Постанова 4803 № 202/1188/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2435/21 Справа № 202/1188/19 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що вона є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася та постійно проживає у Росії. Позивач зазначає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. Відносини з батьком склалися досить непрості, міцного родинного зв`язку між батьком та позивачем не вбачалося, у зв`язку з чим позивач здебільшого спілкувалася у телефонному режимі із родичами та постійно цікавилася про батька через останніх, які запевняли її, що ОСОБА_4 , почуває себе добре. Оскільки родичі приховали від позивача факт смерті батька, знаходячись на великій відстані від України та місця проживання спадкодавця, несвоєчасного отримання відомостей про стан здоров`я батька за умови перебування з ним у складних відносинах та відсутності особистого спілкування, із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк до нотаріальної контори позивач не звернулась. Позивачу стало відомо про його смерть лише у 2017 році. На похованні, відповідно, через свою неосвідомленість про смерть батька, позивач не була присутня. Після отримання відомостей про його смерть,позивач видала у Російській Федерації довіреність на представництво її інтересів в нотаріальній конторі та в суді з питання вступу у спадщину після смерті батька. Ураховуючи викладене, позивач просила суд визначити їй, ОСОБА_2 , додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном у два місяці з часу набрання законної сили рішенням суду (а.с.1-2). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини , яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.191-194). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Також, апелянт зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Серії НОМЕР_1 , про що складено відповідний актовий запис №288. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне йому майно. ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 24 травня 1983 року, запис в книзі реєстрації актів про народження № 1032 та копіями довідок про укладення шлюбу ОСОБА_5 . З матеріалів спадкової справи № 150/2013, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . З заяви ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 вбачається, що відповідач повідомила про наявність іншого спадкоємця дружини померлого - ОСОБА_3 , про наявність ще одного спадкоємця першої черги доньки ОСОБА_4 ОСОБА_2 нотаріусу не повідомила. Допитані у суді першої інстанції, як свідки: ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підтвердили, що ОСОБА_2 про факт смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , стало відомо лише у 2017 році; відомості про факт смерті ОСОБА_4 умисно приховалися іншими членами сім`ї та близькими родичами від позивача. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що пропущення позивачкою шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини було пов`язано з істотними труднощами для неї, оскільки вона перебувала на значній відстані від місця відкриття спадщини та була позбавлена можливості спілкуватися зі своїм батьком через небажання останнього, об`єктивно була позбавлена можливості бути своєчасно обізнаною про факт смерті батька за умови умисного приховання іншими членами сім`ї та близькими родичами відомостей про факт смерті ОСОБА_4 і тому з об`єктивних причин не вчинила своєчасно дій з подання заяви про прийняття спадщини. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа№ 6-85цс12). У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». Аналогічний правовий висновок, викладено Верховним Судом України у постанові від в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищевказані вимоги чинного законодавства уваги не звернув та не врахував, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Також, судом першої інстанції не враховано, що посилання позивача на те, що вона перебувала на значній відстані від місця відкриття спадщини, оскільки проживала на території Російської Федерації, не можуть бути визнані поважною причиною для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини. Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Пунктом 3.5 глави 10 Порядку передбачено, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Позивач не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до посольства України в Російській Федерації, яке виконує консульські функції або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, що передбачено пунктом 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 , тобто доказів, які б свідчили про перешкоди для подання такої заяви, позивачем не надано. Колегія суддів, враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені обставини, погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачем жодними доказами не доведено об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин. У частині першій статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Недотримання позивачем нормативно встановленого строку прийняття спадщини призвело до припинення права на спадкування. Безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що позивачем та його представником не доведено позовні вимоги в повному обсязі, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача на користь апелянта підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі апеляційної скарги в розмірі 1152,6 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2020 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152,6 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: