Правові наслідки недійсності правочину врегульовано ст. 216 ЦК України, за змістом частини 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Прокурор у своєму позові в частині похідної вимоги про стягнення коштів зазначав, що частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, та водночас посилався на приписи ст. 1212 ЦК України. Слід зазначити, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана його повернути. При цьому, особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Водночас, спеціальною нормою цивільного права (ст. 216 ЦК України) врегульовано питання повернення одержаного на виконання недійсного правочину, а тому саме дана норма підлягає застосуванню до правовідносин, що розглядаються у даній справі. Оскільки додаткові угоди № 2 та № 3 до договору № 57 від 07.02.2017 р. в силу Закону є нікчемними, то ТОВ "МИЗА" повинно повернути позивачу бюджетні кошти, які були безпідставно отримані за нікчемними додатковими угодами. Так, з 19.07.2017 р. ТОВ "МИЗА" у освітні заклади доставлено товару "хліб пшеничний" в кількості 5151,43 кг (3337,26 кг + 1814,17 кг), де 3337,26 кг - доставлено "хліб пшеничний" за ціною 11,15 грн. згідно додаткової угоди № 2 від 19.07.2017 р.; 1814,17 кг - доставлено "хліб пшеничний за ціною згідно додаткової угоди № 3 від 01.11.2017 р., на загальну суму 59452,19 грн. (37210,45 грн. + 22241,74 грн.), де 33210,45 грн. - вартість 3337,26 кг доставленого товару "хліб пшеничний" за ціною 11,15 грн. за 1 кг; 22241,74 грн. - вартість доставленого 1814,17 кг товару "хліб пшеничний" за ціною 12,26 грн. за 1 кг, тоді як згідно додаткової угоди № 1 мало бути сплачено за ціною 10,15 грн. за 1 кг товару "хліб пшеничний" 52287,01 грн. (5151,43 кг * 10,15 грн., де 10,15 грн. - вартість 1 кг "хліб пшеничний" згідно додаткової угоди №1). Таким чином, за одну і ту ж кількість товару "хліб пшеничний" було сплачено більше на 7165,18 грн. (59452,19 грн. - 52287,01 грн.). З 19.07.2017 р. ТОВ "МИЗА" у освітні заклади доставлено товару "хліб житньо-пшеничний" в кількості 5904,47 кг (3468,55 кг + 2435,92 кг), де 3468,55 кг - доставлено "хліб житньо-пшеничний" за ціною 11,15 грн. згідно додаткової угоди № 2 від 19.07.2017 р.; 2435,92 кг - доставлено "хліб житньо-пшеничний за ціною згідно додаткової угоди № 3 від 01.11.2017 р., на загальну суму 54717,79 грн. (30870,12 грн. + 23847,67 грн.), де 30870,12 грн. - вартість 3468,55 кг доставленого товару "хліб житньо-пшеничний" за ціною 11,15 грн. за 1 кг; 23847,67 грн. - вартість доставленого 2435,92 кг товару "хліб житньо-пшеничний за ціною 9,79 грн. за 1 кг, тоді як згідно додаткової угоди № 1 з розрахунку 8,10 грн. за 1 кг товару "хліб житньо-пшеничний" мало бути сплачено 47826,20 грн. (5904,47 кг * 8,10 грн., де 8,10 грн. - вартість 1 кг "хліб житньо-пшеничний" згідно додаткової угоди № 1). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволенні позову, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми безпідставно сплачених з бюджету на підставі нікчемних додаткових угод коштів в сумі 14056,77 грн. Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не наведено. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА". Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у справі № 911/1350/19 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у справі № 911/1350/19.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МИЗА".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2021р., в зв`язку з виходом суддів Мартюк А.І. та Зубець Л.П. з відпустки. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді Л.П. Зубець С.О. Алданова