Постанова 4802 № 161/2554/20

Справа № 161/2554/20 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/871/21 Категорія: 16 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Галицька І. П., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Вічинюка М. А., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Хохлова В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із складу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 17 лютого 2020 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із складу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності. Позов обґрунтовує тим, що їй та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 0,0356 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд» за кадастровим № 0710100000:21:028:0029. Частки кожного із співвласників становлять по 1/2 частині. На даній земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що був поділений між позивачем, відповідачем та ОСОБА_3 як між співвласниками будинку на підставі договору від 02.08.2017. Однак, досягнути згоди з відповідачем щодо виділу в натурі належної ОСОБА_1 Ѕ частки із складу земельної ділянки, що належить їм на праві спільної часткової власності, в добровільному порядку не вдалось. Просить суд виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0356 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд» за кадастровим № 0710100000:21:028:0029 та яка перебуває у спільній частковій власності. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Припинено режим спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0356 га, з кадастровим №0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0356 га, з кадастровим №0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Додатку №1 до Висновку судової земельно-технічної експертизи та оціночно-земельної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 8310,8316, виготовленого 25 листопада 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 840,80 гри та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень. Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким припинити режим спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0356 га з кадастровим № 0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0356 га з кадастровим № 0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 178 кв. м, позначену червоним кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020. Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0356 га з кадастровим № 0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 156 кв. м та 22 кв. м, позначену жовтим кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020. Встановити безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 31 кв. м та залишити її у спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , позначену синім кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020. Вказує, що в суді першої інстанції просила суд виділити обом співвласникам по Ѕ частці земельної ділянки з спільної часткової власності з встановленням сервітуту площею 31 кв. м відповідно до висновку експерта. Суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про виділення в натурі Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0356 лише у власність ОСОБА_1 , оскільки відповідач не зверталась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділ їй Ѕ частки земельної ділянки зі спільної часткової власності та встановлення сервітуту на частину земельної ділянки та вирішив спір лише в межах вимоги позивача. Після виділу частки з спільного нерухомого майна у порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється. При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику, що залишається має бути виділена окрема площа. Суд не вирішив питання про встановлення сервітуту. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн є надмірними, не відповідають дійсному обсягу юридичних послуг, а тому відповідач просить їх зменшити. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними. ОСОБА_2 не зверталась з зустрічним позовом про виділення їй в натурі частки з складу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, то вказує за надання юридичних послуг, передбачених Договором про надання правової допомоги №01/06/2021 від 01.06.2021, нею було сплачено 3000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 1 від 01.06.2021, квитанцією від 03.06.2021, актом у приймання-передачі виконаних робіт від 04.06.2021, копії яких наявні в матеріалах справи. Беручи до уваги складність справи, обсяг наданої адвокатом допомоги, важливість справи для позивача, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн не вважає надмірними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Хохлов В. О. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали з підстав, що в ній наведені. Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Вічинюк М.А. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши позивача, відповідача та їх представників, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0356 га за кадастровим номером 0710100000:21:028:0029 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд» за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80417924 від 15.02.2017. Інша Ѕ частки земельної ділянки площею 0.0356 га за кадастровим номером 0710100000:21:028:0029 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд» за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу ОСОБА_2 , що стверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0702287602016 від 30.08.2016. На вищевказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок загальною площею 102,2 кв.м, який виділено в окремі індивідуально визначені квартири ОСОБА_2 34/100 (квартира АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 34/100 (квартира АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 32/100 (квартира АДРЕСА_4 ), що стверджується договором про поділ житлового будинку з надвірними спорудами, що є спільною частковою власністю № 6762 від 02.08.2017. З вказаного договору встановлено, що квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 на земельній ділянці к.н. 0710100000:21:028:0029, що належить на праві спільної часткової власності по Ѕ частці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а квартира АДРЕСА_4 на земельній ділянці к.н. 0710100000:21:028:0025, що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 . 02.10.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали ОСОБА_2 нотаріально засвідчену згоду на реконструкцію з добудовою квартири АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_2 . Внаслідок проведеної реконструкції була проведена добудова кімнати площею 12,7 кв. м. В судовому засіданні також встановлено, що позивач намагалася в добровільному порядку врегулювати питання поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності з відповідачем, однак її неодноразові звернення з проханням здійснити добровільно поділ земельної ділянки залишені без задоволення. Відповідно до висновку судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи здійсненої Волинським відділенням Науково-дослідного Львівського інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 8310,8316 від 25.11.2020 з технічної точки зору існує один варіант виділу ОСОБА_1 в натурі Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0356 га к.н. 0710100000:21:028:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд», який визначений експертом у додатках 1, 2 до Висновку. До суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ ОСОБА_2 Ѕ частки земельної ділянки зі спільної часткової власності та про встановлення сервітуту на частину даної земельної ділянки не зверталась. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації. Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді мас місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що спірна земельна ділянка належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам сторонам по справі, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється. Правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Судом першої інстанції вирішено питання про виділ частки в спільному майні лише позивачу, та не вирішено питання щодо виділу спірного майна іншому співвласнику відповідачу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 361/1789/16-ц (провадження № 61-3505 1 св 18). Відповідно до висновку експертизи можливий поділ в натурі земельної ділянки, між двома співвласниками згідно поставлених питань, експертом зроблено висновок про можливість поділу в натурі в рівних долях по Ѕ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірної земельної ділянки з врахуванням пропорційних часток, житлових, нежитлових та добудованих приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які розташовані на даній земельній ділянці, що зображено на додатку № 1, 2, 3, 4 до Висновку. Вказаний варіант поділу земельної ділянки між обома співвласниками передбачає одночасний виділ в натурі по Ѕ частки спірної земельної ділянки зі спільної часткової власності як для позивача, так і для відповідача, з одночасним встановленням сервітуту на частину земельної ділянки площею 31 кв. м. Суд не вказав у своєму рішенні площу земельної ділянки, яка виділяється позивачу, не зазначив, яка земельна ділянка виділяється іншому співвласнику відповідачу, не вказав її розмір. Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував правовий режим спільної часткової власності, чим порушив права відповідача ОСОБА_2 як співвласника спірної земельної ділянки і фактично не вирішив даний спір по суті. Вирішення питання про поділ земельної ділянки між двома співвласниками і виділення кожному із співвласників окремої частини земельної ділянки не є виходом за межі позовних вимог. Суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що рішення в частині виділення в натурі земельної ділянки підлягає зміні і слід виділити в натурі ОСОБА_1 Ѕ частку земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 178 кв. м, позначену червоним кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. Виділити в натурі ОСОБА_2 Ѕ частку земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 156 кв. м та 22 кв. м, позначену жовтим кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. За ст. ст. 98, 100 Земельного кодексу право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Відповідно до ст. ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Чинним законодавством визначено порядок встановлення земельного сервітуту, який, у тому числі, передбачає ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. У разі недосягнення сторонами домовленості про його встановлення спір вирішується в судовому порядку. Встановлення земельного сервітуту це є окремий спір, про вирішення якого не заявлялось позивачем. Також, не подавався і зустрічний позов про встановлення земельного сервітуту. Апеляційний суд не може вирішувати вимоги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Тому не підлягає до задоволення вимога, зазначена в апеляційній скарзі, щодо встановлення земельного сервітуту. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині виділення кожному із співвласників земельної ділянки підлягає зміні. Що стосується доводів апеляційної скарги про надмірність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що понесені позивачем і які стягнуті рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача, то за надання юридичних послуг, передбачених Договором про надання правової допомоги №01/06/2021 від 01.06.2021, позивачем було сплачено 3000,00 грн, що підтверджується також рахунком на оплату № 1 від 01.06.2021, квитанцією від 03.06.2021, актом приймання-передачі виконаних робіт від 04.06.2021, копії яких наявні в матеріалах справи. Беручи до уваги складність справи земельний спір, обсяг наданої адвокатом допомоги, важливість справи для позивача, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн не є надмірними. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В даному випадку суд апеляційної інстанції змінює рішення суду, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. В решті рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не має. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦГ1К України, апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2021 року у цій справі змінити. Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим № 0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд площею 178 кв. м, позначену червоним кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим № 0710100000:21:028:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд площею 156 кв. м та 22 кв. м, позначену жовтим кольором в Додатку 1 до висновку № 8310,8316 від 25.11.2020 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді