Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6276/20

Справа № 308/6276/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15.06.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за захисника адвоката Леміша О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/889/20, за апеляційною скаргою захисника адвоката Леміша О.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23. 09. 2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 363919 від 25. 06. 2020 та постанови судді від 23. 09. 2020 вбачається, що 25. 06. 2020 о 03 год. 19 хв. в м. Ужгороді на пр. Свободи, 63, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі захисник адвокат Леміш О.О. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23. 09. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з`ясування фактичних обставин справи, в тому числі у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та без належного повідомлення про час та місце розгляду справи, що не відповідає вимогам ст. 268 КУпАП. Також захисник вказує на недотримання працівниками поліції вимог ст. ст. 256, 266 КУпАП та п. 8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують -2- увагу та швидкість реакції. Зокрема, матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння, оскільки останній не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Судом першої інстанції не допитано зазначених у протоколі свідків, а тому їхні пояснення не могли бути покладені в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним. Звертає увагу на те, що жодних належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП матеріали справи не містять, а працівниками поліції незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки згідно роздруківки спеціального технічного засобу та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які додані до апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не перебував. Окрім того зазначає, що накладене судом на ОСОБА_1 стягнення, зокрема у виді штрафу, в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати та явно несправедливим. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує думку захисника адвоката Леміша О.О., який просив розглянути апеляційну скаргу у відсутності ОСОБА_1 , який обізнаний про день, місце та час розгляду апеляційної скарги. Заслухавши пояснення захисника адвоката Леміша О.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. -3- Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що 25. 06. 2020 о 03 год. 19 хв. в м. Ужгороді на пр. Свободи, 63, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 363919 від 25. 06. 2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, з якого також вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання копії протоколу (а. с. 1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25. 06. 2020, які були запрошені працівниками поліції та у присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому порядку за допомогою приладу «Драгер» та в лікаря нарколога для визначення стану сп`яніння, що засвідчено підписами свідків у протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 3, 4); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2734759 від 25. 06. 2020, з якої вбачається, що водія ОСОБА_1 поліцейським притягнуто до -4- адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та піддано стягненню за те, що, як зазначено у постанові, 25. 06. 2020 о 03 год. 19 хв. в м. Ужгороді на пр. Свободи, 63, керував автомобілем «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , з обладнаними засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України (а. с. 5); рапортом поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Закарпатській області Трохимчук О. від 25. 06. 2020 (а. с. 6); відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) патрульного із місця події (20200625084353000517), що міститься на DVD-диску, яким підтверджується обставини відмови водія ОСОБА_1 , який знаходився в автомобілі, від проходження медичного огляду у встановленому порядку за допомогою приладу «Драгер» та в лікаря нарколога для визначення стану сп`яніння, у присутності двох свідків (а. с. 7). Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .. Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області Трохимчук О.О. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09. 11. 2015 за №1452/735. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника Леміша О.О. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Крім того, апеляційний суд оглянув відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим твердження захисника в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які -5- передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення, всупереч доводів апеляційної скарги захисника Леміша О.О., є таким, що відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, є хоч і суворим, однак безальтернативним. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Разом із тим, доводи апеляційної скарги про те, що всупереч вимог ст. 268 КУпАП суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 та без належного сповіщення про час і місце розгляду справи, апеляційний суд вважає також такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що: факт розгляду справи без участі правопорушника не являється підставою для скасування чи зміни судового рішення у справах про адміністративні правопорушення. Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки згідно роздруківки спеціального технічного засобу та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які додані до апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не перебував, не спростовують висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, оскільки у вину ОСОБА_1 ставилась саме відмова від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, що є самостійною кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника Леміша О.О. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги з приводу порушення вимог ч. 1 ст. 256, ч. 3 ст. 266 КУпАП та п. 8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», носять загальний характер та висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Леміша О.О. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі -6- самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу захисника адвоката Леміша О.О., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23. 09. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя