Постанова 4857 № 500/3431/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3431/20 пров. № А/857/8477/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, ухвалене суддею Баранюком А.З. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №500/3431/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 03 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив: - визнати протиправними дії щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 107202,00 грн відповідно до довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, №126 від 20.03.2020 та зобов`язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 107202,00 грн відповідно до довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, №126 від 20.03.2020 з врахуванням виплачених сум. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, положення п. 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно доводів скаржника, згаданим Рішенням Конституційного Суду України не визначений порядок його виконання. Суддям у відставці, яким за їх зверненням до 18.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Водночас зауважує, що 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Також покликається на те, що у Державному бюджеті не передбачені кошти для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці. Наголошує також на тому, що судом при ухваленні судового рішення не враховано, що відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на момент звернення позивача із заявою про перерахунок щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді увідставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання. Оскільки суддівський стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 7 місяців 23 дні, що дає право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56 % суддівської винагороди судді, вважає визначення судом першої інстанції зобов`язання провести перерахунок позивачу довічного грошового утримання з розрахунку 90% грошового забезпечення діючого судді, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.03.2020 №126. Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, Закону України Про судоустрій і статус суддів та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, про те, що станом на 18 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 107202,00 грн, у тому числі:

1. Посадовий оклад 63060, 00 грн;

2. Доплата за вислугу років (60%) 37836,00 грн;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) 6306,00 грн;

4. Доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 0,00 грн;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0, 00 грн (а.с.12). На звернення позивача із заявою про про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №1900-0309-8/10417 від 15.07.2020 відмовив у такому перерахунку з покликанням на відсутність відповідних правових підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів на підставі довідки від 20.03.2020 №126 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова мотивована тим, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ, положення пункту 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Даним Рішенням Конституційного Суду України не визначений порядок його виконання. Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 із розміру суддівської винагороди, обчислений відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Питання проведення перерахунку щомісячного грошового довічного утримання суддям у відставці може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами. Позивач, вважаючи дії пенсійного органу протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного. Апеляційним судом встановлено, що зазначена справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 від 16.06.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020. Частиною 3 ст. 291 КАС України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1402-VIII). Згідно з п. 2 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон України від 07.07.2010 №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 по 31.12.1954; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01.01.1955 по 31.12.1955. При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII). Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4, 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Проте, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII визначено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (п. 23 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень №1402-VIII). Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування» №193-IX від 16.10.2019 (набрав чинності 07.11.2019) виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, зауважив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України також неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення в інших своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008 та у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020. Зокрема, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (п.п. 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. З огляду на викладене Конституційний Суд України визнав неконституційним пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України Про Конституційний Суд України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно із статтею 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 23 години 59 хвилин цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Таким чином, саме з 19.02.2020 - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить перерахувати йому довічне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки від 20.03.2020 №126. Колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність. З огляду на викладене позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № №126 від 20.03.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п. 25 р. XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Разом з тим позивач, відповідно до прохальної частини позовної заяви, просив зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.03.2020 №126, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області та здійснити виплату з урахуванням фактично сплачених сум. Судом першої інстанції визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області від 20.03.2020 №126 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області від 20.03.2020 №126 з врахуванням виплачених сум. Однак суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Як вже зазначалось судом, згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відтак вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки про суддівську винагороду задоволенню не підлягає. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування рішення суду в частині визначення відсоткового значення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою від 20.03.2020 №126, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині. Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Аналіз норм Закону України Про судовий збір в їхньому логічному взаємозв`язку дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні до частини задоволених позовних вимог можливий щодо вимоги майнового характеру (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням). В свою чергу, вимога немайного характеру - вимога, яка не підлягає вартісній оцінці, вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці, а тому розрахувати судовий збір у співвідношенні до частини (обсягу) задоволеної однієї вимоги немайнового характеру не можливо. Відновлення порушеного права позивача на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.03.2020 №126, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум з 19 лютого 2020 року є задоволенням вимоги немайнового характеру, а тому розмір судового збору що підлягав сплаті за заявлення таких позовних вимог становить 840,80 грн. Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за квитанцією №0.0.1887586778.1 від 29.10.2020, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до задоволених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 291, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі №500/3431/20 - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.03.2020 №126, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.03.2020 №126, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум з 19 лютого 2020 року. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фону України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції виключно з підстав, передбачених ч.5 ст. 291 КАС України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич