Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4156/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4156/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., при секретарі судового засідання Тукалової О.В. за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Смосюк С.М., від відповідача: Труба А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрай агролісгосп" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020: - № 00007083306 в частині визначення основного зобов`язання у сумі 626380,71 грн, в штрафних санкцій у сумі 16287,93 грн, пені у сумі 11935,10 грн; - № 00007093306 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 946,82 грн, пені у сумі 3449,79 грн; - визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 30.04.2020 № 00007073306, №0007103306. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зобов`язання підприємства зі сплати ПДФО в сумі 626380,71 грн. є узгодженими, тому визначення грошового зобов`язання податковим органом за п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 ПК України, є помилковим. Також при визначенні суми штрафних санкцій податковий орган неправильно визначив кількість днів затримки та, відповідно, розмір штрафу і в подальшому суму пені. Щодо збільшення зобов`язання з військового збору, то відповідачем порушено черговість зарахування коштів згідно положень п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Отже, вказані порушення, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся з подала апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує, зокрема, тим, що судом першої інстанції не було враховано, що грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних є самостійно узгодженим платником податку в момент нарахування/виплати доходу працівникові, а тому відповідач має право визначати у податковому повідомленні-рішенні лише розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО, у той час як стягувати самостійно узгоджену суму ПДФО контролюючий орган має право лише шляхом надіслання податкової вимоги. Що стосується штрафних санкцій і пені за ППР від 30.04.2020 № 00007083306 (ПДФО) та № 00007093306 (військовий збір), то апелянт зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінки його розрахункам (за серпень-грудень 2018 року), що зроблені з урахуванням п.87.9 ст.87, п.126.1 ст.126, пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України. Разом з цим, позивач звертає увагу суду, що контролюючий орган після виникнення заборгованості з ПДФО та військового збору не зараховував наступні платежі в рахунок оплати такої заборгованості, неправильно визначив кількість днів затримки та відповідно розмір штрафу (замість 10% застосовано 20%), і у подальшому, суму пені, яка розраховується виходячи із кількості днів затримки. Крім того, апелянт зауважує, що оскільки затримка сплати військового збору за грудень 2019 року становить менше 10 днів (5 днів), то відповідно штрафна санкція за цей місяць становить 10%, а не 20%, як вказано відповідачем у розрахунках. Вказує, що грошове зобов`язання з ПДФО та військового збору ним самостійно узгоджені, передбачений пп.129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України 90-денний строк до моменту погашення боргу ще не сплив, а тому пеня з ПДФО за 2018 рік нарахована неправомірно. Наголошує, що Актом перевірки особові рахунки працівників не досліджувались, що виключає підставу для встановлення порушення і нарахування штрафу рішенням від 30.04.2020 № 00007073306. При цьому, стверджує, що судом не надано оцінки тому факту, що фактично відповідачем двічі застосовано штрафні санкції за несплату/неповну сплату/несвоєчасну сплату суми єдиного внеску, при чому штрафна санкція відповідно п.2 ч.2 ст.25 Закону нарахована відповідачем у сумі 345 095,51 грн, що становить 47,5% від суми несплати, а не 20%, як передбачено зазначеною нормою. За наведених в апеляційній скарзі доводів, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам, а також доводам позивача, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 28.01.2020 №248 та направлення від 06.02.2020 № 334, у період з 01.02.2020 по 21.02.2020, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Козелецьрайагролісгосп» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2019. За результатами перевірки складено акт від 28.02.2020 № 257/13-33/ 311187172 (далі-акт перевірки), в якому зафіксовано порушення, а саме: - пп.168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168; абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (надалі у тексті - ПК України) за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, в результаті чого до бюджету не сплачено 626380,71 грн. податку на доходи фізичних осіб (надалі у тексті - ПДФО) в тому числі: за 2018 рік - 33844,93грн; за 2019 рік - 592535,78 грн та не своєчасно перераховано в термін більше 30 календарних днів після місячного строку сплати - 115008.32 грн податку; - пп.168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168; абз. «а» п.176.2 ст.176, пп.пп.1.4, 1.5, 1.6 п.161, підрозділу 10 розділу XX ПК України в результаті чого за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 до бюджету не своєчасно перераховано в термін більше 30 календарних днів після місячного строку сплати - 43783,97 грн. військового збору; - п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», - п.3.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.09.2013 №454, в результаті чого не подано у строки Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, за листопад 2013 року (по строку подання 20.12.2013) подано 22.12.2013 за № 1303322458; - ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 08.07.2010 № 2464- VІ зі змінами та доповненнями підприємство одночасно, при виплаті заробітної плати за січень - вересень 2019 року на яку нараховано єдиний внесок, не сплатило - 726502,12 грн єдиного внеску (а.с.11-27). На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені наступні рішення: - податкове повідомлення-рішення № 00007083306 від 30.04.2020, яким збільшено суму зобов`язання з ПДФО на 817 912,65 грн, у т.ч. основне зобов`язання - 626 380,71 грн, штрафна санкція - 179 596,84 грн, пеня - 11 935,10 грн (а.с.32); - ППР № 00007093306 від 30.04.2020, яким збільшено суму зобов`язання з військового збору на суму 12 499,45 грн, у тому числі штрафна санкція - 8 756,79 грн, пеня - 3 742,76 грн (а.с.29); - рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею суми виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) № 00007073306 від 30.04.2020, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 72 650,22 грн (а.с.46); - рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску№0007103306 від 30.04.2020, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 345 095,51 грн та пеня у розмірі 125 617,99 грн (а.с.36). Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу, що викладені в Акті перевірки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, у той час як позивачем зазначені в Акті перевірки обставини не спростовані належними доказами. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету ПДФО встановлено факти неповної та несвоєчасної сплати до бюджету ПДФО, а саме: як у встановлені строки так і по день написання акта перевірки до бюджету підприємством не сплачено 626380,71 грн., у тому числі за 2018 - 33844,93 грн., за 2019 - 592535,78 грн. Одночасно, з фактом несплати податку мали місце і факти не своєчасної сплати податку, а саме: за період з 01.08.2018 по 31.12.2019 до бюджету несвоєчасно, в термін більше 30 календарних днів після місячного строку сплати було перераховано 115008,32 грн. ПДФО. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Відповідно до приписів ст. 162 ПК України платниками ПДФО є, зокрема, податковий агент (162.1.3.). Положеннями пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Згідно з приписами 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 ПК України. Так, відповідно до приписів наведеної норми, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. Пунктом 54.2 ст. 54 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Відповідно до підпункту 168.1.6 пункту 168.1 статті 186 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. Згідно п.п. 168.1.1. пункту 168.1 статті 186 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. В силу п.п. 168.1.4. пункту 168.1 статті 186 ПК України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.4. пункту 168.1 статті 186 ПК України). З наведених норм Закону вбачається, що грошове зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб (як податкового агента) є самостійно узгодженим платником податку в момент нарахування/виплати доходу працівникові. Так, згідно п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у випадках визначених вказаною статтею. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом (п. 58.1.ст. 58 ПК України). Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Відтак, враховуючи те, що зобов`язання Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" зі сплати ПДФО у сумі 626 380,71 грн є узгодженим самостійно, тому стягнення такого податку, в силу вищевказаних норм, повинно здійснюватися шляхом формування та надіслання платнику податку податкової вимоги. Таким чином, колегія суддів вважає вірними доводи позивача про те, що визначення податковим органом грошового зобов`язання у спірному податковому повідомленні рішенні від 30.04.2020 № 00007083306 у сумі 626 380,71 грн. є протиправним, призводить до можливості подвійного стягнення вказаної суми, що суперечить Закону. Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 00007083306 в частині визначення основного зобов`язання у сумі 626 380,71 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Щодо доводів апелянта про протиправність вказаного рішення в частині визначення штрафної санкції в сумі - 16 287, 93 грн. та в частині нарахування пені у сумі 11 935,10 грн, колегія суддів зазначає наступне. З акту перевірки вбачається, що як у встановлені строк, та і по день складання акта перевірки до бюджету позивачем не сплачено 626 380,71 утриманого податку на доходи фізичних осіб (сальдо Кт) на 01.01.2020 по рахунку 6411 «Розрахунки з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб» становить в тому числі за 2018 рік -33844,93 грн; за 2019 рік - 592535,78 грн. Також, матеріали справи свідчать, що одночасно з фактом несплати податку, мали місце і факти несвоєчасної сплати податку, а саме : за період з 01.08.2018 по 31.12.2019 до бюджету несвоєчасно, в термін більше 30 календарних днів після місячного строку сплати, було перераховано 11 500,32 грн податку на доходи фізичних осіб. Так, на час проведення перевірки встановлені факти неповної та несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Відповідальність за порушення правил своєчасності сплати (перерахування) податків встановлена ст. 126 ПК України, а відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати - ст. 127 ПК України. Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. В силу п. 127.1 ст.127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановленихрозділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п.169.4 ст. 169цьогоКодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цьогоКодексу. Згідно ч.1ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, приписами ст. 127 ПК України встановлена відповідальність платника податків, в тому числі і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень. Відповідно дост. 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу. Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до вказаної статтів даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету. У свою чергу, податковим правопорушенням відповідно до ст. 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але із затримкою (несвоєчасно), і критерієм для застосування штрафних санкцій є кількість днів такої затримки. Отже, з наведеного слідує, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно дост. 126 ПК України. Так, вирішуючи питання правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваних рішень, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні заробітної плати за період, що перевірявся, утримано (нараховано) податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується податковим розрахунком у формі 1ДФ, та, як наслідок, встановлено саме несвоєчасну сплату до бюджету фактично утриманого ПДФО. Так само і по військовому збору. Вказані обставини належними доказами апелянтом не спростовані. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу в частині визначення розміру штрафних санкцій за несвоєчасно перерахований дохід. Щодо несвоєчасності сплати військового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп.1.4 п.161 підр.10 роз. ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу. Згідно пп.1.5 п. 161 підр.10 роз. XX ПК України визначено, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Підпунктом 1.6 п.161 підр.10 роз. ХХ ПК України визначено, що платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Згідно з пп.а п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Матеріали справи свідчать, що у період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. позивачем несвоєчасно перераховано утриманий з платників податку військовий збір (в термін більше 30 календарний після місячного строку сплати) на загальну суму - 43783,97 грн. Узагальнені дані, щодо несвоєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору додаються до першого акта перевірки «Таблиця №2» (а.с.27). Детальний розрахунок штрафних санкцій та пені за неповне та несвоєчасне перерахування до бюджету утриманих сум військового збору наведено у додатку до ППР №00007093306 від 30.04.2020 з військового збору на загальну суму 12499,45 грн ( 8756,79+3742,60): - застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку (по день написання акта), відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України (20%) за січень - грудень 2019 в сумі 8756,79 грн, в залежності від кількості днів затримки; - нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку в залежності від кількості днів затримки, відповідно до пп.129.1.3 п.129.1. ст 129 ПК України ва січень - грудень 2019. в сумі 3742,60 грн. Зазначені обставини належними доказами апелянтом не спростовані. Також з акту перевірки вбачається, що позивачем, в порушення ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», при виплаті заробітної плати з каси підприємства за січень вересень 2019, не сплачено єдиний внесок на суму 726502,21 грн., за результатами даного факту позивачу застосовано штрафну санкцію, передбачену п.1 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Так, відповідно ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 , 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п.1 ч. 1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строїш, встановлені' абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів- на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з такире виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Як вбачається зі змісту акту перевірки, в якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску слугували висновки ГУ ДПС у Чернігівській області, зроблені на підставі Звітів, поданих позивачем до Пенсійного фонду, що позивач одночасно, при виплаті заробітної плати за січень - вересень 2019 року, не сплатив єдиний внесок в сумі 726502,21 грн. Згідно п. 2 та п.6 ч.11ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. В силу ч. 10 ст. 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Таким чином, колегія суддів зазначає, що пеня та штрафні санкції є мірою відповідальності платників податків за порушення терміну сплати сум ЄСВ, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. Тобто, відповідальність обумовлюється винністю платника у порушенні норм вказаного Закону та невиконанні або неналежному виконанні покладених на них обов`язків. Згідно рішення від 30.04.2020 р. № 00007103306, порушення термінів сплати єдиного внеску встановлено за період з 21.11.2018 р. до 13.04.2020 р. відповідно до розрахунку до рішення від 30.04.2020 р. № 0007103306 за вказаний період встановлена несвоєчасна сплата. Відповідно до рішення від 30.04.2020 р. № 00007073306 сума штрафу нарахована податковим органом за несвоєчасну сплату єдиного внеску, відповідно до розрахунку. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449). В силу п. 4 розділу VIІнструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно додатку 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). З наведеного вбачається, що чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Разом з цим, під час апеляційного розгляду справи, позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, які б спростовували висновки акту перевірки в цій частині, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2020: - № 00007083306 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 16287,93 грн, пені у сумі 11935,10 грн; № 00007093306 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 946,82 грн, пені у сумі 3449,79 грн; рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 30.04.2020 № 00007073306, №0007103306. Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також частково спростовуються доводами апеляційної скарги. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, а рішення прийнято частково з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування в частині, та прийняття нового рішення в цій частині. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 313, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 00007083306 в частині визначення основного зобов`язання у сумі 626380,71 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 00007083306 в частині визначення основного зобов`язання у сумі 626380,71 грн. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О.Беспалов І.О. Грибан Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2021 року