Постанова 4824 № 757/71591/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8480/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року місто Київ справа № 757/71591/17-ц Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Новака Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на свою користь: 42975 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 23 вересня 2016 року він приїхав по особистій справі до Печерського району міста Києва та припаркував належний йому автомобіль марки «AUDIА5», д.н.з. НОМЕР_1 біля тротуару в декількох метрів від будинку №3 по вул. Станіславського в містіКиєві. Вказував, що через деякий час, підійшовши до автомобіля, вінпобачив, що на нього впало дерево, пошкодивши його. Оглянувши автомобіль, вінвиявив, що через падіння дерева на автомобіль були спричинені наступні пошкодження: деформація капота автомобіля, розбите переднє скло, ліва передня стойка, пом'ято кузов. Зазначав, що він викликав наряд поліції, який оглянув місце пригоди. Посилався на те, що вартість матеріальної шкоди згідно рахунку-фактури №СВ000470 від 07жовтня 2016року складає 42975 грн. Вказував, що 22жовтня 2016 року він звернувся до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва із заявою, в якій просив повідомили у кого на балансі перебувало впавши дерево та відшкодувати йому матеріальну шкоду. Однак, листом від 26 жовтня 2017 року№01-09-1538 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва відмовилойому у відшкодуванні шкоди, посилаючись на те, що дерево, яке впало на вказаний автомобіль, не знаходиться на його балансі. Зазначав, що відповідальним за належне утримання зелених насаджень та у випадку необхідності, їх знесенню є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», а тому вважає, що останній повинен відшкодувати йому завдану шкоду. Посилався на те, що внаслідок вказаної події йому було завдано моральну шкоду. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 42975 грн. Стягнутоз КП«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3580 грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року внесено виправлення у резолютивну частину рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року, а саме вказано: в абзаці четвертому «Стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» судовий збір у розмірі 3580 грн. в дохід держави. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту перебування 23 вересня 2016 року на балансі КП «Керуюча компанія» прибудинкової території та її площі, елементів благоустрою. Вказував, що по даний час на балансі КП «Керуюча компанія» не обліковуються багатоквартирні житлові будинки, їхня прибудинкова територія та елементи благоустрою. У відповідача взагалі відсутня інформація про площу та факт виділення (розмежування) прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належного правового висновку про дії співробітників КП по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва по ліквідації наслідків події. Посилався на те, що об`єкт (дерево), який завдав пошкодження автомобілю позивача ніколи не перебував на балансі КП «Керуюча компанія», паспорт об`єкту в матеріалах справи відсутній. Вказував, що в позові не зазначено, які саме документи складено представниками поліції на місці події 18 жовтня 2016 року за результатами звернення. Зазначав, що висновок старшого дільничного офіцера поліції Печерського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_2 не має відношення до справи, не свідчить про наявність або відсутність жодних юридичних фактів та вини працівників відповідача, містить посилання на відсутність підстав для проведення заходів досудового розслідування та ознак кримінального правопорушення. Посилався на те, що автомобіль позивача був припаркований біля будинку, при цьому, останнім не надано доказів, які підтверджують, що територія біля цього будинку відведена для стоянки автомобілів та, що автомобіль знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту. Вказував, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що позивач, залишивши на стоянку свій автомобіль у житловій зоні біля дерева та, відповідно, під його кроною, тобто у місці, яке не є спеціально відведеним для стоянки автомобілів, грубо порушив низку законодавчих та підзаконних актів. Зазначав, що позов пред`явлено неналежному відповідачу, адже на балансі КП «Керуюча компанія» відсутній багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 та його прибудинкова територія з багаторічними зеленими насадженнями. Позивачем не доведено наявності факту вини посадових осіб КП «Керуюча компанія». Посилався на те, що в матеріалах справи відсутня інформація про фактичну сплату позивачем послуг з ремонту автомобіля та відповідні акти виконаних робіт, таким чином, позивачем не доведені складові елементи шкоди. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як зазначав позивач, останній 23 вересня 2016 року приїхав по особистій справі до Печерського району міста Києва та припаркував належний йому на праві власності автомобіль марки «AUDI А5», д.н.з. НОМЕР_1 біля тротуару в декількох метрів від будинку №3 по вул. Станіславського в місті Києві та приблизно о 15:00год. на вказаний автомобіль впало дерево. Відповідно до висновку за результатами перевірки матеріалів ЖЕО №47244 від 18 жовтня 2016 року, складеного старшим ДОП Печерського УП ГУНП в місті Києві майором поліції Пляс В.І., 23 вересня 2016 року до Печерського УП ГУНП в місті Києві з заявою звернувся ОСОБА_1 , в якій повідомив про те, що 23 вересня 2016 року приблизно о 15.00 біля будинку №3 вул. Станіславського в місті Києві, виявив пошкодження автомобіля «AUDIА5», д.н.з. НОМЕР_1 . Проведеною перевіркою встановлено, що як пояснив ОСОБА_1 , у власності є вище вказаний автомобіль. Так 23 вересня 2016 року на даному автомобілі він приїхав до будинку АДРЕСА_1 . Автомобіль припаркував біля тротуару, а сам пішов у справах. Приблизно о 15.00 годині підійшовши до автомобіля, виявив що на нього впало дерево, пошкодивши його. Оглянувши автомобіль, виявив, що через падіння дерева на автомобілі були наступні пошкодження: деформація капота юіля та розбите переднє скло. З автомобіля нічого не пропало. До ОВС звернувся з метою інформування. З метою встановлення обставин справи та можливих свідків події, було здійснено огляд прилеглої території. Проведеною перевіркою встановлено, що подія сталася внаслідок природнього фактору. Будь-яких осіб причетних до пошкодження автомобіля встановлено не було. Згідно отриманих відповідей з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» ЖЕД «Хрещатик» випливає, що дерево, яке впало 23 вересня 2016 року на їхньому балансі не перебуває. Однак було встановлено, що вказане дерево прибирали співробітники Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва ймовірно в якого і на балансі воно перебувало. Проведеною перевіркою факту порушення чинного законодавства України не встановлено. Згідно рахунку-фактури №СВ000470 від 07 жовтня 2016 року вартість матеріальної шкоди складає 42975 грн. З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2016 позивач звернувся до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва із заявою, в якій просив повідомити у кого на балансі перебувало дерево, яке впало 23 вересня 2016 року біля будинку АДРЕСА_1 та просив відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 42975 грн. Листом Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва від 26жовтня 2016 року №01-09-1538 повідомлено позивачу про те, що дерево, яке впало 23вересня 2016 року біля будинку АДРЕСА_1 не знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва. Аварійна бригада Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва дійсно очистила ділянку, на якій стався випадок, для кращого пересування транспорту та громадян, але будь-яка інформація та документи з приводу балансоутримувача та підтвердження факту відсутні. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 07 листопада 2016 року вже звертався до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва та Керуючої компанії КП «Хрещатик» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була йому завдана 23 вересня 2016 року внаслідок того, що на його автомобіль впало дерево. Рішенням Печерського районного суду містаКиєва від 21 липня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відповідно до рішення №270/270 від 09 жовтня 2014 року Київської міської Ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», яким зокрема, перейменовано Комунальне підприємство Печерського району міста Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» та віднесено його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 квітня 2015 року №200 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» було перезакріплено на праві господарського відання нерухоме та рухоме майно (основні засоби, необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, запаси, малоцінні та швидкозношувальні предмети), яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з балансу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва Хрещатик», на баланс Комунального підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» станом на 30 квітня 2015 року. Як зазначено в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року згідно листа Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва від 12 жовтня 2016 року №01-09-1466 ділянка, на якій знаходилось дерево, яке впало за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Хрещатик». Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що відповідальним за належне утримання зелених насаджень та у випадку необхідності, їх знесенню є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва». Вказував на те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього законодавством обов`язків щодо утримання в належному стані зелених насаджень, йому заподіяна матеріальна та моральна шкода. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» вказував на те, що по даний час на балансі КП «Керуюча компанія» не обліковуються багатоквартирні житлові будинки, їхня прибудинкова територія та елементи благоустрою. Зазначав, що судом першої інстанції не досліджено фактичного виконання (передачі майна) Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 24 квітня 2015 року №200 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації». Частинами 1,5,6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, відповідачем належних доказів на підтвердження того, що на балансі КП «Керуюча компанія» не обліковуються багатоквартирні житлові будинки, їхня прибудинкова територія та елементи благоустрою за адресою: АДРЕСА_1 надано не було. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Положеннями статті 386 ЦК Українивизначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України). Стаття 22 ЦК України передбачає, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Отже, для застосування положень ст.1166 ЦК УКраїнинеобхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинний зв'язок між першим та другим елементами та г) вина завдавача шкоди. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі №638/20603/16. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження своїх вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди надав: копію висновку за результатами перевірки матеріалів ЖЕО №47244 від 18 жовтня 2016 року, складеного старшим ДОП Печерського УП ГУНП в місті Києві майором поліції Пляс В.І.; копію рахунку-фактури №СВ000470 від 07 жовтня 2016 року, складену ФОП ОСОБА_3 ; копію заяви на ім`я директора Комунальногопідприємствапо утриманню зелених насаджень Печерського району містаКиєва від 22 жовтня 2016 року; копію листа Комунальногопідприємствапо утриманню зелених насаджень Печерського району містаКиєва від 26 жовтня 2016 року №01-09-1538; Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12 червня 2014 року у справі №6-32цс13). Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст.77, 78 ЦК України висновок за результатами перевірки матеріалів ЖЕО №47244 від 18 жовтня 2016 року, складеного старшим ДОП Печерського УП ГУНП в місті Києві майором поліції Пляс В.І. на підтвердження факту заподіяння шкоди позивачу внаслідок падіння дерева за адресою: АДРЕСА_1 на належний йому на праві власності автомобіль, оскільки вказана обставина повинна бути підтверджена іншими засобами доказування, встановленими законом. Крім того, колегія суддів не бере до уваги як доказ на підтвердження розміру матеріальних збитків в розмірі 42975 грн. рахунок-фактуру №СФ-000470 від 07 жовтня 2016 року, складену ФОП ОСОБА_3 , оскільки остання не містить інформації про те, що пошкодження автомобіля «AUDI А5», д.н.з. НОМЕР_1 , які зазначені у рахунку-фактурі були отримані саме 23 вересня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок падіння дерева, що знаходилось за вказаною адресою. Також позивачем не було надано, ні акту виконаних робіт, ні доказів сплати коштів зазначених у рахунку-фактурі. Таким чином, виходячи з вищевикладеного та вимог законодавства, які регламентують спірні правовідносини у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів наявності майнової шкоди, її розміру та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача. Суд першої інстанції вищевказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є поставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненою шкодою. З урахуванням того, що при розгляді справи не встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачу. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за подачу апеляційної скарги було сплачено 5370 грн. До позовної заяви позивачем було надано посвідчення серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII (набрав чинності з 01 вересня 2015 року) внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. У зв`язку з тим, що дана цивільна справа не пов`язана з порушенням прав ОСОБА_1 саме як учасника бойових дій, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення його від сплати судового збору. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 5370 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» - задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 рокускасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», місцезнаходження: місто Київ, пров. Івана Мар'яненка, 7, код ЄДРПОУ 35692211 судлові витрати у розмірі 5370 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: