Постанова 4801 № 127/16344/19

Справа № 127/16344/19 Провадження № 22-ц/801/1029/2021 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 рокуСправа № 127/16344/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г., Суддів: Медвецького С.К., Рибчинського В.П., за участю секретаря Очеретної М.Ю., учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 треті особи - виконком Вінницької міської ради в особі служби у справах дітей Вінницької міської ради; Макарівська районна державна адміністрація Київської області в особі служби у справах дітей та сім`ї; Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2021 року, ухвалене судом під головування судді Дернової В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб органів опіки і піклування виконкому Вінницької міської ради в особі служби у справах дітей Вінницької міської ради, Макарівської районної державної адміністрації Київської області в особі служби у справах дітей та сім`ї, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей з батьком, В с т а н о в и в : В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком ,у якому просив визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Посилався на те, що це найкраще відповідає інтересам дітей ,з огляду на характер, поведінку та спосіб життя їх матері - ОСОБА_2 , шлюб з якою розірвано. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2019 року до участі у справі було залучено службу у справах дітей та сім`ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області (орган опіки та піклування). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року до участі у справі було залучено орган опіки та піклування - Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Посилається неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема вважає, що судом не в повній мірі досліджено обставини щодо можливості матері забезпечувати матеріальні потреби дітей, наявності житла, засобів до існування. Крім того, зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом не було забезпечено принципу рівності прав і обов`язків батьків щодо своїх дітей та належним чином не надано таким обставинам, як зокрема, що ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності та має постійний дохід, на праві власності володіє двокімнатною квартирою, де є ремонт і всі необхідні меблі для комфортного проживання дітей і де, наразі, зареєстровані діти сторін. Крім того у весняно-літній сезон позивач має можливість проживати у приватному будинку, де також створено всі належні та необхідні умови для виховання та розвитку дітей. Водночас, на його думку, ОСОБА_2 є власником однокімнатної квартири, перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, утримує себе та дітей за рахунок аліментів, які ОСОБА_1 сплачує на сина ОСОБА_3 відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2019 у розмірі 4000 грн. а наразі вимагає сплати аліментів і на молодшого сина ОСОБА_4 . Також посилається на те, що суд не взяв до уваги неналежний психологічний вплив матері на дітей, перешкоджання батьку зустрічатися та спілкуватися із сином. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказує на те, що жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми вона не чинила, натомість ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів, в зв`язку із чим мав заборгованість, яку почав погашати лише після застосування щодо нього обмежень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що самотужки забезпечує дітям повноцінне харчування, одяг, якісні умови проживання, достойний рівень навчання та розвитку, медичне лікування і обстеження, відпочинок і оздоровлення. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи ,рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду відповідає. Суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ,які перебували у зареєстрованому шлюбі з квітня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження ,серії НОМЕР_1 від 01.03.2017 року та свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 18.04.2017 року (а.с.15-16). Шлюб між батьками дітей було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2018 року у справі № 127/10284/18, яке набрало законної сили 24.11.2018 року (т. 1, а.с.17). Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи від 15.06.2019 року № 34134, з 09.03.2017 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 88). На момент звернення до суду з позовом малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав з матір`ю відповідачем ОСОБА_2 , а малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживав з батьком. В даний час малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживають з матір`ю. Рішенням органу опіки і піклування- виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2067 від 27.09.2018 року було встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зокрема: протягом тримісячного терміну: щовівторка з 17-00 год. до 19-30 год. у присутності матері дітей, щочетверга з 17-00 год. до 19-30 год. у присутності матері дітей, щосуботи з 10-00 год. до 19-30 год. у присутності матері дітей; після закінчення тримісячного терміну: щовівторка з 17-00 год. до 19-30 год. без присутності матері дітей, щочетверга з 17-00 год. до 19-30 год. без присутності матері дітей, щосуботи з 10-00 год. до 19-30 год. без присутності матері дітей; зобов`язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дітей та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дітей (т. 1, а.с. 120). Висновком органу опіки і піклування Макарівської районної державної адміністрації №00610-05/3866 від 10.12.2018 року на звернення ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання її малолітніх дітей , була встановлена доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_3 разом з матір`ю (т. 1 а.с. 67-68). Згідно із висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.11.2019 року № 01-00-011-56834, за результатами розгляду ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2019 у справі №127/16344/19 про надання висновку щодо розв`язання спору про місця проживання дітей ,орган опіки і піклування вважає за недоцільне у даний час визначати місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з батьком ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 3-5). Позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 06.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудика В.В., зареєстрованого в реєстрі за №

835. В даний час він з ОСОБА_5 , з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, їх спільною малолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також малолітньою дочкою ОСОБА_5 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2020 року у цивільній справі № 127/30529/18 було відібрано у ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і повернуто його матері ОСОБА_2 , за місцем її проживання (т. 3, а.с. 5-8). Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у цивільній справі № 127/30529/18 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2020 року було скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю органу опіки та піклування Вінницької міської ради, органу опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про відібрання неповнолітньої дитини було відмовлено (т. 3, а.с. 90-99). Однак, ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у цивільній справі № 127/30529/18 було відкрито касаційне провадження та зупинено дію постанови Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку (т. 3, а.с. 131-134). В даний час відповідач разом з малолітніми синами проживає за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить їй на праві власності на підставі договору дарування квартири від 15.05.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №

938. Відповідно до акту обстеження житлових умов від 23.09.2020 у квартирі за адресою АДРЕСА_3 задовільні умови для проживання, чисто та охайно, належним чином облаштована дитяча кімната, створено куточок з іграшками, книжками. Для дітей створено всі умови для успішного навчання та виховання. (т. 3 а.с. 64). Висновком органу опіки і піклування - Києво-Святошинської районної державної адміністрації державної адміністрації Київської області від 01.12.2020 року, здійсненим на виконання ухвали Вінницького міського суду у справі №127/31828/19 про визначення місця проживання дітей , станом на теперішній час було визнано доцільним визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 171-174). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2020 року у справі № 127/18598/18 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницябуд», за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Органу опіки і піклування Вінницької міської ради та ОСОБА_9 про визнання договорів частково недійсними, визнання договору дарування недійсним, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю задоволено; визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 автомобіль MERCEDES-BENZ GL 320CDI, універсал-В, білого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 30.12.2020 року у справі № 127/18598/18 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2020 року було скасовано в частині відмови у задоволенні позову про поділ спільного майна подружжя, яким є автомобіль MERCEDES-BENZ GL 320CDI універсал-В, 2008 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення; в частині задоволення зустрічного позову і в частині розподілу судових витрат та ухвалено нове судове рішення у цих частинах; позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині поділу автомобіля та усунення перешкод у користуванні квартирою і вселення, задоволено частково; визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ GL 320CDI універсал-В, 2008 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2987, зареєстрованого 22 липня 2015 року; визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ GL 320CDI універсал-В, 2008 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2987, зареєстрованого 22 липня 2015 року; зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; вселено ОСОБА_2 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, відмовлено; в іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 3, а.с. 175-197). Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 року у справі № 127/18598/18 було відкрито касаційне провадження, проте виконання судових рішень не зупинялося. Позивач ОСОБА_1 надав докази того, що він зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності (прокат товарів для спорту та відпочинку; діяльність туристичних операторів; діяльність туристичних агентств; надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; надання інших допоміжних комерційних послуг; організування інших видів відпочинку та розваг; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; пасажирський морський транспорт; пасажирський річковий транспорт; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; обслуговування напоями; діяльність страхових агентів і брокерів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; ремонт і технічне обслуговування суден і човнів (т. 1, а. с. 24-28). Відповідач у період з 1 листопада 2018 року (наказ служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації від 30.10.2018 року № 215-к «Про призначення директора Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей») до 1 липня 2020 року (наказ служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації від 26.05.2020 року № 104-к «Про звільнення з роботи директора Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_2 ») перебувала на посаді директора Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей (т. 1, а. с. 65; т. 2, а. с. 202-203). З 2 липня 2020 року відповідач ОСОБА_2 займає посаду провідного юрисконсульта відділу правової роботи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 4664,00 грн. (т. 3, а. с. 39-40). За місцем роботи ОСОБА_2 позитивно характеризується, як надійний, досвідчений та ініціативний керівник, користується повагою в колективі (т. 4 а.с. 14-18). З наказу Комунального закладу «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради» від 21.09.2020 року № 177 «Про організацію сімейного (домашнього) навчання», учню 1-Г класу, ОСОБА_3 з 21.09.2020 року було організовано сімейне (домашнє) навчання (т. 3, а .с. 106). Відмовляючи у задоволенні позову про визначення місця проживання дітей разом із батьком, суд критично оцінивши суперечливі покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , взяв до уваги спільність їх показів щодо прихильності дітей до матері. Пославшись на ст.ст.11,12 ЗУ «Про охорону дитинства «,ст.155,161 СК України , принципи 6 Всесвітньої Декларації прав дитини, затвердженої Резолюцією № 1386 Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року і правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19) , суд виходив з того, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що проживання дітей саме з батьком на даний час буде найкраще відповідати їх інтересам щодо виховання, навчання, фізичного, духовного і морального розвитку, враховуючи вік дітей та їх прихильність до матері. Мати дітей забезпечує належним чином ,як матеріальні потреби дітей, так і їх фізичний, моральний та духовний розвиток і не встановлено жодної виключної обставини (алкогольної або наркотичної залежності матері дітей, асоціального способу її життя, відсутності засобів для існування, хвороби матері тощо), за наявності яких малолітні діти можуть бути розлучені зі своєю матір`ю. Враховуючи факти приховування впродовж розгляду справи позивачем ОСОБА_1 від відповідача ОСОБА_2 і від суду місця фактичного перебування малолітнього сина ОСОБА_23 , які є неприпустимими і такими ,що суперечать інтересам дітей , дію постанови Вінницького апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_2 у відібранні ОСОБА_23 було зупинено ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року ,якою відкрито касаційне провадження у справі, а також встановлений органом опіки і піклування порядок участі батька у вихованні дітей, які позивач не оскаржував,суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання малолітніх разом із батьком. Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини у справі, оцінивши в порядку ст.89 ЦПК надані докази, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у визначенні місця проживання малолітніх разом із батьком. Доводи апеляційної скарги щодо неспроможності матері ОСОБА_2 забезпечити матеріальну і духовну складову виховання дітей, які відповідали б їх інтересам і розвитку, не заслуговують на увагу. Так, посилання заявника скарги на незадовільний матеріальний стан відповідача через перебування ОСОБА_2 у відпустці без збереження заробітної плати, є необгрунтованим , оскільки таке перебування є тимчасовим заходом , пов`язано із запровадженням в Україні карантину, не свідчить про відсутність коштів для утримання дітей і не означає втрату нею роботи ,а відтак не може бути підставою для зміни місця проживання дітей і встановленням такого місця проживання разом із батьком. Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність джерела доходів у відповідача, не відповідають дійсності. Крім того, доводи щодо утримання відповідачем себе та дітей за рахунок аліментів, які він сплачує, є необгрунтованими ,оскільки в період з серпня 2018 року-до червня 2020 року ОСОБА_1 не сплачував аліменти на дитину, і як вбачається із розрахунку державного виконавця, станом на 30.06.2020 року його заборгованість за аліментами складала 88387,10 грн. Також, як встановлено, в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/22271/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про припинення права на утримання, стягнення аліментів на утримання дитини та пені за невиплачені аліменти та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. У позовній заяві, ОСОБА_1 , просить суд зменшити розмір аліментів, посилаючись на погіршення його стану здоров`я та зміну матеріального становища. Зокрема ОСОБА_1 зазначає про те, що згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків його дохід протягом трьох кварталів 2020 року склав 3032,44 грн на місяць, зокрема він отримував щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини та державну соціальну допомогу інвалідам 3 гр., водночас не мав доходу від здійснення підприємницької діяльності, все його майно і рахунки арештовані, має істотні боргові зобов`язання. На підтвердження викладеного до позовної заяви додані копії відповідних довідок та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Також посилається на те, що на його утриманні перебувають інші члени сім`ї. Крім того, ОСОБА_1 зазначає про погіршення його стану здоров`я, пов`язаного із вадами зору, необхідність придбання медичних препаратів для лікування. Натомість звертає увагу на покращення майнового стану ОСОБА_2 , зокрема у зв`язку із прийняттям її на роботу. Таким чином, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є матеріально більш забезпеченим, на відміну від матері, є суб`єктом підприємницької діяльності ,який має постійний дохід, задовільний матеріальний стан для забезпечення своїх дітей усім їжею, одягом, медикаментами, достатніми умовами життя, належним відпочинком, дозвіллям та подорожами по Україні, оскільки вони не узгоджуються із обставинами, раніше викладеними ОСОБА_1 у його позовній заяві. Щодо доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо можливості відповідача належним чином забезпечити моральний та духовний розвиток дитини, та про позбавлення відповідачем дітей можливості відвідувати навчальний заклад, спілкуватися з однолітками, налагоджувати соціальні зв`язки, колегія вважає їх безпідставними. Як вбачається із характеристики на вихованця дошкільної групи «Дзвіночок» Копилівського ліцею освітнього центру Макарівської селищної ради ОСОБА_3 , дитина відвідувала дошкільний начальний заклад, де характеризувалася позитивно, брав активну участь у житті садочка, вчасно і без запізнень приходив до садочка, чистий, доглянутий. Мати приділяла достатньо уваги дитині, цікавилася його розвитком, складнощів чи конфліктів у адміністрації, чи вихователів з дитиною та її батьками не було. Також, із січня 2021 року діти відвідують спортивну секцію дзюдо. Згідно із характеристикою тренерів сумлінно та із задоволенням відвідують заняття, показують відмінні результати, брали участь у спортивних змаганнях, нагороджені дипломами та медалями за зайняті ІІ місця у своїх вагових категоріях. На тренування їх приводить матір, вона ж і оплачує заняття та придбала спортивну форму. Мати завжди цікавиться дітьми, вони сильно прив`язані до неї, а її думка є авторитетною для них (т. 4 а.с. 183). Відповідно до положень Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини), якими передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю лише за виняткових обставин. Колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про відсутність таких виняткових обставин, які в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 унеможливлювали б їх проживання з матір`ю та забезпечували їх інтереси необхідністю розлуки із нею. При цьому колегія суддів об`єктивно враховує ранній вік дітей та необхідність їх у постійному тісному емоційному контакті з матір`ю, що є обставиною загальновідомою і не потребує доказування. Мати ОСОБА_2 в цілому характеризується позитивно, даних про перебування її на обліку як особи, що веде антисоціальний спосіб життя чи потребує лікування від будь-яких залежностей немає, питання про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав перед відповідними органами опіки і піклування ніким не ставилося і останніми не вирішувалося. Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно ст.161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Хоча висновок і носить не обов`язковий, а рекомендаційний характер, суд враховує, що органи опіки та піклування , як за місцем реєстрації, так і за фактичним місцем проживання дітей, вважали за недоцільне у даний час визначати місце проживання дітей з батьком. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують, і не свідчать про необхідність здійснення протилежних висновків щодо місця проживання малолітніх дітей разом із батьком. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При прийнятті рішення суд вірно керувався положеннями ст. ст. 11,12 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. ч. 2 ст.155, ч.ч. 2,3 ст. 157, ст. 161 СК України, принципом 6 Всесвітньої декларації прав дитини, яким передбачено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. А також суд вірно взяв до уваги і правову позицію, висловлену Верховним судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №712/11527/17, згідно з якою рівність прав батьків, є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд належним чином оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, правильно застосував норми права та дійшов обґрунтованого висновку що на час вирішення спору найбільш доцільним, сприятливим для дітей та таким, що відповідає їх інтересам буде рішення про відмову у встановленні місця проживання дітей разом із батьком. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368,374, 375, 382, 384, ЦПК України,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення . Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: С.Г. Копаничук Судді: С.К. Медвецький В.П. Рибчинський