Постанова 4803 № 201/11661/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3805/21 Справа № 201/11661/20 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Суслов Максим Євгенійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик Ірина Олександрівна про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, про встановлення факту родинних відносин, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову (а.с.2-9). В обґрунтування заяви посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 рідна тітка заявниць, після смерті якої залишилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , за отриманням якої вони звернулись до нотаріальної контори, як спадкоємці за законом. Згодом заявницям стало відомо, що 21 лютого 2017 року складено та посвідчено заповіт, яким ОСОБА_4 заповідала все належне їй майно ОСОБА_1 , дійсність якого була предметом розгляду у суді, зокрема, Верховним судом скасовані рішення попередніх інстанцій та відмовлено в задоволенні позову. Оскільки, на даний час заявниці мають намір звернутись до суду із позовом про визнання права власності на вказане майно та існує реальна загроза того, що ОСОБА_1 отримає свідоцтво про право власності за заповітом, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду у разі винесення його на їх користь, просили суд заборонити приватному нотаріусу ДМНО Чижик І.О. вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .. Крім того, просили суд заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 . та накласти арешт на вказану квартиру. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено. Заборонено приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик І.О. вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .. Також, заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , та накладено арешт на вказану квартиру (а.с.55-56). Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить її скасувати (а.с.61-62). Представник заявниць - адвокат Курячий А.М., відповідно до ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість її доводів (а.с.107-110). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду, зокрема, в частині обраного виду забезпечення позову у вигляді арешту скасувати, в іншій частині - залишити без змін. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачами було надано докази в підтвердження наявності достатніх підстав для забезпечення позову, а невжиття заходів по забезпеченню позову може ускладнити або зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду. Однак, колегія суддів не може погодитися з ухвалою суду в частині накладення арешту, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, заявниці, звертаючись до суду першої інстанції, не навели правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надали додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб. Колегія суддів звертає увагу, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби, обмеженні права користування майном. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вищевикладених обставин, не перевірив наявності правових підстав у позивачів заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір з приводу вказаного нерухомого майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, колегія суддів, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивачів, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи у будь-який спосіб передачу в чуже володіння вищевказаного нерухомого майна. Заборона відчуження спірного нерухомого майна не обмежить прав відповідача на користування та розпорядження вказаним нерухомим майном. Заборона на відчуження спірного нерухомого майна чи у будь-який спосіб передачу в чуже володіння є оправданою та співмірною до вирішення спору між сторонами. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню в частині застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати та відмовити в цій частині. В іншій частині - ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати та відмовити в цій частині. В іншій частині ухвали суду, а саме, в частині заборони приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик Ірині Олександрівні вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та в частині заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 ., - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова