Постанова 4811 № 447/3359/20

Справа № 447/3359/20 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І. Провадження № 22-ц/811/1118/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Крайник Н.П., Цяцяк Р.П. секретаря: Івасюти М.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного Акціонерного Товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача та просила стягнути на її користь 56676 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 1430,84грн. пені., три відсотки річних в сумі 358,69 грн. та інфляційні втрати 852,97грн.. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 06.03.2020 року близько 19 год. 00 хв. на 585км+880м. автодороги Київ-Чоп у с. Розвадів Миколаївського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Nissan Vаnette" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним в напрямку до м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 помер на місці події. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля "Nissan Vаnette" реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». 11 червня 2020 року ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» подало в інтересах позивача заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування, а саме на користь ОСОБА_1 - 56676 грн. моральної шкоди. Листом від 07 серпня 2020 року №5968 Відповідачем повідомлено, про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, покликаючись на п.36.2 ст.36 Закону. Позивач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування необґрунтованою, оскільки факт ДТП підтверджується витягом з ЄРДР №12020140000000196 від 06.03.2020р. Таким чином, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування через відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є незаконною та такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування. Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ - 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 56 676 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ - 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) гривень 84 копійки, три відсотки річних у розмірі 358 (триста п`ятдесят вісім) гривень 69 копійок, інфляційні втрати у розмірі 852 (вісімсот п`ятдесят дві) гривні 97 копійок, а всього разом - 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) гривні 50 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ - 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот ) гривень 00 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ - 24175269) на користь держави судовий збір 840,80 грн. Вказане рішення суду оскаржило ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп». Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що 04.02.2021 року вони виплатили на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 56 676 грн., що включає відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого. При цьому позивач та її представник, отримавши страхове відшкодування до ухвалення рішення судом, не повідомили про це суд першої інстанції, що призвело до повторного стягнення цих коштів. Стверджують, що на даний час триває судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 по факту вчинення ДТП 06.03.2020 року, вирок у даній справі не ухвалений та не набрав законної сили, отже перебіг строку прийняття рішення відповідачем про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату на даний час припинений відповідно до абз. 4 п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак відповідач виплатив страхове відшкодування ще до початку перебігу цього строку, тому прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика відсутнє. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, пов`язана зі смертю потерпілого ОСОБА_3 , була заподіяна володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Nissan Vanette», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , і його цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 06.03.2020 року близько 19 год. 00 хв. на 585км+880м автодороги Київ-Чоп у с. Розвадів Миколаївського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Nissan Vаnette" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним в напрямку до м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 помер на місці події. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля "Nissan Vаnette" реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». За фактом вказаної події ГУ НП у Львівській області було заведено кримінальне провадження №№12020140000000196. 11 червня 2020 року ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» подало в інтересах матері померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування, а саме на користь ОСОБА_1 - 56676 грн. моральної шкоди. Листом від 07 серпня 2020 року №5968 ПрАТ « УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, покликаючись на п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-ІV. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-ІV). Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-ІV). Згідно з пунктами 27.1-27.5 статті 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-ІV у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно п.36.2 ст.36 Закону «страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.» Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18). Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2021 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» добровільно було виплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 56 676 грн. до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що підтверджується платіжним дорученням №3Р011611 від 04.02.2021 року. Відтак рішення суду в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 56 676 гривень, слід скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Що стосується стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то слід вказати таке. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим рішення суду у цій частині є обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування страховик посилався на відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, покликаючись на п.36.2 ст.36 Закону. Вважаючи таке рішення безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Nissan Vаnette" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини, позивач, звернувся до суду із позовною заявою. Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості, суд першої інстанції вірно виходив з того, що 11 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із необхідними документами про виплату страхового відшкодування. Враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, колегія суддів (взявши до уваги визначені позивачем вимоги до страховика) погоджується з тим, що починаючи з 91 дня після звернення з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно, суд погоджується з розрахунком періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з вересня 10.09.2020 року і до дати звернення до суду із цим позовом. Виплативши страхове відшкодування в добровільному порядку, Відповідачем не враховано та не сплачено Позивачу жодних виплат за кожен день прострочення страхового відшкодування з вини страховика, пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, 3% річних чи інфляційних втрат, а відтак сам по собі факт добровільної виплати страхового відшкодування моральної шкоди - не означає виконання в повному обсязі страховиком свого зобов`язання щодо проведення виплати страхового відшкодування. Під час оцінки наданого розрахунку суд першої інстанції також врахував, що відповідач не подавав заперечень щодо його обґрунтованості. Колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку, з урахуванням визначених позивачем позовних вимог, викладених у позовній заяві від 27 листопада 2021 року: 358,69 грн - 3% річних від простроченої суми; 825,97 грн - інфляційні втрати, 1 430, 84 грн - сума пені, вважає його обґрунтованим. Що стосується витрат на правничу допомогу, то слід вказати наступне. Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. На підставі п.8 ст.141 ЦПК України встановлено «розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)». Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів). Вказаний розрахунок подається з урахуванням часу витраченого адвокатом на представлення інтересів позивача пов`язаного з вивченням матеріалів, збиранням необхідного обсягу документів, написанням позовної заяви до суду та відповіді на відзив. У межах передбаченого ЦПК України строку, представником Позивача, адвокатом Ільків М.М. подано детальний опис наданих послуг, у якому чітко розмежовано години, витрачені на представництво Позивача у Миколаївському районному суді Львівської області з урахуванням чітко зазначених послуг, наданих адвокатом із зазначенням суми. Окрім цього, щодо твердження Відповідача щодо ненадання до позовної заяви оригіналів касових ордерів чи платіжних доручень, то таке не заслуговує на увагу, адже відповідно до п. 8 ст.141 ЦПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву». Детальний опис наданих послуг датований 18 січня 2021 року, тобто до прийняття оскаржуваного рішення, а до такого додано оригінал Квитанції до прибуткового касового ордера, а відтак понесені Позивачем витрати, у зв`язку із розглядом справи у суді є належним чином підтверджені та подані відповідно до вимог ЦПК України. Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформував позицію у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Відповідно до позиції, викладеній у додатковій Постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначила, що «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини». Виходячи з заявлених витрати на правову допомогу, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткову обгрунтованість заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу та стягнув з відповідача 3500 грн. на правничу допомогу. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» - задоволити частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року в частині стягнення з Приватного Акціонерного Товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_1 56 676 грн. моральної шкоди - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 16.06.2021 року. Головуючий Ванівський О.М. Судді Крайник Н.П. Цяцяк Р.П.