Постанова 4851 № 520/9727/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 р.Справа № 520/9727/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 11.11.20 року по справі № 520/9727/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: - визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.02.2020 № 3139-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти наказ (рішення) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області площею 10,8481 га, з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 та надання її у власність ОСОБА_1 ; - стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ: 39792822, адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8-9 поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гри. 80 коп. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 винесено із порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Посиаючись на обставини та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі , просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 і ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позов ОСОБА_1 . Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року залишити без змін , апеляційну скаргу залишити без задоволення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 12.02.2020 №3139-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 10,8481 га з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 у зв`язку з наявністю тих же підстав, зазначених в наказі від 27.11.2019 № 12759-СГ. Не погоджуючись з наказом про відмову, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України). Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Частинами 1-2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування. Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з абзацами 1-3 частини 7 цієї статті Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Частиною 10 цієї статті встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. При цьому, за змістом частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб. Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15. У свою чергу, відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» №858-IV, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 3 цієї статті Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства. Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі №560/1334/19, від 01.02.2021 у справі №560/1282/19. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Матеріали справи свідчать , що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 20.08.2013 по справі № 611/1076/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) визнано за ОСОБА_1 право на одержання земельної частки (паю) в розмірі 7,37 умовних кадастрових гектар, із них 5,26 умовних кадастрових гектарів ріллі, 2,01 умовних кадастрових гектар пасовища, 0,10 умовних кадастрових гектар багаторічних насаджень, із земель державної власності (земель державного резервного фонду та земель запасу) на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Вказаним рішенням встановлено , що ОСОБА_1 , як колишній працівник КСП ім. Котовського, не отримувала сертифікат про право на земельну частку (пай) у відповідності до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв». Зимогами частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (в редакції від 03.12.2012) передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Враховуючи наведене саме рішення Барвінківського районного суду слугувало в подальшому прийняттю Головним управлінням Держземагентства у Харківській області наказу про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою. Так , за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою від 07.08.2014 Головним управлінням Держземагентства у Харківській області прийнято наказ від 09.09.2014 № 2145-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів Гаврилівської сільської ради на території Барвінківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 5,2600 ум.кад.га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За результатами виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на виконання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції від 05.04.2015) документацію із землеустрою було погоджено Відділом Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області та 19.10.2017 було сформовано і зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 10,8481 га за кадастровим номером 6320481500:03:000:1209, яка розташована за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. На неодноразові звернення ОСОБА_1 (впродовж 2018-2020рр) до Головного управління Держземагентства у Харківській області з приводу затвердження вищезазначеної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, останнім формальні відповіді-відписки у формі листів . Так, наказом Головного управління від 30.10.2019 № 10893-СГ «Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 10,8481 га з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 у зв`язку з тим, що матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 №

56. Наказом Головного управління від 27.11.2019 № 12759-СГ «Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 10,8481 га з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 у зв`язку з тим, що відповідно до інформації, розміщеній на Публічній кадастровій карті в розділі «Загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення», земельна ділянка представлена агрогрупою с шифром 65е. Разом з тим, згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, (форма 6-зем) станом на 01.07.2017, наданою Відділом Держземагентства у Барвінківському районі листом від 03.07.2014 № В-260(В) та Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, (наданою листом від 09.01.2020 № 5/162-20, ділянка має інший ґрунтовий покрив і представлена агрогрупами с шифром: 66д, 90д, 140е; матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 №56. Наказом Головного управління 12.02.2020 № 3139-СГ «Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 10,8481 га з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 у зв`язку з тим, що відповідно до інформації, розміщеній на Публічній кадастровій карті в розділі «Загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення», земельна ділянка представлена агрогрупою с шифром 65е. Разом з тим, згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, (форма 6-зем) станом на 01.07.2017, наданою Відділом Держземагентства у Барвінківському районі листом від 03.07.2014 № В-260(В) та Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, наданою листом від 09.01.2020 № 5/162-20, ділянка має інший ґрунтовий покрив і представлена агрогрупами с шифром: 66д, 90д, 140е; матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 №

56. Стосовно посилання суду першої інстанції , що наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 09.09.2014 №2145-СГ позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 5,2600 ум.кад.га, а з заявою позивач звернулась щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,8481 га. , колегія суддів зазначає наступне. За результатами перерахунку з умовних кадастрових гектарів у фізичні гектари, тобто з 5,2600 умовних кадастрових гектар у 10,8481 фізичних гектар, враховуючі агрогрупи ґрунтів, відбулось збільшення площі запроектованої земельної ділянки та подальше її формування, як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Згідно Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах,від 20.02.1996 № 11, для розрахунку вартості земельної частки (паю) та визначення її розміру в умовних кадастрових гектарах береться площа сільськогосподарських угідь, переданих підприємству у колективну власність. Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, який, у разі потреби, уточнюється і підписується головами відповідної Ради і підприємства. Вартість земельної частки (паю) обчислюється діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству, що підлягають паюванню, на кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), за формулою: Гоз Вз = ---, (1) Кос де Вз - вартість земельної частки (у млн.крб.); Гоз - грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн.крб.); Кос - кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) (чол.). Середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству, обчислюється за формулою: Гоз Сго = ----, (2) Пзкв де Сго - середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн.крб.); Гоз - грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн.крб.); Пзкв - площа сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у гектарах). Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах обчислюється за формулою: Вз Рз = ---, (3) Сго де Рз - розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; Вз - вартість земельної частки (у млн.крб.); Сго - середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн.крб.). Матеріали розрахунків вартості і розміру земельної частки (паю) в умовних, кадастрових гектарах перевіряються районним (міським) відділом земельних ресурсів. Розрахунки вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах подаються на затвердження до районної державної адміністрації. Як вбачається з матеріалів справи , а саме з абзацу 3 розділу 4 «Проектні рішення» Пояснювальної записки, яка є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, ділянка була запроектована відповідно до вартості частки (паю) по АДРЕСА_2 станом на дату видачі сертифікатів на території Гаврилівської сільської ради, і складає 20057,00 грн. (угіддя-рілля), згідно відомості з документації із землеустрою від 12.12.2014 № А-1493(ф). Інформація про значення показників щодо вартості 1 га ріллі та балу агровиробничих груп ґрунтів, які присутні на контурі № 378: ббдІХ, 90дХІ та 140еХІ - відсутні в проекті організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Котовського. Тому значення показників про вартість 1 га відповідної агровиробничої групи ґрунтів ріллі було використано з інформації наданої на запит Управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області від 01.12.2014 № А-1420(ф) по Балаклійському земельно-оціночному району /05/ Харківської області. Розрахунок вартості земельної частки (паю) за вартістю агровиробничих груп ґрунтів представлені в таблиці, що додана до складу проекту землеустрою. Таким чином, при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 320481500:03:000:1209, з урахуванням вартості частки (паю) по АДРЕСА_2 , балу агровиробничих груп ґрунтів та вищезазначених Методичних рекомендацій відбулось формування земельної ділянки з 5,26 умовних кадастрових гектарів у 10,8481 фізичних гектарів. Як зазначалось вище, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було погоджено Відділом Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області та 19.10.2017 було сформовано і зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 10,8481 га за кадастровим номером 6320481500:03:000:1209. Тобто при формуванні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, з 5,26 умовних кадастрових гектарів було дотримано процедури перерахування площі бажаної до відведення земельної ділянки у фізичні гектари, яка склала 10,8481 га. Колегія суддів зазначає , що будь-яких зауважень до зазначеного проекту землеустрою, у тому числі з приводу невідповідності формування площі земельної ділянки у висновку Відділу Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № е-68(ф) від 15.02.2015 не наведено (висновок міститься в матеріалах справи). Колегія суддів зазначає , що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Враховуючи вищезазначене, зауваження відповідача, викладені у наказі від від 12.02.2020 № 3139-СГ «Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» стосовно того, що матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 № 56 є безпідставними , тобто оскаржуваний наказ прийнято без урахування всіх поданих позивачем документів та з порушенням вимог законодавства . Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку , що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.02.2020 № 3139-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність підлягає скасуванню, позов в цій частині підлягає задоволенню. Наведене не враховано судом першої інстанції при вирішенні справи по суті, що призвело до невірного її вирішення . Крім того, при прийнятті рішення суд першої інстанції помилково вказав про право позивача отримати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею не більше 2,0 га відповідно до норм Земельного кодексу України, оскільки спірні правовідносини стосуються відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як члену колишнього КСП, та відрізняються від порядку відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти наказ (рішення) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області площею 10,8481 га, з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 та надання її у власність ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, регламентовано частиною 9 статті 118 ЗК України у редакції станом на момент прийняття оскаржуваного наказу. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови). Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з підпунктом 31 пункту 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Згідно із пунктами 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (у редакції станом на момент прийняття оскаржуваного наказу), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області. Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі Закон №1423-ІХ) згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад. Так, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: «З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Тобто, з дня набрання чинності Законом №1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками. Відповідач посилається на , що з 27.05.2021 всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності автоматично переходять у комунальну власність, імперативною нормою закону Головному управлінню заборонено розпоряджатись такими землями, у тому числі вирішувати питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. В рамках адміністративно-територіальної реформи України Гаврилівська сільська рада Барвінківського району увійшла до Барвінкіської міської громади Ізюмського району Харківської області. Отже, повноваження розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема надавати дозволи на розроблення проектів землеустрою та затверджувати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території колишньої Гаврилівської селищної ради Барвінківського району Харківської області належать Барвінкіській міській раді. Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання відповідача , виходячи з наступного. На момент звернення позивачки до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області площею 10,8481 га, з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 та надання її у власність повноваження щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідного рішення були покладені на саме на Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. З новим розпорядником земель - Барвінкіською міською радою у позивача не виникло спірних правовідносин . Враховуючи наведене та те, що судом апеляційної інстанції скасовано саме наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.02.2020 № 3139-СГ, тому колегія суддів вважає , що саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в даному випадку повинно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2020 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області площею 10,8481 га, з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 та надання її у власність в межах своїх повноважень. Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тому , колегія суддів вважає , що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2020 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області площею 10,8481 га, з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 та надання її у власність. Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 520/9727/2020 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.02.2020 № 3139-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2020 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області площею 10,8481 га, з кадастровим номером 6320481500:03:000:1209 та надання її у власність. В іншій частині в позові відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору, а саме за подання позову - 840,80грн. та за подання апеляційної скарги - 1261,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 22.06.2021 року