Постанова 4824 № 759/4844/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. 22-ц/824/5958/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №759/4844/20 15 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Рубан С.М. - Заришняк Г.М. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Горбенко Н.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути заборгованість у розмірі 25 988,66 грн. за кредитним договором № б/н від 08.06.2018 року. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/Н від 08.06.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети - заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмові виді, а також з наказом банка про їх затвердження. Вказував на те, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 23.12.2019 року має заборгованість - 25 988,66 грн., з яких: 18 200,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками - 1 298,59 грн., 4 775,46 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 213,75 грн. - штраф (процентна складова). Посилаючись на наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просив позов задовольнити. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що відповідачем, крім анкети-заяви, було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту, суму ліміту, строк договору та строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка в межах та поза межами пільгового кредиту, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, реальна річна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, тобто відповідач був належно повідомлений про умови кредитування, розмір відсоткової ставки та штраф. Вказував на те, що відповідач активно користувався кредитними коштами, знімав готівку в банкоматах, розраховувався в торгівельній мережі. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, що унеможливлює встановити чи здійснювалося кредитування відповідача АТ КБ «ПриватБанк» та на яких умовах, а отже й відсутні підстави для застосування правових наслідків порушення зобов`язання. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Судом встановлено, що 08 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначив, що відповідно до ст. 634 ЦК України приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені за адресою privatbank.ua. та які разом з пам`яткою клієнта і тарифами, становлять договір банківського обслуговування, примірник якого нею отримано шляхом самостійного роздрукування (а.с.12-13). 08 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт кредитування та отримав кредитну картку НОМЕР_1 терміном дії 03/22. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23.12.2019 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 18 200,86 грн., за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 1 298,59 грн. Крім того, позивачем нараховані відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 4 775,46 грн. за порушення зобов`язання по поверненню кредиту та штрафи у розмірі 1 713,75 грн. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначив, що відповідно до ст. 634 ЦК України приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені за адресою privatbank.ua. та які разом з пам`яткою клієнта і тарифами, становлять договір банківського обслуговування, примірник якого нею отримано шляхом самостійного роздрукування (а.с.12-13). 08 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт кредитування та отримав кредитну картку НОМЕР_1 терміном дії 03/22. У паспорті споживчого кредиту викладені істотні умови кредитного договору: розмір кредитного ліміту, процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних, процентна ставка за межами пільгового періоду - 42% річних, порядок повернення кредиту - щомісяця до 25 числа поточного місця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. У паспорті також визначені порядок нарахування та розмір штрафів за невиконання зобов`язань. Підписавши вказаний паспорт споживчого кредиту, який є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Крім того, з виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку та активно нею користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи покупки за кредитні кошти. Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, погодження умов кредитування. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не заперечував укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та невиконання ним належним чином зобов`язань за договором. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 18 200,86 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 1 298,59 грн. Вказане узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у справі № 284/157/20. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно паспорту споживчого кредиту сторони погодили процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 84%, тому з відповідачки підлягають стягненню проценти за порушення грошового зобов`язання, які були з нею погоджені, у розмірі 4 775,46 грн. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно паспорту споживчого кредиту сторони погодили, що штраф за прострочення виконання зобов`язань за договором більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою становить 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій , тому з відповідачки підлягають стягненню штраф за порушення грошового зобов`язання, які були з ним погоджені, у розмірі 1 713,75 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом неповно з`ясовані обставини справи, не оцінені надані позивачем докази, неправильно застосовані норми матеріального права при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи із задоволення апеляційної скарги та позову з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при поданні позову та апеляційної скарги у розмірі 5 255,00 грн. (2102,00 грн. + 3 153,00 грн.) Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код в ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), заборгованість у розмірі 25 988,66 грн. за кредитним договором б/н від 08.06.2018 року. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код в ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 5 255,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: