Ухвала КЦС ВС № 740/4359/20

Ухвала Іменем України 07 червня 2021 року м. Київ справа № 740/4359/20 провадження № 61-8179ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Хаус») звернулось до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, в якій просило замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у справі № 740/1011/15, видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання. В обґрунтування вимог поданої заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» вказувало, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року по цивільній справі № 740/1011/15 було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №62/п/20/2007-840 від 03 вересня 2007 року в сумі 1 018,62 доларів США, що еквівалентно 14 219,94 грн, заборгованість по сплаті пені в сумі 29 718,61 грн та штраф в сумі 1 421,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором 15 377,11 доларів США, що еквівалентно 214 664,46 грн, пені 46 002 грн та штраф в розмірі 4 293,54 грн Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» відповідні суми в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. На виконання вказаного рішення суду Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області було видано виконавчі листи про стягнення заборгованості, за якими Ніжинським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області було відкрито виконавчі провадження: № 50996346, № 50996642 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , які і подальшому були завершені. 05 березня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» було укладено договір № GL2N79735 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Хаус» набуло право вимоги до позичальника за кредитним договором № 62/п/20/2007-840 від 03 вересня 2007 року, що є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні. Згідно акта приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів банком до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» передані не були, що підтверджується відсутністю відповідного запису у зазначеному акті. Таким чином, як зазначає заявник, оригінали виконавчих листів щодо боржника ОСОБА_1 у заявника та у первісного стягувача відсутні, при цьому, заборгованість за кредитним договором не погашена. Заявник стверджує, що наразі місцезнаходження виконавчих листів щодо ОСОБА_1 невідомо, і таким чином, вони є втраченими, що дає підстави новому стягувачу заявляти вимогу про видачу дублікатів виконавчих листів. Щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник вказує, що перебування ПАТ КБ «Надра» у процедурі ліквідації в період втрати виконавчих листів та пропущення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є поважною причиною для поновлення даного строку. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус», задоволено. Замінено стягувача - ПАТ «КБ «Надра» у виконавчих листах з примусового виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року по цивільній справі № 740/1011/15 на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Видано дублікати виконавчих листів з примусового виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року по цивільній справі №740/1011/15 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання. 14 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяві ТОВ «ФК «Інвест Хаус» у частині визнання причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та його поновлення, видачу дублікатів виконавчих листів відмовити. Дослідивши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином оскаржувані судові рішення у частині визнання причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання поважними та його поновлення не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Судами встановлено, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року у цивільній справі № 740/1011/15, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 018,62 доларів США, що еквівалентно 14 219,94 грн, заборгованість по сплаті пені 29 718,61 грн та штраф у сумі 1 421,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надара» заборгованість за кредитним договором в сумі 15 377,11 доларів США, що еквівалентно 214 664,46 грн, пені 46 002 грн та штрафу в розмірі 4 293,54 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 2 650 грн, ОСОБА_2 177,00 грн на користь ПАТ КБ «Надра» на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2015 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 177,00 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року залишено без змін. Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області на виконання вищевказаного рішення суду було видано відповідні виконавчі листи про стягнення заборгованості, за якими Ніжинським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області було відкрито виконавчі провадження: № 50996346, № 50996642, які завершені. 05 березня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» було укладено договір № GL2N79735 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Інвест Хаус» набуло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 62/п/20/2007-840 від 03 вересня 2007 року. З акта приймання-передачі оригіналів документів від 05 березня 2020 року вбачається, що до вказаного договору відступлення прав вимоги ПАТ «КБ «Надра» не були передані оригінали виконавчих листів ТОВ «ФК «Інвест Хаус», що підтверджується відсутністю відповідного запису у зазначеному акті. ПАТ КБ «Надра» в межах строку, встановленого законом, звернулось до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2015 року по цивільній справі № 740/1011/15. При цьому, з витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження № 50996346 було відкрито 04 травня 2016 року, виконавче провадження № 50996642 було відкрито 04 травня 2016 року, боржник - ОСОБА_1 , виконавче провадження № 50996247 було відкрито 05 травня 2016 року, боржник - ОСОБА_2 . Виконавчі провадження № 50996346, № 50996642 завершені. 14 липня 2017 року державним виконавцем винесені постанови про повернення виконавчих проваджень АСВП № 50996346, 50996642, 51101738 стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із нерозшуканим транспортним засобом протягом року. Боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як було встановлено судами, в матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження того, що ПАТ КБ «Надра» повторно подавало зазначені виконавчі листи до виконавчої служби. 04 червня 2015 року за рішенням Національного Банку України було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Надра», якою фактично було припинено діяльність банку. В подальшому було закрито територіальні відділення банку та звільнено працівників, які здійснювали судовий супровід кредитних справ, що обумовило втрату оригіналів виконавчих листів та пропуск процесуальних строків. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Встановивши доведеність заявником втрати виконавчих листів, виданих Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для видачі його дубліката за заявою стягувача. Судами взято до уваги те, що вказані виконавчі листи втрачені не з вини ТОВ «ФК «Інвест Хаус», тоді як відсутність дублікатів виконавчих листів позбавляє стягувача можливості повторно звернутися до уповноваженого органу для примусового виконання судового рішення, яке залишається невиконаним. При цьому, судами попередніх інстанцій відповідно до статті 433 ЦПК України поновлено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки такий строк стягувачем пропущено з поважних причин, а тому заява про видачу дублікатів виконавчих листів, які втрачені, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення виконавчих листів до виконання строку. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення положень цивільного процесуального законодавства. Верховний Суд зазначає, що факт втрати виконавчого листа встановлюється судами у кожній конкретній справі на підставі наданих доказів, а тому посилання заявника на зазначені обставини не може свідчити про не врахування судами в оскаржуваних судових рішеннях висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень. Зі змісту резолютивної частини касаційної скарги вбачається, що заявник не оскаржує судові рішення у частині задоволенні вимог про заміну сторони у виконавчому провадженні, тому суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення у цій частині. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договоромвідмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук