Ухвала КЦС ВС № 464/3091/19

Ухвала Іменем України 16 червня 2021 року м. Київ справа № 464/3091/19 провадження № 61-2274ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про захист прав споживача, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - ТОВ «Львівенергозбут») про захист прав споживача. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського апеляційного суду із заявою про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року щодо мотивів незастосування норм права, а саме: законодавства про захист прав споживачів, що включає в себе норми Закону України «Про захист прав споживачів» у частині статті 22, Цивільний Кодекс України у частині статей 16, 22, 23, 275, Цивільно-процесуальний кодекс України у частині статей З, 4, 5, 367, Закон України «Про ринок електричної енергії» у частині статей 2, 5,

60. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала про те, що 19 лютого 2021 року вона отримала ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року про відмову ухвалити додаткове рішення у справі за її позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - ТОВ «Львівенергозбут») про захист майнових та немайнових прав споживача та забезпечення права на усунення загрози життю та здоров`ю, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії». Цією ухвалою Львівським апеляційним судом встановлено істотні обставини, що не були встановлені апеляційним судом при винесенні рішення 12 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року без змін. Такими істотними встановленими обставинами є правове обґрунтування рішення. Львівським апеляційним судом у судовому рішенні від 12 січня 2021 року не дотримано норм частин другої, третьої, четвертої статті 382 ЦПК України, зокрема не відображено правового обґрунтування в мотивувальній частині встановлених судом першої інстанції та неоспорюваних обстави, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та визначених відповідно до них правовідносин між нею та ПрАТ «Львівобленерго», ТОВ «Львівенергозбут» на кожному із її об`єктів окремо відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»; чи були порушені ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Львівенергозбут» її невід`ємні майнові та немайнові права споживача електричної енергії, передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії», за захистом яких вона звернулася до суду; в резолютивній частині висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат понесених у зв`язку з переглядом у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про те, що у випадку повторного зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. У червні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: копія епікризу № 1081/290, копія конверту Львівського апеляційного суду із зазначенням дати отримання - 13 квітня 2021 року. До касаційної скарги заявницею додана заява про поновлення строку касаційного оскарження, у якій заявниця зазначає, що оскаржувану ухвалу отримала лише 13 квітня 2021 року. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявницею обставини, зокрема отримання копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду 13 квітня 2021 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення. Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто. Оцінивши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Судові рішення, які не підлягають примусового виконання, не можуть бути предметом роз`яснення. Зі змісту постанови Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, про роз`яснення якої ОСОБА_1 подано заяву, вбачається, що зазначене судове рішення є чітким та зрозумілим, не припускає декількох варіантів тлумачення. Крім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року залишено без змін рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року, яким відмовлено у задоволенні позову, тобто зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції не підлягає примусовому виконанню, а тому не може бути предметом роз`яснення. Водночас, доводи заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року по суті зводяться до незгоди з мотивами ухваленого рішення, що не є підставою для роз`яснення судового рішення. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року. Доводи касаційної скарги є безпідставними та не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення. Щодо клопотання ОСОБА_1 про поновлення порушених особистих немайнових прав У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про поновлення порушених особистих немайнових прав, у якому заявниця зазначає про те, що суд апеляційної інстанції систематично вчиняє дії щодо порушення її особистих немайнових прав, що засвідчено ухвалами Львівського апеляційного суду від 14 травня 2021 року у справі № 450/2018/18, чим не забезпечує захисту її особистих немайнових прав та позбавляє її прав, передбачених Конституцією України, законодавством про захист прав споживачів, Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку із чим просить поновити її порушені особисті немайнові права. Враховуючи те, що прохальна частина наведеного клопотання не містить вимог заявниці відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, тому клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про захист прав споживача відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик