Постанова 4824 № 760/28070/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/28070/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7938/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зуєвич Л.Л., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, - в с т а н о в и в : У грудні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 24 вересня 2020 року в АДРЕСА_1 за її місцем проживання було виявлено пошкодження кабелів відеонагляду та кронштейнів кріплення камер відеоспостереження, які були зрізані сусідом ОСОБА_2 . У зв`язку з вказаним позивач викликала працівників поліції, які прибули на місце події, відібрали пояснення у неї та її рідних, склали протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення і протокол огляду місця події. 06 жовтня 2020 року від Солом`янського УП ГУНП у м. Києві надійшла відповідь, що заява ОСОБА_1 від 24 вересня 2020 року про пошкодження кабелів камер відеоспостереження та кронштейну кріплення розглянута, за даним фактом проведено перевірку та прийнято рішення припинити перевірку у зв`язку з малозначністю. З відповідачем ОСОБА_2 працівниками поліції було проведено бесіду профілактичного характеру щодо недопущення в подальшому протиправних дій, попереджено про кримінальну та адміністративну відповідальність. Зазначала, що 06 листопада 2020 року уклала договір № 06112020 на виконання монтажних робіт з ТОВ «Торгівельна компанія «СЕК», за умовами якого було виконано роботи по відновленню зрізаних відеокамер та сплачено 4 550,95 грн. Таким чином, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження майна позивача становить 4 550,95 грн. У зв`язку з пошкодженням майна з вини відповідача їй було завдано значну моральну шкоду, пов`язану з встановленням всіх обставин, зверненням до правоохоронних органів, наданням показів, що призвело в першу чергу до порушення життєвого ритму, який склався, але був порушений через неправомірні дії відповідача. Вказувала, що переживала за збереження та охорону свого майна та відновлення попереднього становища з відеонаглядом. Зазначене призвело до того, що позивач витрачала свій час на пошук підрядника, який мав виконати монтажні роботи. При цьому позивач втратила сон та спокій, з`явилось відчуття тривоги та переживання за охорону майна та безпеку рідних, що виразилось в її душевних стражданнях, у зв`язку з пошкодженням її майна. Враховуючи вказане, оцінила моральну шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок неправомірних дій, які спрямовані на ухилення від відшкодування матеріальної шкоди, в розмірі 20 000,00 грн. Таким чином, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 4 550,95 грн. майнової шкоди, 20 000,00 грн. моральної шкоди, 1 681,60 грн. судового збору та 3 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 1-6). У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що у них з ОСОБА_1 склалися неприязливі стосунки в результаті незгоди з рішенням про розподіл земельної ділянки під будинком. Зазначав, що періодично проводив ремонт даху з метою усунення протікання, зокрема, із залученням до цієї роботи сторонніх осіб в силу свого віку (77 років) та стану здоров`я. Проте чи була наявна в цей час на даху камера спостереження, на чому вона кріпилась та чиїм вона майном є невідомо, тому чітко підтвердити чи спростувати пред`явлені звинувачення не може. ОСОБА_1 не зверталася до нього з вимогою відшкодувати шкоду, натомість звернулася одразу до суду. Звертав увагу на те, що відсутні документи, що засвідчують факт придбання (набуття права власності) позивачем пошкодженого в подальшому майна (кабелю та кронштейна). Кронштейн було встановлено відповідачем з власного матеріалу ще у 1974 році. Згідно протоколу огляду місця події від 24 вересня 2020 року виявлено пошкодження лише кабелю оптики з ознаками обрізу. В той же час, позивачем вимоги відкодування вартості ремонту чи заміни кабелю не пред`явлено. Натомість пред`явлено вимогу в оплаті вартості зовсім інших матеріалів, без включення в розрахунок конкретної позиції щодо придбання та під`єднання кабелю камери відеоспостереження. Більш того, позивачем здійснено встановлення трьох монтажних комплектів обладнання системи відеоконтролю в межах власної квартири: дві відеокамери та відеореєстратор (згідно видаткової накладної від 11 листопада 2020 року № 12122). Отже, пошкоджено один кабель, за що позивач вимагає оплатити придбання та монтаж трьох комплектів обладнання з окремим кріпленням та підключенням. З урахуванням вищевикладеного, не погоджується з доводами позивача щодо наявності його вини, факту завдання матеріальної шкоди саме позивачу та розміру такої шкоди. Зазначав, що позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди належними та допустимими доказами. Крім того, вимога про відшкодування витрат на правову допомогу не відповідає принципам співмірності, реальності та розумності, оскільки справа є малозначною, розмір реальних збитків на момент їх виявлення є нижчим, ніж заявлено у позові, відповідно й ряд витрат фахівця є значно завищеним (а.с. 69-71). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено (а.с. 85-93). Не погодившись з рішенням районного суду, 16 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семашко Д.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати(а.с. 103-139, 152-178). На обґрунтування скарги зазначив, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на накладну та оплату виконаних робіт для відновлення відеоспостереження на суму 4 550,95 грн. Стверджував, що відповідач не пошкодив відеокамери, які належать позивачу, проте, вчинив їх демонтаж (перерізав кабелю, зняв камери з місця, де вони кріпилися). Зазначені камери кріпилися на частині даху житлового будинку, яка належить позивачу та не були направлені на подвір`я відповідача. Вважає, що відповідач визнав свою вину щодо завдання шкоди демонтажем відеокамер, тому у силу ст. 82 ЦПК України такі обставини доказуванню не підлягають. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву (а.с. 184-186). У відповіді на відзив ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити (а.с. 191-197). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на праві власності має 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-38). ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 1974 року має на праві приватної власності 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.75-76). Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідами по будинку за вказаною адресою, позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а відповідач у квартирі АДРЕСА_3 . 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 виявила пошкодження кабелів відеонагляду та кронштейнів кріплення камер відеоспостереження. Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомила про те, що 24 вересня 2020 року близько 18 год. 30 хв. її чоловік, гр. ОСОБА_4 приїхав додому за адресою: АДРЕСА_4 та виявив пошкодження кабелів камер відеонагляду та кронштейн кріплення камер відеоспостереження. При цьому, зі слів заявника, завдано 2 000 грн. матеріальної шкоди. Підозрюваною особою у вчиненні порушення вказано ОСОБА_2 (а.с. 9-10). За змістом пояснень ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_4 від 24 вересня 2020 року вона переглянула збережений відеозапис з двох камер відеопостереження, які кріпились на одному кронштейні, та на одному зі збережених записів побачила, що о 15 год. 11 хв. ОСОБА_2 заліз на дах та близько 15 год. 29 хв. зрізав кронштейн з аналоговою антеною, на якій кріпилися дві камери відеоспостереження (а.с. 11-17). У матеріалах справи містяться надані позивачем зображення з відеозапису, з яких вбачається як ОСОБА_2 на даху зрізає антену (трубу), на якій встановлені камери (а.с. 136-138). Згідно з протоколом огляду місця події від 24 вересня 2020 року проведеним оглядом встановлено: «оглядом являються відеокамери спостереження, які знаходяться на металевому поритті даху будинку за адресою: АДРЕСА_4 виявлені ознаки пошкодження кабелю оптичні з ознаками обрізу» (а.с. 18-20). У поясненнях ОСОБА_2 від 01 жовтня 2020 року зазначено, що приблизно у вересні 2020 року він попередив ОСОБА_4 в присутності своєї жінки та сусіда, що буде знімати його камери відеоспостереження, які закріплені на його антені з трубою на даху. Крім того, дана антена не має заземлення, що необхідно під час грози. 24 вересня 2020 року він зрізав трубу, на якій були встановлені сусідом камери відеонагляду. Труба була його. Камери не пошкодив, а перерізав тільки провід (демонтував). Камери відеонагляду поклав на кришу в справному стані, їх не кидав і не бив. Крім того, я вимагав, щоб ОСОБА_4 демонтував камери, оскільки він наглядає незаконно за його подвір`ям (а.с. 22-23). Згідно з відповіддю на заяву ОСОБА_1 Солом`янське УП ГУНП у м. Києві повідомлено, що з ОСОБА_2 було проведено бесіду профілактичного характеру, попереджено про кримінальну та адміністративну відповідальність, перевірку припинено у зв`язку з малозначністю (а.с. 24-25). 06 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Торгівельна компанія «СЕК» було укладено договір № 06112020 на виконання монтажних робіт (а.с. 26-28). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати монтажні роботи по встановленню системи відеоконтролю за адресою: АДРЕСА_4 і здати замовникові в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов`язується прийняти виконані монтажні роботи по облаштуванню системи замовника. Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачено, що замовник оплачує вартість робіт підряднику в безготівковій формі наступним чином: попередню оплату 100 % згідно кошторисів до початку робіт, яка складає 4 550,95 грн. У додатку № 1 до договору передбачено кошторис на вартість робіт за договором № 090919/1 на виконання монтажних робіт від 09 вересня 2019 року, за змістом якого передбачено наступні роботи: - трубка кронштейна (4 шт.) - 220,00 грн (без ПДВ); - платформа для хрестовини (2 шт.) - 110 грн (без ПДВ); - п`ятка трубчастого кронштейна (2 шт) - 110 грн (без ПДВ); - роз`єм power під зажим (2 шт.) - 25 грн (без ПДВ); - роз`єм BNC-клема під захим віде (2 шт.) - 35,00 грн (без ПДВ); - монтажний комплект (1 шт) - 42,46 грн (без ПДВ); - установлення камери зовнішньої (2 шт) - 1 840,00 грн (без ПДВ); - установлення відеореєстратора (1 шт) - 920,00 грн (без ПДВ); - монтажні роботи - 345,00 грн (без ПДВ); - транспортні послуги - 115,00 грн (без ПДВ), а всього з ПДВ 4 550,95 грн. (а.с. 29). Матеріали справи містять рахунок на оплату від 06 листопада 2020 року та докази оплати ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торгівельна компанія «СЕК» 4 550,95 грн. (а.с. 30-31). Також в матеріалах справи міститься акт надання послуг № 12657 від 11 листопада 2020 року, згідно з яким: - установлення камери зовнішньої (2 шт) - 1 840,00 грн; - установлення відеорегистратора - 920,00 грн; - монтажні роботи - 345,00 грн; - транспортні послуги - 115,00 грн., а всього з ПДВ 3 864,00 грн. (а.с. 33). Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Як свідчить тлумачення ст. 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Виходячи з наведеного та в силу ст. 81 ЦПК України, саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони. Як встановлено судом, 24 вересня 2020 року на даху житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 було зрізано кабелі відеонагляду та кронштейни кріплення камер відео спостереження, внаслідок чого належні позивачці камери відео нагляду були демонтовані відмовідачем. Камери відеоспостереження належать позивачу, що сторони не заперечували. Доказів на підтвердження того, у чиїй власності перебуває антена (труба), на якій було встановлено камери відеоспостереження, до суду не надано та судом не встановлено. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не заперечував зрізання кабелю відеонагляду та труби, на якій вони були встановлені, а також не заперечував можливість придбання кабелю вартістю приблизно 160 грн., про що він стверджував у поясненнях працівникам поліції та у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 22-23, 184-186). На підтвердження понесених витрат на відновлення системи відеоспостереження позивач надала до суду договір № 06112020 на виконання монтажних робіт від 06 листопада 2020 року, укладений з ТОВ «Торгівельна компанія «СЕК», кошторис на вартість робіт за договором № 090919/1 на виконання монтажних робіт від 09 вересня 2019 року на суму 4 550,95 грн., рахунок на оплату від 06 листопада 2020 року та акт надання послуг № 12657 від 11 листопада 2020 року (а.с. 26-33). Таким чином, для відшкодування збитків позивачу за зрізання кабелю під`єднання до системи відеонагляду наявні усі чотири умови відповідальності, а саме: протиправна поведінка відповідача; збитки, підтверджені доказами; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина відповідача, яку він визнає. Дослідивши кошторис на вартість робіт за договором № 090919/1 на виконання монтажних робіт від 09 вересня 2019 року колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача вартості наступних робіт: - роз`єм power під зажим (2 шт.) - 25 грн. (без ПДВ); - роз`єм BNC-клема під захим віде (2 шт.) - 35,00 грн. (без ПДВ); - монтажний комплект (1 шт) - 42,46 грн. (без ПДВ); - установлення камери зовнішньої (2 шт) - 1 840,00 грн. (без ПДВ); - монтажні роботи - 345,00 грн. (без ПДВ); - транспортні послуги - 115,00 грн. (без ПДВ), а всього з ПДВ 2 402,46 грн. (а.с. 29). Вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості монтажних робіт по встановленню трубки кронштейна (4 шт.) - 220,00 грн. (без ПДВ), платформи для хрестовини (2 шт.) - 110 грн. (без ПДВ), установлення відеореєстратора (1 шт) - 920,00 грн. (без ПДВ) та п`ятки трубчастого кронштейна (2 шт) - 110 грн. (без ПДВ) задоволенню не підлягають з огляду на відсутність доказів належності зрізаного кронштейну з антеною позивачці. При цьому позивач заявляла про незаконний демонтаж відповідачем двох відеокамер та про демонтаж відеореєстратора не зазначала. Доказів демонтажу відповідачем відеореєстратора позивачкою не надано і судом не встановлено. Крім майнової шкоди позивач також просила стягнути з відповідача 20 000,00 грн. моральної шкоди, обґрунтовуючи тим, що було пошкоджено її майно з вини відповідача їй, вона зверталася до правоохоронних органів, надавала покази, що призвело до порушення життєвого ритму, який склався. При цьому позивач втратила сон та спокій, з`явилось відчуття тривоги та переживання за охорону майна та безпеку рідних, що виразилось в її душевних стражданнях, у зв`язку з пошкодженням її майна. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Як свідчить тлумачення ст. 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що внаслідок пошкодження належного позивачці майна позивачка зазнала моральних переживань, необхідність звернення до суду порушила звичайний ритм її життя. За таких обставин, апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, визначив компенсацію моральної шкоди в розмірі 300,00 грн. З огляду на викладене суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі не врахував вказаних норм матеріального права та обставин справи, та зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, висновок суду про недоведеність розміру завданих збитків та відсутність підстав для стягнення майнової та моральної шкоди з відповідача є помилковим, тому рішення суду є необґрунтованим та підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача 2 402,46 грн. майнової шкоди та 300,00 грн. моральної шкоди. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Щодо розподілу судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (11 %) 92,48грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 138,73 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата яких підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 7, 124). Крім судового збору позивач просила здійснити розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме 3 800,00 грн. у суді першої інстанції та 5 800,00 грн. у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16). Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надала договір про надання правової допомоги від 09 грудня 2020 року, укладений з адвокатом Семашко Д.М., ордер, квитанцію до прибуткового касового ордера № 293 від 09 грудня 2020 року на суму 3 800,00 грн. та акт виконаних робіт та наданих послуг від 16 грудня 2020 року (а.с. 51-57). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції апелянт надала попередній розрахунок, квитанцію до прибуткового касового ордера № 298 від 14 квітня 2021 року на суму 5 800,00 грн. та акт виконаних робіт та наданих послуг від 14 квітня 2021 року (а.с. 132-135). Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Отже, дослідивши надані докази колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до частини задоволених вимог (11 %) в розмірі 1056,00 грн., що підтверджено доказами. З огляду на положення частини 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року - скасувати, ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди -задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 2 402,46 грн. на відшкодування майнової шкоди та 300,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 92,48грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 138,73 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1056,00 грн. витрат на правничу допомогу. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених положеннями пункту 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова