Постанова 4824 № 761/41774/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2021 року м. Київ Справа №761/41774/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/6636/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Мальцева Д.О. 04 січня 2021 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про відшкодування моральної шкоди. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, з якими звернувся позивач, а саме встановлення нанесення моральної шкоди через встановлення незаконних дій відповідача під час розгляду скарги про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного судді, відшкодуванням вказаної шкоди, спричиняють публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, ним подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального права. Позивач зазначає про те, що вказаний спір вже був на розгляді в судах адміністративної юрисдикції. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №9901/147/20 вказала на те, що за наявності підстав його вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена у порядку цивільного судочинства до держави Україна. Зазначає, що підставою та предметом позову в цивільному провадженні є те, що Вища рада правосуддя не спромоглась оцінити дії судді Вищого адміністративного суду України за його дисциплінарною скаргою. Таким чином, встановлений факт відсутності надання правового оцінювання дій судді під час здійснення правосуддя, в якому він був стороною у справі, і цей факт відбувся завдяки триваючої бездіяльності органу, призначеному Державою на виконання відповідних функцій. Відповідні дії (бездіяльність) спричинили нанесення йому моральної шкоди, яка підлягає доказуванню в суді, а тому суд має відкрити та розпочати судове провадження та врегулювати всі спірні правовідносини по суті спору. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник Вищої ради правосуддя вказує на те, що позивач вже звертався до суду з позовом щодо оскарження дій ВРП, ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 25 червня 2020 року, залишеною без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2020 року справа № 9901/147/20, було закрито провадження у справі так як він не має права оскаржувати дії та рішення ВРП. Позивач не посилається на наявність рішень адміністративного суду, яким визнано бездіяльність або протиправні дії ВРП щодо нього. Зазначає, що вказаний спір стосується неналежного виконання ВРП своїх повноважень під час розгляду скарг про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного судді, а відтак є публічно-правовим. На підставі викладеного просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено, що в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив: § визнати нанесення йому моральної шкоди внаслідок довготривалих дій (бездіяльності) Вищої ради правосуддя під час перебування на розгляді дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на суддю Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., які унеможливили отримання результату; § стягнути на користь позивача з держави Україна шляхом списання із єдиного рахунку Державної казначейської служби України 100000, 00 грн моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем тривалий час не здійснювався розгляд його скарги та в подальшому було закрито дисциплінарне провадження відносно судді, що спричинило йому моральні страждання. Перевіряючи доводи наведені сторонами в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, судом встановлено, що ОСОБА_1 02 червня 2020 року звертався до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, у якому просив: - визнати незаконними дії (бездіяльність) ВРП щодо відмови у забезпеченні процедур визначеного порядку розгляду його скарги від 27 травня 2016 року протягом розумного строку; - стягнути на його користь з держави шляхом списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України 100000,00 гривень моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ВРП порушила строк на здійснення дисциплінарного провадження, встановлений пунктом 4 статті 42 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), чим примусила позивача невиправдано тривалий час перебувати в стані очікування, що негативно вплинуло на його емоційний, психологічний і нервовий стан та, як наслідок, призвело до каліцтва в результаті погіршення стану здоров'я, а відсутність результату з вини ВРП призвело до розпачу та втрати віри у судову владу України та взагалі в існування державності в Україні. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 червня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1 , не підлягає судовому розгляду. Одночасно суд першої інстанції роз`яснив ОСОБА_1 , що для вирішення спору з приводу стягнення моральної шкоди позивач має право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 листопада 2020 року справа № 9901/147/20 погодилась з даним висновком суду вказавши на те, що ОСОБА_1 не має права оскаржувати зазначене рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП. Судова практика у справах щодо оскарження рішень ВРП скаржниками є сталою і виходить з того, що оцінювати дії судді при виконанні посадових обов`язків має право виключно ВРП, рішення якої щодо притягнення судді до відповідальності або відмови в цьому створюють правові наслідки виключно для такого судді, а не для скаржника. Отже, скаржники не мають права на оскарження таких рішень до суду. Оскарження скаржником рішення у дисциплінарній справі не вважається способом захисту його прав, свобод та інтересів. До того ж в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено про будь-які дії чи бездіяльність ВРП, які б зачіпали його права та інтереси чи породжували для нього право на судовий захист. Аналогічні висновки викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 9901/500/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19 та інших, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з держави 100000,00 грн моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. За наявності підстав така вимога може бути заявлена у порядку цивільного судочинства до держави Україна (частина друга статті 48, частина четверта статті 58 Цивільного процесуального кодексу України). Оскільки вимога про визнання дій та бездіяльності відповідача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то в силу частини п`ятої статті 21 КАС не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і похідна вимога позивача про стягнення моральної шкоди. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. В силу ч. 1 ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. В порядку ст. п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. В порядку ч.5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. З матеріалів даної справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив суд визнати нанесення йому моральної шкоди, тобто факт нанесення йому шкоди та стягнути грошову компенсацію такої шкоди, як єдиного можливого способу порушення його прав. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1 , не підлягає судовому розгляду. Одночасно Верховним Судом було роз`яснено ОСОБА_1 , що для вирішення спору з приводу стягнення моральної шкоди позивач має право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, права, за захистом яких звернувся позивач до суду, виникають саме із цивільних (деліктних) правовідносин, а тому мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, що стало підставою для відмови у відкритті провадження за вказаним позовом. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: В.В.Соколова Судді: А.М.Андрієнко Н.В.Поліщук