Постанова 4811 № 2-1984/10

Справа № 2-1984/10 Головуючий у 1 інстанції: Ніткевич А.В. Провадження № 22-ц/811/2415/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 61 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Симець В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мурованської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , Мурованської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його прабаба ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема земельну ділянку площею 2,4143 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мурованської сільської ради Сокальського району Львівської області. Своїм заповітом від 26 січня 1994 року ОСОБА_4 все належне їй майно заповіла його бабці ОСОБА_3 . У встановлений законом строк бабця не звернулася у нотаріальну контору для отримання свідоцтва про право на спадщину і в даний час не претендує на спадкове майно, відмовляється від нього на його користь. Крім того, при зверненні у нотаріальну контору виявилось, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І ЛВ №032923, виданий на ім`я ОСОБА_4 задовго після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює прийняття його у нотаріальному порядку. Позивач вважав, що набув право на спадкове майно, оскільки після смерті прабаби користується спадковим майном та доглядає його. З урахуванням зазначених обставин на підставі ст.ст.325,373,1217,1266 ЦК України ОСОБА_2 просив: визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,4143 га, яка розташована на території Мурованської сільської ради Сокальського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 2,4143 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І ЛВ №032923 від 30 січня 2003 року, що розташована на території Мурованської сільської ради Сокальського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції зобов`язаний був з`ясувати наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , встановити її спадкоємців, та те чи прийняли вони у встановленому законом порядку її спадщину відповідно до діючого тоді законодавства - ЦК 1963р., а також в передбачений законом строк, чи були перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, а лише тоді з врахуванням інших обставин, що підлягають встановленню, ухвалити рішення за поданим позовом, зокрема і з врахуванням того, що її баба ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті своєї мами ОСОБА_4 , вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном. Вказує, що оскільки, в матеріалах справи відсутні наведені відомості, як і висновки суду з приводу названих обставин, які мали важливе значення для правильності вирішення справи, у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку, яку фактично успадкувала її баба ОСОБА_3 , і яку ОСОБА_1 мала успадковувати після її смерті по заповіту, який вона залишила на її користь. Крім цього зазначає, що заява від 28 грудня 2010р. від імені ОСОБА_3 про те, що вона визнає позов не була виконана самою ОСОБА_3 , а від її імені написана і підписана іншою особою, і з матеріалів справи не вбачається, як ця заява опинилася в розпорядженні суду, оскільки на ній відсутня печатка вхідної кореспонденції. Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У судове засідання 07 червня 2021 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони не з`явилися. Від ОСОБА_1 07.06.2021 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Від адвоката Семенюка Р.А. 07.06.2021 року поступило клопотання про розгляд справи у його відсутності. Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є розумність строків розгляду справи судом, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України). Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що, за життя ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , а тому останній як спадкоємець п`ятої черги, відповідно до ст.1265 ЦК України має право на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Відповідно до ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця, не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У п.3.1 листа від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування ВССУ вказав, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Крім того, у цьому пункті зазначено, що якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Матеріалами справи та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 роки померла ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 26 січня 1994 року, яким все належне їй майно заповіла своїй дочці ОСОБА_3 (а.с.9). Позивач ОСОБА_2 та апелянт ОСОБА_1 є правнуками ОСОБА_4 та відповідно онуками ОСОБА_3 . ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , склала заповіт від 01.08.2018 року, посвідчений секретарем виконкому Угнівської міської ради та зареєстрований за №17, 18, відповідно до якого все своє майно де б воно не знаходилось, та з чого б не складалося і те що їй буде належати на день її смерті і на що вона законом буде мати право, в тому числі грошові вклади, заповіла своїй внучці ОСОБА_1 . 04 березня 2019 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за вказаним заповітом на будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 . На підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації від 27 січня 2003 року №29 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2,4143 гектарів, що на території Мурованської сільської ради. Державний акт про право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , вже після її смерті. До дня її смерті їй належав земельний майновий пай щодо права на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2,4143 гектарів, який був після її смерті замінений на державний акт права власності на земельну ділянку згідно з вищевказаним розпорядженням голови Сокальської РДА від 27.01.2003 року разом зі всіма іншими пайовиками. Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_4 ), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Оскільки ОСОБА_3 прийняла у спадщину спадкове майно ОСОБА_4 , воно належало їй з моменту відкриття спадщини, а відтак хоч її спадкові права на майно і не були оформлені, воно їй належало, так як законодавець не встановлював терміну протягом, якого такі спадкові права можуть бути оформлені. Відповідно ОСОБА_1 вправі успадкувати все майно вже після смерті ОСОБА_3 , оскільки відповідно до діючої на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У спадковій справі №464/2018 заведеної у Сокальській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_3 , міститься довідка №721 видана Мурованською сільською радою, з якої вбачається, що ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 постійно проживала разом з нею в АДРЕСА_1 , а відтак є такою, що прийняла її спадщину. Також безпідставними є покликання позивача на те, що заявою від 12.04.2010 року ОСОБА_3 відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_4 в його користь, оскільки відповідно до діючої на момент її смерті ст.. 553 ЦК 1963 року, спадкоємець за заповітом або за Законом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, в тому числі в користь інших осіб. Вказана відмова оформлена заявою майже через 12 років після смерті спадкодавця. Крім того, скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду від 20.02.2020 року, касаційний суд вказав, що на новому розгляді апеляційний суд має врахувати, що особа, яка не була залучена до участі у справі, має довести своє право на апеляційне оскарження суду, надавши відповідні докази, і зокрема, у цій справі такими доказами можуть бути документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 на момент подання апеляційної скарги вже є спадкоємцем, яка прийняла спадщину. ОСОБА_1 разом із клопотанням від 21.01.2020 року подала суду копію спадкової справи №464/2018 заведеної у Сокальській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_3 . В матеріалах спадкової справи містяться копії заповіту ОСОБА_3 від 21.08.2018 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.03.2019 року на будинок АДРЕСА_1 , який їй належав. Таким чином на момент подачі апеляційної скарги 09.04.2020 року ОСОБА_1 вже була спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , і оскаржуваним рішенням зачіпаються її права та інтереси на земельну ділянку у с. Муроване площею 2,4143 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №032923. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мурованської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є 14.06.2021 року. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мурованської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 16.06.2021 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Шеремета Н.О. Цяцяк Р.П.