Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/564/16 (904/1730/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/564/16 (904/1730/20) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А., секретар судового засідання Колесник Д.А. представники сторін: від відповідача: Бучинська Наталія Миколаївна, довіреність №5 від 19.01.2021 року, представник; представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено шляхом відправлення на електронну пошту розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 року (повний текст складено 22.01.2021) у справі №904/564/16(904/1730/20) (суддя Камша Н.М.) за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро до Приватного підприємства "Агрофірма КАТЕРИНІВСЬКА 1", с. Катеринівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, вул. Київська, 11-а (код ЄДРПОУ 32328787) про стягнення податкового боргу у розмірі 187 916,68 грн.,- ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 року у справі №904/564/16(904/1730/20) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу після спливу визначеного ст.102 Податкового кодексу України 1095-денного строку. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно п.п. 101.2.5 п.101.2 ст. 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податку, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури. У даній справі ПП "Агрофірма КАТЕРИНІВСЬКА 1" не визнано банкрутом, тому податковий борг по підприємству не є безнадійним, підстави для його списання та застосування приписів Податкового кодексу України відсутні. Скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 року у справі №904/564/16(904/1730/20) скасувати, позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити. ПП "Агрофірма КАТЕРИНІВСЬКА 1" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає на правильність висновків оскаржуваного рішення суду. Просить залишити судове рішення по справі №904/564/16 (904/1730/20) без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено шляхом відправлення на електронну пошту. Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.11.2018 року у справі № 916/1094/16, міститься наступне посилання: "…Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи вказані висновки Верховного Суду, а також те, що позивач є апелянтом у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області надано право бути обізнаним про можливість реалізувати право на участь в апеляційному перегляді справи. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: З матеріалів справи вбачається, що позивач - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області згідно з уточненою позовною заявою від 21.07.2020 року просив стягнути з ПП "Агрофірма КАТЕРИНІВСЬКА 1" на користь держави податковий борг в сумі 187 916,68 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків та суму судового збору у розмірі 2 818,76 грн. Залишок несплаченого податкового боргу у сумі 187 916,68 грн. складається з таких сум: - по податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами у зв`язку з несплатою платником податків самостійно задекларованих сум грошових зобов`язань на загальну суму 122 280,68 грн.: а) податкова декларація №9193502739 від 17.10.2016 року, термін сплати 30.10.2016 року - 121 478,68 грн.; б) розрахунок сум податку на додану вартість по операціях із сільськогосподарськими товарами, послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10) № 9245097667 за 01.08.2016 року - 802 грн.; - по податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із с/г товарами/послугами у сумі 65 636 грн., що підтверджується розрахунком сум податку на додану вартість №9221425144 від 18.11.2016 року з терміном сплати - 30.11.2016 року. Оскільки відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 18.02.2016 року порушено провадження у справі № 904/564/16 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном, то даний позов заявлено в межах справи про банкрутство відповідно до п.8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Правовідносини щодо вирішення цього спору регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Пунктом 102.1 статті 102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У пункті 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. В пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17), у разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Суд першої інстанції вірно встановив, що терміни сплати податкового боргу, який заявлено позивачем, закінчилися 01.08.2016 року, 30.10.2016 року та 30.11.2016 року. Позивач звернувся з позовом про його стягнення 30.03.2020 року, тобто після спливу визначеного ст.102 ПК України 1095 - денного строку. За своєю правовою природою строки позовної давності, передбачені ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, відрізняються від строку давності щодо стягнення податкового боргу згідно із ст.102 Податкового кодексу України. Суд вірно вказав, що передбачений вказаною нормою Податкового кодексу України строк є строком існування відповідного податкового зобов`язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону. Це унеможливлює для податкового органу вжиття будь-яких заходів з його погашення. Апелянт в доводах апеляційної скарги вибірково зазначає положення ст. 101 Податкового кодексу України. Між тим, відповідно до п.101.2. вказаної норми під терміном "безнадійний" розуміється, серед іншого: - податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (п.п.101.2.1.); - податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності (п.п.101.2.3.); - податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (п.п.101.2.5.). В даному випадку при вирішенні спору підлягає застосуванню п.п. 101.2.3 ПК України, а не положення п.п.101.2.1.,п.п. 101.2.5 п.101.2 ст. 101 ПК України, на які посилається скаржник. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. При розгляді апеляційної скарги позивач належними та допустимими доказами не спростував висновки оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає. Судовий збір за її розгляд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 року у справі №904/564/16(904/1730/20) залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 18.06.2021 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль