Постанова 4824 № 756/15769/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 756/15769/19 Номер провадження № 22-ц/824/8695/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В., розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Майбоженко А. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 163 823 грн.; покладення судових витрат на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за період з 07 листопада 2018 року по 25 квітня 2019 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 163 823 грн. Позивач зазначає, що будь-яких договорів (правочинів) між сторонами не укладалось, будь-яких товарів, робіт, послуг в рахунок вищезазначених коштів позивач не отримувала. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що вищевказані кошти були отримані відповідачем безпідставно. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року (а.с. 105-107) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити; судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем не надано до суду доказів наявності письмових домовленостей між сторонами та не вчинено дій, які можна вважати правовою підставою для перерахування спірних грошових коштів, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Скаржник зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що перераховані скаржником кошти були використані нею на закупівлю продуктів для проведення банкетів, що не підтверджує існування між сторонами будь-яких договірних відносин. Скаржник зазначає, що перераховані нею відповідачу кошти, остання витрачала на здійснення власної господарської діяльності. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі. 31 травня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з відповідними підтвердженнями про направлення її останній. З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін. Відповідач зазначає, що вона ніколи не зловживала своїм правом, сумлінно виконувала всі домовленості, не намагалася зашкодити інтересам позивача та третім особам. 09 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив з відповідними підтвердженнями про направлення його відповідачу. З вказаної відповіді на відзив вбачається, що скаржник не погоджується з доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу, задовольнити. На думку скаржника, відповідачем не спростовані її аргументи викладені в апеляційній скарзі щодо неправильного тлумачення закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення та не доведено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кошти надавались відповідачу на задоволення особистих потреб відповідача та її сестри. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що платежі позивачем здійснено добровільно, нею підтверджено те, що ці кошти надавались на задоволення особистих потреб відповідача та її сестри, рахункова помилка відсутня,а доказів недобросовісності з боку набувача не надано. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що в період з 07 листопада 2018 року по 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 перераховано на рахунок ОСОБА_2 кошти на загальну суму 163 823 грн. В платіжних дорученнях в якості призначення платежу зазначено - поповнення карткового рахунку (а.с. 12-36). Так, загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньо правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Верховний суд у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 376/684/17 зазначив, що закон встановлює два виключення із вищевказаного правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність виконаних розрахунків, за якими проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Так, встановивши, що кошти у загальній сумі 163 823 грн. були перераховані ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 в добровільному порядку, за відсутності рахункової помилки, для задоволення потреб відповідача та її сестри, а також врахувавши, що матеріали справи не містять доказів недобросовісності з боку набувача зазначених коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Посилання скаржника на те, що перераховані нею кошти відповідач витрачала на здійснення власної господарської діяльності, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, остання в добровільному порядку перераховувала на рахунок відповідача кошти впродовж липня 2018 року - квітня 2019 року при цьому, призначення платежу не зазначала. Таким чином, відповідач була вправі використовувати їх на власний розсуд. Посилання скаржника на те, що відповідачем не надано до суду доказів наявності письмових домовленостей між сторонами та не вчинено дій, які можна вважати правовою підставою для перерахування спірних грошових коштів, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки зазначені скаржником кошти надавались відповідачу в добровільному порядку за відсутності договірних умов щодо їх подальшого повернення. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я.В. Головачов О.В. Шахова