Постанова 4856 № 560/3011/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3011/21 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К. Суддя-доповідач: Курко О. П. 22 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке. Судом встановлено, що ухвалою від 23 березня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 , залишив без руху. Вказав, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом викладу позовних вимог з зазначенням періоду затримки розрахунку при звільненні з військової служби, за який позивач просить стягнути з Служби безпеки України середній заробіток в сумі 459 845, 22 грн, подання обґрунтованого розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 459 845, 22 грн, заявленої до стягнення з відповідача, з складовими грошового забезпечення, включеними до цієї суми, та довідки про середній заробіток, та подання документально обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не проведення з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, а саме щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за неотримане речове майно, та стягнення зі Служби безпеки України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за неотримане речове майно, або заяви про поновлення цього строку. На виконання ухвали від 23 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслав заяву, у якій вказав, що період затримки розрахунку при звільненні, за який він просить стягнути середній заробіток зазначений в тексті позовної заяви на сторінці 10 (сьомий абзац), а саме: "вважаю законними та обґрунтованими мої позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведения зі мною своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби та стягнути з нього на мою користь середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.07.2019 по 09.03.2021, а саме за 597 календарних днів, у сумі 459 845,22 грн, що свідчитиме про дотримання принципів справедливості й співмірності.". Щодо обґрунтованого розрахунку суми середнього заробітку та довідки про середній заробіток вважає, що вказаний розрахунок здійснений з неухильним дотриманням вимог чинного законодавства України та належним чином обґрунтований і викладений на сторінках 9-10 позовної заяви. Щодо строків звернення до суду, зазначає, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Остання за датою з несвоєчасно здійснених відповідачем виплат при звільненні (всього 3 види, в тому числі: 1) грошова компенсація за неотримане речове майно; 2) одноразова грошова допомога при звільненні; 3) грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій) була здійснена лише 09.03.2021, у зв`язку з чим вказана дата є днем фактичного остаточного розрахунку відповідача при звільненні. Враховуючи, що позовна заява подана до суду 13.03.2021, позивач дотримався вимог щодо місячного строку для звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на таке. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Стосовно строку звернення до суду суд зазначає наступне. Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Оскільки спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України). Як свідчать матеріали справи, затримка розрахунку при звільненні виразилась у несвоєчасному здійсненні трьох виплат, а саме: грошової компенсації за неотримане речове майно (виплачено 08.08.2019 р.); одноразової грошової допомоги при звільненні (виплачено 19.09.2019 р.); грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій (виплачено 09.03.2021 р.). Колегія суддів звертає увагу, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Враховуючи те, що відповідач провів з ОСОБА_1 остаточний розрахунок при звільненні 09.03.2021 р., а позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 13.03.2021 р., судова колегія вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду. Щодо доводів суду першої інстанції, що позивач не надав обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 459 845, 22 грн, заявленої до стягнення з відповідача, з складовими грошового забезпечення, включеними ним до цієї суми, та не вказав період затримки розрахунку при звільненні з військової служби, за який просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток, то суд вважає їх помилковими. Так, зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем чітко визначено період затримки при звільненні, а саме зазначено з 22.07.2019 по 09.03.2021 р., тобто за 597 календарних днів. Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснено детальний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який було пораховано на підставі довідки про грошове забезпечення позивача за останні 2 календарних місяця служби, яку було додано до позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви безпідставними та надуманими. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року -скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.