Постанова КЦС ВС № 740/5152/15-ц

Постанова Іменем України 09 червня 2021 року м. Київ справа № 740/5152/15-ц провадження № 61-15960св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року у складі судді Олійника В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у складі колегії суддів:Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вони з відповідачем з 14 лютого 1987 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2015 року. Після розірвання шлюбу вони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, відповідач чинить їй перешкоди в користуванні спільним майном, не допускає до зареєстрованого місця проживання та майна, яке вона використовувала для здійснення підприємницької діяльності. У зв`язку з викладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачка просила визнати за нею право власності на майно, що знаходиться у м. Ніжині Чернігівської області, зокрема на: нежитлову будівлю «магазин продтоварів із залом для комп`ютерних ігор», розташовану на АДРЕСА_1 вартістю 2 098 813 грн; малу архітектурну форму на АДРЕСА_2 вартістю 39 000 грн; визнати за ОСОБА_2 право власності на майно, що знаходиться у м. Ніжині Чернігівської області, зокрема, на: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_3 , вартістю 809 000 грн; цех з виробництва макаронних виробів на АДРЕСА_4 , вартістю 693 945 грн; мала архітектурна форма, яка знаходилась на АДРЕСА_5 вартістю 39 000 грн; мала архітектурна форма на АДРЕСА_2 вартістю 39 000 грн; мала архітектурна форма на АДРЕСА_6 вартістю 39 000 грн, автомобіль марки ГАЗ-3302 СПГ вартістю 67 800 грн; автомобіль марки «MitsubishiPadjero», 2003 року випуску вартістю 341 015 грн, автомобіль марки ГАЗ-5327 вартістю 48 600 грн; автомобіль марки ЗИЛ-130 СПГ вартістю 55 505 грн; передати ОСОБА_2 у рахунок частки у спільному майні подружжя меблі, прилади та інше устаткування у житловому будинку на АДРЕСА_3 , а саме: на першому поверсі в кухні: стіл дерев`яний вартістю 1 000 грн, шкіряне крісло офісне вартістю 3 700 грн, дві дерев`яні лавки загальною вартістю 500 грн, телевізор вартістю 1 000 грн, мікрохвильову піч «Deawoo» вартістю 500 грн, тюнер із супутниковою антеною вартістю 1 000 грн, холодильник LG GR-N3895F вартістю 2 000 грн, люстру вартістю 150 грн, електрочайник вартістю 50 грн, вісім табуреток загальною вартістю 400 грн, кухонну стінку з електродуховкою, витяжкою та газовою плитою загальною вартістю 6 000 грн, кавоварку вартістю 300 грн, електром`ясорубку вартістю 1 000 грн, а всього на загальну суму 17 600 грн; у передпокої: диван вартістю 500 грн, стінку трикорпусну вартістю 2 500 грн, два світильники бра загальною вартістю 300 грн - на загальну суму 3 300 грн; у залі: кутовий диван бежевого кольору 3х2 м з кріслом вартістю 1 500 грн, журнальний столик дерев`яний вартістю 500 грн, кондиціонер вартістю 2 500 грн, підставку для квітів вартістю 100 грн, люстру вартістю 250 грн, телевізор «SONY» вартістю 500 грн, пилосос «SAMSUNG» вартістю 300 грн, піаніно вартістю 2 000 грн, два стільці загальною вартістю 100 грн, тюнер із супутниковою антеною вартістю 1 000 грн, - на загальну суму 8 750 грн; у гаражі: прилад для миття автомобілів «Karcher K 3.960» вартістю 2 500 грн, прилад для зварювання вартістю 1 000 грн, «болгарку» вартістю 500 грн, верстат вартістю 200 грн, дрель вартістю 300 грн, шліфувальну машинку вартістю 50 грн, - на загальну суму 4 550 грн; в окремій кімнаті на першому поверсі: сейф вартістю 1 000 грн; у тимчасовій споруді: велосипед вартістю 1 500 грн, дві газонокосарки вартістю 2 000 грн - на загальну суму 3 500 грн; у підвалі: пральну машину вартістю 1 000 грн, газовий котел для нагріву води вартістю 2 000 грн, котел для опалення будинку «BOSCH» вартістю 1 000 грн, бойлер для нагріву води вартістю 1 000 грн, саморобний бойлер для нагріву води вартістю 50 грн, - на загальну суму 5 050 грн; на другому поверсі в першій кімнаті: дві шафи загальною вартістю 1 000 грн, крісло вартістю 50 грн, люстру вартістю 400 грн, ліжко вартістю 1 500 грн, стілець вартістю 50 грн - на загальну суму 3 000 грн; в другій кімнаті: три шафи загальною вартістю 1 500 грн, два стільці вартістю 100 грн, люстру вартістю 250 грн, ліжко вартістю 1 500 грн, - на загальну суму 3 350 грн, у третій кімнаті: ліжко вартістю 1 500 грн, дві шафи загальною вартістю 1 000 грн, люстру вартістю 250 грн, - на загальну суму 2 750 грн. Просила також припинити її право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_3 , визнавши право власності на цей об`єкт у цілому за ОСОБА_2 ; припинити її право власності на 1/2 частини цеху з виробництва макаронних виробів на АДРЕСА_4 , визнавши право власності на цей об`єкт у цілому за ОСОБА_2 ; припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю «магазин продтоварів із залом для комп`ютерних ігор» на АДРЕСА_2 , визнавши право власності на цей об`єкт в цілому за нею. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та виділ частки нерухомого майна. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що після розірвання шлюбу 13 січня 2015 року з ОСОБА_1 угоди про добровільний розподіл майна, що є спільною власністю подружжя, не досягнуто. Окреме майно, зокреманежитлова будівля «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» придбане ним за особисті кошти, в тому числі за запозичені ним кошти, а тому є його особистою власністю. Після неодноразового уточнення позовних вимог просив у рахунок поділу майна подружжя розділити майно так: цех з виробництва макаронних виробів на АДРЕСА_4 залишити у спільній частковій власності сторін по 1/2 частини за кожним; домоволодіння на АДРЕСА_3 поділити в натурі, виділивши йому 49/100 частини відповідно до висновку експерта за варіантом № 2 для сторони 1, а ОСОБА_1 - 51/100 частини цього домоволодіння за варіантом № 2 для сторони 2; стягнути з ОСОБА_1 18 523 грн компенсації за збільшення її частини; встановити порядок користування земельною ділянкою згідно з варіантом № 2 висновку експерта; прилавки вітрини холодильної розділити по одній одиниці кожній із сторін; нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» на АДРЕСА_1 визнати його особистою власністю; меблі та технічні побутові прилади розділити в рівних частках між сторонами пропорційно до суми їх вартості; малу архітектурну форму на АДРЕСА_6 розділити по 1/2 частини кожному; автомобілі, які визнані ним як такі, що придбані під час шлюбу, розділити по 1/2 частини кожному як неподільні речі. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор», розташовану на АДРЕСА_2 (тут і далі йдеться про майно, що знаходиться у м. Ніжині Чернігівської області), об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки нежитлової будівлі «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор», розташованої на АДРЕСА_2 , залишивши право власності на 1/2 частки цієї нежитлової будівлі за ОСОБА_2 . У рахунок поділу майна виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор», розташовану на АДРЕСА_2 . Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки нежитлової будівлі «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор», розташованої на АДРЕСА_2 . У рахунок поділу майна виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на: цех з виробництва макаронних виробів, розташованого на АДРЕСА_7 ; світильник бра, болгарку, сейф, газонокосарку, які знаходяться у домоволодінні АДРЕСА_3 . Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частки цеху з виробництва макаронних виробів, розташованого на АДРЕСА_7 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 61 701 грн грошової компенсації за переотримане майно. Виділено ОСОБА_2 у будинку та господарських будівлях, розташованих на АДРЕСА_3 , в натурі згідно з додатком № 1.1 варіанту поділу № 1 висновку експерта № 29-17 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року, визначені для сторони 1: гараж 1-1 площею 24,3 кв. м вартістю 166 205 грн, частину погреба 1-2 площею 5,7 кв. м вартістю 38 986 грн, частину передпокою 1-5 площею 11 кв. м вартістю 75 237 грн, кімнату 1-6 площею 20,3 кв. м вартістю 138 847 грн, шафу 1-7 площею 1,4 кв. м вартістю 9 576 грн, кухню 1-8 площею 13,5 кв. м вартістю 92 336 грн, санвузол 1-9 площею 1,4 кв. м вартістю 9 576 грн, ганок «а» вартістю 1 664 грн, 1/2 частки літньої кухні літ. «Б» вартістю 102 825 грн, колодязь літ. «Б» вартістю 13 317 грн, що становить 50/100 часток у будинку та господарських будівлях, розташованих на АДРЕСА_3 ; визнано право власності на цю частину за ОСОБА_2 . Виділено ОСОБА_1 у будинку та господарських будівлях, розташованих на АДРЕСА_3 , в натурі згідно з додатком № 1.1 варіанту поділу № 1 висновку експерта № 29-17 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року, визначені для сторони 2: частину погреба 1-2 площею 9,1 кв. м вартістю 62 242 грн, котельню 1-3 площею 9,6 кв. м вартістю 65 661 грн, сарай 1-4 площею 9,7 кв. м вартістю 66 345 грн, частину передпокою 1-5 площею 2,4 кв. м вартістю 16 415 грн, коридор 1-10 площею 2,8 кв. м вартістю 19 151 грн, сходову клітину 1-11 площею 6,5 кв. м вартістю 44 458 грн, ванну 1-12 площею 3,3 кв. м вартістю 22 571 грн, кімнату 1-13 площею 10,2 кв. м вартістю 69 765 грн, кімнату 1-14 площею 10,1 кв. м вартістю 69 081 грн, кімнату 1-15 площею 14 кв. м вартістю 95 756 грн, ганок «а1» вартістю 1 182 грн, Ѕ частки літньої кухні літ. «Б» вартістю 102 826 грн, веранду літ. «Б» вартістю 9 633 грн, убиральню літ. «У» вартістю 4 265 грн, що становить 50/100 частки у будинку та господарських будівлях, розташованих на АДРЕСА_3 ; визнано право власності на цю частку за ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 782 грн грошової компенсації за переотриману частку домоволодіння. Судом зазначено про необхідність виконати перепланування будинку: закрити дверний проріз з приміщення 1-1 до приміщення 1-4, улаштувати дверний проріз з приміщення 1-1 до приміщення 1-2, улаштувати перегородку в приміщенні 1-2 на відстані 2,40 м від зовнішньої стіни, улаштувати перегородку в приміщенні 1-5 на відстані 1,50 м від перегородки та улаштувати перегородку між приміщеннями 1-5 та 1-11, улаштувати дверний проріз з приміщення 1-6 до приміщення 1-8, закрити дверний проріз з приміщення 1-5 до приміщення 1-8. Всі переобладнання погодити у встановленому порядку. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 облаштувати у належних їм частках будинку автономні системи опалення, газопостачання, водопостачання, вентиляції та електропостачання із замовленням проєктної документації та її погодженням у встановленому порядку. Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 0,0185 га (під будинком - 0,0057 га, під господарськими будівлями - 0,0020 га, під прибудинковою територією - 0,0108 га), розташовану на АДРЕСА_3 , згідно з варіантом № 1 (додаток № 2.1) висновку експерта № 29-17 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року, визначену для сторони 1: у межах від т. А до т. Б до т. В до т. Г - зовнішня стіна будинку, від т. Г до т. А - лінія розділу будинку, від т. І до т. Ї - 4 м, від т. І до т. Й - 13,49 м, від т. Й до т. К - 7,81 м, від т. К до т. І - 13,44 м, від т. О до т. П - 9,69 м, від т. П до т. Р - 4,75 м, від т. Р до т. У - 5,09 м, від т. У до т. Ф - 4,98 м, від т. Ф до т. X - 3,92 м, від т. X до т. О - 1,63 м. Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 0,0185 га (під будинком 0,0036 га, під господарськими будівлями 0,0024 га, під прибудинковою територією 0,0125 га), розташовану за зазначеною адресою, згідно з варіантом № 1 (додаток № 2.1) висновку експерта № 29-17 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року, визначену для сторони 2: в межах від т. Г до т. Е до т. Ж - зовнішня стіна будинку, від т. Ж до т. И до т. Г - лінія розподілу будинку, від т. Й до т. Л - 9,09 м, від т. Л до т. М - 11,13 м, від т. М до т. Н - 10,27 м, від т. Н до т. К - 3,06 м, від т. К до т. Й - 7,81 м, від т. Ф до т. Т - зовнішня стіна літньої кухні, від т. Т до т. С - 4,93 м, від т. С до т. Р - 4,13 м, від т. Р до т. У - 3,09 м, від т. У до т. Ф - 4,98 м. Визначено земельну ділянку спільного користування площею 0,0230 га (показано білим кольором), розташовану в межах: від т. Ц до т. І - 1,30 м, 2,07 м, 4,07 м, 0,75 м, 3,08 м, 1,84 м, 1,49 м, 6,68 м, від т. І до т. К - 13,44 м, від т. К до т. Н - 3,06 м, від т. Н до т. М - 10,27 м, від т. М до т. О - 3,81 м, від т. О до т. Ф - 1,63 м, 3,92 м, від т. Ф до т. Т - зовнішня стіна літньої кухні, від т. Т до т. С - 4,93 м, від т. С до т. Ц - 17,93 м, від т. А до т. З до т. И до т. Ж до т. Є - земельна ділянка під будинком. У задоволенні інших вимог як первісного, так і зустрічного позовів відмовлено. Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 816,55 грн - витрати зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 550,51 грн - витрати зі сплати судового збору. Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції виходив з того, що майно, набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року скасовано: в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор», розташовану на АДРЕСА_2 , та припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини цієї нежитлової будівлі; в частині виділення ОСОБА_2 цеху з виробництва макаронних виробів, розташованого на АДРЕСА_7 , вартістю 2 035 862 грн та припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частини цієї нежитлової будівлі. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на цех з виробництва макаронних виробів, що розташований на АДРЕСА_7 та у визнанні за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор», що розташована на АДРЕСА_2 , та припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини цієї нежитлової будівлі. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 61 701 грн грошової компенсації за переотримане майно змінено, - зменшено зазначену суму до 1 250 грн. Абзац тринядцятий резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року викладено в такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_2 виконати перепланування будинку, а саме: улаштувати дверний проріз з приміщення 1-1 до приміщення 1-2; улаштувати перегородку в приміщенні 1-5 на відстані 1,50 м від перегородки та улаштувати перегородку між приміщеннями 1-5 та 1-11; улаштувати дверний проріз з приміщення 1-6 до приміщення 1-8. Зобов`язати ОСОБА_1 виконати перепланування будинку, а саме: закрити дверний проріз з приміщення 1-1 до приміщення 1-4; улаштувати перегородку в приміщенні 1-2 на відстані 2,40 м від зовнішньої стіни; закрити дверний проріз з приміщення 1-5 до приміщення 1-8». В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не спростував належними доказами презумпції права спільної сумісної власності подружжя, а тому нежитлова будівля «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна кожного з подружжя є рівними. Цех з виробництва макаронних виробів належить сторонам в рівних частках по 1/2 частки, тобто перебуває у їхній спільній частковій власності, проте ні нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ні нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України), не передбачено здійснення розподілу майна, яке перебуває у спільній частковій власності осіб, у порядку поділу спільного майна подружжя. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову в розподілі між сторонами цеху з виробництва макаронних виробів та про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» з припиненням частки ОСОБА_2 , про зменшення стягнутої судом першої інстанції суми компенсації за переотримане майно з 61 701 грн до 1 250 грн. Апеляційний суд у частині вирішення вимог щодо поділу малих архітектурних форм, автомобілів та домоволодіння погодився з висновком суду першої інстанції, водночас зазначив, що твердження ОСОБА_2 про необхідність зазначення у рішенні виконавців робіт з перепланування будинку, є підставою для зміни рішення суду в цій частині. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розподіл коштів за борговими зобов`язаннями подружжя, які виникли внаслідок отриманих у борг у ОСОБА_4 186 450 дол. США, та стягнення з ОСОБА_1 на його користь половини цих коштів у розмірі 93 225 дол. США, що в еквіваленті становить 2 110 614 грн, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у розподілі боргових зобов`язань подружжя, кошти з яких було використано в інтересах сім`ї для будівництва магазину, є необґрунтованими і незаконними. Позовні вимоги щодо розподілу боргових зобов`язань подружжя, підтверджені належними і допустимими доказами, які містяться у справі, залишені поза увагою судів, зазначені вимоги не були досліджені судами та їм не надана відповідна правова оцінка. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржується в частині позовних вимог про розподіл коштів за борговими зобов`язаннями подружжя, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України). Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 1987 року. Шлюб розірвано згідно з рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2015 року, яке набрало законної сили 26 січня 2015 року. Спірні правовідносини сторін виникли з приводу поділу нерухомого та рухомого майна подружжя. Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя. Для правильного вирішення справи суди повинні встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов`язань за договорами позики. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16. Вказане свідчить, що борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, можуть бути враховані при поділі майна подружжя. Встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово уточнював свої вимоги за зустрічним позовом. В окремих заявах він ставив також питання про поділ між сторонами боргу у розмірі 186 450 дол. США. Зазначав, що кошти він отримав у позику від ОСОБА_4 для будівництва магазину, який після завершення будівництва ОСОБА_1 використовувала в своїй підприємницькій діяльності. В останній заяві про уточнення позовних вимог від 04 березня 2019 року ОСОБА_2 просив розділити майно подружжя по 1/2 частки кожному: цех з виробництва макаронних виробів, розташований на АДРЕСА_4 залишити у спільній частковій власності сторін, по 1/2 частки; домоволодіння на АДРЕСА_3 поділити у натурі; виділити йому в натурі 49/100 частки вказаного будинку відповідно до висновку експерта № 29-17 у варіанті 2 для сторони 1; виділити ОСОБА_1 у натурі 51/100 частки цього будинку відповідно до висновку експерта № 29-17 у варіанті 2 для сторони 2 показані на плані синім кольором; стягнути з ОСОБА_1 18 523 грн компенсації за збільшення її частки; встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту 2 експертизи; прилавки вітрини холодильної розділити по одній одиниці кожному; нежитлову будівлю «магазин продтоварів» на АДРЕСА_1 визнати його особистою власністю (т. 3, а. с. 6 -11). Відповідно до заяви від 04 березня 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Царенко А. А. підтримав зустрічний позов згідно з уточненими вимогами від 04 березня 2019 року та поясненнями ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо наявності спірного майна. Також просив розділити порівну між сторонами рухоме майно - меблі та технічні побутові прилади у рівних частках; малу архітектурну форму на АДРЕСА_6 розділити між сторонами порівну по 1/2 частки; автомобілі, що були визнані ОСОБА_2 , як такі, що придбані за час шлюбу, розділити по 1/2 частки між сторонами як неподільні речі (т. 3, а. с. 18). В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 , зокрема просив визнати нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» його особистою власністю, оскільки це майно придбане за його особисті кошти, які він отримав у позику. Зазначені доводи були спростовані судами попередніх інстанцій та зазначено, що окрім доходів від здійснення підприємницької діяльності, подружжям перед початком будівництва отримано кошти від продажу рухомого та нерухомого майна, що спростовує посилання ОСОБА_2 про те, що нежитлова будівля, «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» були побудовані виключно за запозичені ним грошові кошти. Суди зазначили, що за відсутності спростування ОСОБА_2 належними доказами презумпції права спільної сумісної власності подружжя, нежитлова будівля, «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна кожного із подружжя є рівними. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначав про боргові зобов`язання подружжя, проте не вирішив вимог щодо розподіл боргу у розмірі 186 450 дол. США, оскільки такі мотиви стосувалися необхідності врахування боргу при вирішенні вимоги ОСОБА_2 про визнання нежитлової будівлі «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор» його особистою власністю. Зміст уточнених позовних вимог ОСОБА_2 свідчить, що він змінив оцінку своїх доводів щодо необхідності врахування боргів подружжя у розмірі 186 450 дол. СШАза договором позики та, зокрема, просив не ділити їх як окремий предмет позову, а врахувати цей борг при поділі майна, визнавши за ним право особистої власності на нежитлову будівлю «магазин продтоварів з залом для комп`ютерних ігор». Отже, під час ухвалення судового рішення від 05 березня 2019 року суд першої інстанції розглянув усі уточнені позовні вимоги, дав оцінку доводам та доказам, на які посилалися сторони, на підставі чого ухвалив рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів. Відповідно апеляційний суд по суті правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неврахування судом першої інстанції при поділі майна боргових зобов`язань сторін, оскільки ці уточнені позивачем вимоги суд першої інстанції вирішив. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень, а зводяться до незгоди заявника з визначеним судами обсягом заявлених сторонами позовних вимог. З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про невирішення апеляційним судом його вимоги про поділ боргових зобов`язань як самостійної позовної вимоги. Верховний Суд також враховує, що рішення судів попередніх інстанцій у частині поділу саме майна з урахуванням доводів про необхідність врахування боргів подружжя заявник не оскаржує, тому у цій частині вони не є предметом касаційного перегляду. Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до власного тлумачення норм права та суті позовних вимог, які були предметом розгляду судами попередніх інстанцій. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень у відповідних частинах - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2019 рокув оскарженій частині залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко