Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/4329/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4329/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Лещенко В.С., За участю позивача: ОСОБА_1 , представників відповідачів: Теплюк І.В., Старжинській С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської Анастасії Михайлівни та Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), щодо незастосування наслідків рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2020, шляхом усунення будь-яких порушень прав позивача у виконавчому провадженні № 61864562; - скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської А.М. від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61864562. Заявлені вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до чинного законодавства, факт оскарження в судовому порядку особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанови прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 61864562, а саме: від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження; від 17 квітня 2020 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 17 квітня 2020 року постанова про стягнення виконавчого збору; від 06 січня 2021 року постанова про відновлення ВП; від 28 січня 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 03 лютого 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі третя особа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки постанова про зняття арешту з коштів боржника згідно рішення №640/10940/20 від 22.09.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва набрала законної сили 22.10.2020, а до виконавчої служби виконавчий документ надійшов 16.04.2020, тому стягувач не порушив строки пред`явлення документа до виконання. Враховуючи, що рішення про оскарження постанови ЕАК №1996028, виданої Управлінням патрульної поліції у місті Києві від 19.01.2020 не надходило, тому підстави для зупинення виконавчого провадження згідно п. 2 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» не існували. Як наслідок, оскаржувані постанови є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) також подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки виконавчий документ з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції у місті Києві серії ЕАК №1996028 від 19.01.2020 відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження, тому державним виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження та винесено оскаржувані постанови. При цьому, оскільки згідно журналу вхідної кореспонденції автоматизованої системи виконавчих проваджень рішення щодо оскарження постанови серії ЕАК №1996028 від 19.01.2020 не надходило, тому підстави для зупинення виконавчого провадження - відсутні. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2020 року постановою ЕАК № 1996028 Управління патрульної поліції м. Києва, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за порушення Правил дорожнього руху України. У подальшому, постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. від 17 квітня 2020 року, було відкрито виконавче провадження № 61864562 з примусового виконання за стягненням штрафу за постановою ЕАК №1996028 Управління патрульної поліції м. Києва, та звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, накладено арешт на кошти, стягнуто виконавчий збір за примусове виконання постанови. Вважаючи протиправними такі рішення державного виконавця Єзерської А.М., позивач неодноразово звертався до останньої щодо призупинення виконання постанови ЕАК № 1996028 Управління патрульної поліції м. Києва у зв`язку з її оскарженням в суді. Втім, дій щодо призупинення виконання постанови ЕАК № 1996028 Управління патрульної поліції м. Києва, державним виконавцем виконанні не були. Не погоджуючись з вказаними діями та рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки безпідставне направлення на примусове виконання оскаржуваного штрафу, за яким ще не завершився судовий розгляд щодо його правомірності позбавляє позивача права на його добровільне виконання та сплату за результатами судового оскарження, як це передбачено статтею 307 КУпАП, тому постанова головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської А.М. від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61864562 є передчасною, оскільки фактичні підстави для примусового виконання постанови ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року на даний час відсутні. Як наслідок, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61864562 від 17 квітня 2020 року, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанови прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 61864562, а саме: від 17 квітня 2020 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 17 квітня 2020 року постанова про стягнення виконавчого збору; від 06 січня 2021 року постанова про відновлення виконавчого провадження; від 28 січня 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 03 лютого 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Як наслідок, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII). У силу вимог частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Отже, виходячи з аналізу викладеного вище, можна прийти до висновку, що державний виконавець зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Як свідчать матеріали справи, виконавче провадження № 61864562 було відкрито щодо примусового виконання постанови Управління патрульної поліції і місті Києві ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року. Однак, як вірно відзначено судом першої інстанції, вказана постанова на даний час оскаржується у судовому порядку. Згідно даних, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень судом та на сайті Судової влади України, вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.06.2020 справу № 752/5065/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Тригуби Олега Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року - передано на розгляд Солом`янському районному суду м. Києва, за підсудністю. При цьому, вказана позовна заява надійшла до Голосіївського районного суду міста Києва 10 березня 2020 року. Відповідно до листа Управління патрульної поліції у місті Києві, що надана на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №640/10940/20, копію постанови про накладення штрафу ЕАК №1996028 від 19 січня 2020 року направлено позивачу сервісом АТ «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 та вручено 02.03.2020. Вказані обставини було встановлено під час розгляду справи №640/10940/20 Окружним адміністративним судом міста Києва за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, за наслідками якої винесено постанову від 22 вересня 2020 року про скасування постанови старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської Анастасії Михайлівни про арешт коштів боржника від 17.04.2020 ВП №61864562. Зазначене рішення суду набрало законної сили 22 жовтня 2020 року. У силу вимог частини п`ятої статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Слід зазначити, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) передбачено особливості та порядок направлення таких постанов на примусове виконання. Стаття 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні. У відповідності до частини другої статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Згідно статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При цьому, частиною першою статтею 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Тобто, обов`язок по добровільній сплаті штрафу у позивача виникає через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, з огляду на оскарження позивачем штрафу. У той же час, у разі скасування оскаржуваного штрафу судом та набрання судовим рішенням законної сили - підстави для такої сплати будуть відсутні взагалі. Статтею 300-1 КУпАП визначено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якою закріплено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню. При цьому, згідно частини третьої статті 300-1 КУпАП у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження та до отримання результатів за такою процедурою оскарження. Відтак, у разі оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги. У той же час, оскільки у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень справа № 752/5065/20 про оскарження постанови від 19 січня 2020 року серії ЕАК № 1996028 на даний час не розглянута, тому остання не має статусу чинного виконавчого документу та не могла в силу вищевказаних приписів КУпАП бути направлена на примусове виконання. При цьому, чинне законодавство не покладає на скаржника обов`язку повідомляти органи поліції про факт оскарження штрафу до суду. Крім того, позивач неодноразово звертався до виконавчої служби щодо призупинення виконання постанови ЕАК №1996028 Управління патрульної поліції м. Києва у зв`язку з її оскарженням в суді. У даному випадку, безпідставне направлення на примусове виконання оскаржуваного штрафу, за яким ще не завершився судовий розгляд щодо його правомірності позбавляє позивача права на його добровільне виконання та сплату за результатами судового оскарження, як це передбачено статтею 307 КУпАП. Відтак, відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання такого штрафу в цьому випадку не лише безпідставно позбавляє позивача права на добровільне його виконання, а й покладає безпідставний тягар негативних наслідків, пов`язаних з примусовим виконанням постанови в тому числі у вигляді нарахування виконавчого збору, витрат пов`язаних з виконавчими діями та іншого. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 квітня 2020 року, оскільки остання є передчасною, так як фактичні підстави для примусового виконання постанови ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року на даний час відсутні. Як наслідок, з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, постанови, прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 61864562, а саме:; від 17 квітня 2020 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 17 квітня 2020 року постанова про стягнення виконавчого збору; від 06 січня 2021 року постанова про відновлення ВП; від 28 січня 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 03 лютого 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є також протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянтів, викладені у скаргах, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської Анастасії Михайлівни та Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук