Постанова 4875 № 917/1790/20
від 10.06.2021 ·СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2021 р. Справа № 917/1790/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І. секретар судового засідання Стойка В.В. за участю представників сторін: від позивача: Верхацький І.В., довіреність, адвокат від відповідача: Сиротенко В.В., довіреність, адвокат; Кузьминський В.А., директор від третьої особи: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (вх. № 1107 П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021, повний текст складено 16.03.2021 (суддя Ореховська О.О.) у справі №917/1790/20 за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", м.Кременчук Полтавської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Кременчукгаз", м.Кременчук Полтавської області про стягнення 448 552 631, 87 грн., ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі №917/1790/20:
1. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2021р. у справі № 917/1900/19 (вх. № 1567 від 10.02.2021р.).
2. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" про призначення судової експертизи (вх. № 2165 від 25.02.2021р., вх. № 2500 від 09.03.2021р.).
3. Призначено у справі № 917/1790/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса (вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004).
4. Поставлено на вирішення експерта наступні запитання: 4.1.Який фактичний обсяг природного газу (в метрах кубічних), отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018р. - липні 2020р. обліковуваного виключно за показами комерційних вузлів обліку відповідно до даних бухгалтерського обліку Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (ідентифікаційний код 03351734)? 4.2.Чи співпадає, отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018р. - липні 2020р. обсяг природного газу, обліковуваного виключно за показами комерційних вузлів обліку, обсягу природного газу, який зазначений у щомісячних актах приймання-передачі природного газу, що надані Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в якості письмових доказів до позовної заяви у справі № 917/1790/20? 4.3.У разі нерівнозначності між вищевказаними об`ємами яка між ними розбіжність ( в метрах кубічних)? 4.4.Яка фактична вартість (в гривнях) загального обсягу природного газу, що отриманий Товариством обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018р. - липні 2020р., обліковуваного виключно за показниками комерційних вузлів обліку? 4.5.Чи підтверджується документально (за матеріалами справи та наданими Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доказами) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" у сумі 448 552 631,87 грн. перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за природний газ, отриманий в період листопад 2018р. липень 2020р., враховуючи необхідність його обліку за показниками комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем?
5. Попереджено експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
6. Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" на вимогу експертів оплатити вартість експертизи у повному обсязі.
7. Зобов`язано судових експертів Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса після завершення проведення експертизи та складання висновку, висновок судового експерта, разом з наданими документами направити до господарського суду Полтавської області. При наданні висновку посилатися на номер справи № 917/1790/20.
8. Зупинено провадження у справі № 917/1790/20 на час проведення судової економічної експертизи, призначеної у справі.
9. Матеріали справи № 917/1790/20 ухвалено надіслати до Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса ( вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004). Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20 в частині призначення у справі судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Кременчукгаз-постачання» про призначення судової економічної експертизи; справу № 917/1790/20 повернути до господарського суду Полтавської області для продовження розгляду. Апелянт вважає, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено наступне: - предметом доказування у даній справі є факт здійснення господарської операції з поставки природного газу, на яку суму, а також факт здійснення оплати за таку поставку та розмір заборгованості, що лишається несплаченою. Вказані обставини встановлюються дослідженням відповідного Договору постачання природного газу, актів приймання-передачі природного газу (в яких узгоджена сторонами сума поставки у відповідному місяці) та виписок по рахунку НАК «Нафтогаз України» (що підтверджують суми фактичної оплати Відповідачем). При дослідженні вказаних доказів, судом може бути встановлена сума заборгованості за Договором, шляхом віднімання загальної суми оплати від загальної суми поставки. Такі обставини судом можуть бути встановлені без призначення судово-економічної експертизи, оскільки матеріали справи містять всі належні та допустимі докази для об`єктивного розгляду справи без застосування спеціальних знань; - щодо призначення експертизи з аналогічних питань, Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 р. у справі №925/1641/17; - в період дії спірного договору, сторонами підписано низку актів приймання-передачі природного газу, які відповідачем не оскаржуються, що свідчить про визнання відповідачем факту отримання природного газу у відповідних об`ємах на відповідні суми, що визначені в цих актах; - в оскаржуваному рішенні судом не зазначено сукупності підстав для призначення експертизи, без яких встановлення відповідних обставин неможливо; - недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку; - рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2021 № 917/1900/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз». Судом зазначено, що висновки судової економічної експертизи є нерезультативними. Отже, питання щодо визначення обсягів постачання природного газу та перерахунку вже було предметом судового розгляду, за яким господарським судом вже надано оцінку, а тому підстави для задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи взагалі були відсутні. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20 залишено без руху. За результатами усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20; встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу. Розгляд апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20 призначено на "10" червня 2021 р. об 11:30 год. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 задоволено заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" про участь представника у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20, призначеному на 10.06.2021 об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено забезпечити участь представника АТ "НАК "Нафтогаз України" адвоката Верхацького Ігоря Володимировича у судовому засіданні у справі №917/1790/20, призначеному на 10.06.2021 об 11:30 год., у режимі відеоконференції. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві; просить апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20 залишити без змін. Наполягає, що заявлений позивачем розмір заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить умовам, підписаного позивачем Договору, а тому за наявної у справі доказової бази, не може вважатися доведеним. Наголошує, що в даному випадку вирішення питання встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу потребує наявності спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку. У судове засідання 10.06.2021 з`явилися представник позивача (який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду) та представники відповідача (в приміщенні Східного апеляційного господарського суду). Представник апелянта у судовому засіданні 10.06.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа не скористалася правом участі представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином. Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №18-524-Н від 13.11.2018 в розмірі 448 552 631,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у межах укладеного між сторонами договору, позивачем у період з листопада 2018 року по липень 2020 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 056 905 163,29 грн., на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу за цей період часу. Оплату за переданий газ відповідачем здійснено частково на суму 608 352 531,42 грн., в результаті чого утворився борг у сумі 448 552 631,87 грн. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким не погоджується з фактичним обсягом переданого позивачем природного газу у спірний період та розміром заявлених АТ «НАК «Нафтогаз України» позовних вимог, зауважуючи на наступному. Зазначає, що відповідно до договору № 18/524/Н від 13.11.2018, між сторонами виникли взаємні господарсько-майнові зобов`язання, згідно з якими позивач (Продавець) зобов`язався передати у власність відповідачеві (Покупцю) в період з 01.11.2018 р. по 31.07.2020 р. обсяги природного газу, а відповідач ( Покупець) -прийняти такі обсяги та оплатити їх на умовах Договору. В розумінні Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП (надалі по тексту - Кодекс ГРМ) від 30.09.2015р. № 2494, на території міст Кременчук та Горішні Плавні, а також на території Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області, Оператором ГРМ є ПрАТ "Кременчукгаз". АТ "НАК "Нафтогаз України" як газопостачальне підприємство надає побутовим споживачам (населенню) послуги з постачання природного газу, тобто забезпечує вищевказаних споживачів ресурсом природного газу, а ПрАТ "Кременчукгаз" як Оператор ГРМ здійснює розподіл відповідного природного газу між побутовими споживачами. З метою забезпечення транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів побутових споживачів (населення), а також комерційного обліку поставлених таким споживачам об`ємів, між ТОВ «Кременчукгаз-постачання» та ПрАТ "Кременчукгаз" укладено договір на розподіл природного газу № 1014-21 -Н від 01.07.2015р. ПрАТ "Кременчукгаз" як Оператор ГРМ у м. Кременчуці, м. Горішні Плавні, Кременчуцькому та Семенівському районах Полтавської області здійснює комерційний облік спожитого природного газу, зокрема визначає обсяги природного газу спожитого населенням, а відповідач - ТОВ "Кременчукгаз-постачання" як постачальник із спеціальними обов`язками, виключно на підставі наданої Оператором ГРМ інформації щодо об`єму спожитого природного газу, здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ за даними Оператора ГРМ і збір коштів за використаний населенням природний газ. Відповідно до п. 3.2. Договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем, приймання-передача природного газу, переданого Продавцем (позивачем) Покупцеві (відповідачеві), оформляється актом приймання-передачі. Враховуючи те, що визначення обсягів природного газу спожитого побутовими споживачами (населенням) щомісячно здійснюється Оператором ГРМ та приймаючи до уваги, встановлений нормами Кодексу ГРМ, обов`язок постачальника газу (в даному випадку відповідача) використовувати вищевказані дані при розрахунках на ринку природного газу, в актах приймання-передачі природного газу складених відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу, інформація щодо обсягів переданого газу, вказується виключно на підставі даних Оператора ГРМ. При цьому, пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ встановлено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії згідно з розділом XV цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії. Приведення об`єму природного газу до стандартних умов здійснюється відповідно до норм Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для замірювання температури та тиску газу, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004р. № 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 року (надалі по тексту Методика). Суть приведення об`єму природного газу до стандартних умов полягає у розрахунковому визначенні добутку шляхом множення числового показника показів лічильника газу на числовий показник коефіцієнта визначеного Методикою. Визначаючи кількість розподіленого та спожитого населенням природного газу, зокрема, в період з 01.01.2016р. по 31.07.2019р., який у свою чергу був закуплений відповідачем у позивача, Оператором ГРМ здійснено приведення такої кількості до стандартних умов. Отже, об`єми природного газу, які зазначені в двосторонніх щомісячних актах приймання-передачі природного газу, що складені позивачем та відповідачем в розрізі умов Договору купівлі-продажу природного газу від 13.11.2018 року № 18-524-Н, приведені до стандартних умов. З огляду на встановлену постановою НКРЕКП від 23.11.2018р. № 1501 пряму заборону ПрАТ "Кременчукгаз" приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами при здійсненні його обліку, відповідач вважає протиправними дії Оператора ГРМ щодо приведення обсягів природного газу спожитого побутовими споживачами (населенням) до стандартних умов, зазначаючи, що побутові споживачі не забезпечені стовідсотково лічильниками газу. Не погоджуючись з діями Оператора ГРМ стосовно приведення обсягів газу до стандартних умов, ТОВ "Кременчукгаз-постачання" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "Кременчукгаз". Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Відповідачем зауважено, що постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" № 619 від 08.06.1996р. (зі змінами і доповненнями) були встановлені норми споживання газу населенню у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015р. змінені норми споживання природного газу, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996р. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015р. у справі №826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015р. та поставною Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016р., визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015р. Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016р. затверджено нові норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України №204 від 23.03.2016 визнано такою, що втратила чинність Постанова КМУ від 08.06.1996 №619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників". Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 27.04.2016р. визначено, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016р. №203 мають застосовуватися з 01.02.2016р. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 18.08.2017р. внесені зміни до постанови № 203 від 23.03.2016 в частині норм споживання природного газу. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018р. у справі № 826/2507/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018р., задоволено частково адміністративний позов ПАТ "Хмельницькгаз", зокрема: визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №
204. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 у справі № 826/2507/18 залишені без змін, а касаційна скарга Кабінету Міністрів України без задоволення. З 09.08.2018р. нарахування обсягів фактично спожитого природного газу здійснюється за нормами, встановленими постановою КМУ №619 від 08.06.1996р. у відповідній редакції, а саме: плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання - 9,8 куб. метрів на одну особу на місяць; плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача -18,3 куб. метрів на одну особу на місяць; плита газова та водонагрівач - 23,6 куб. метрів на одну особу на місяць. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019р. №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами", яка набрала чинності з 08.02.2019р., встановлено наступні норми споживання: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води куб. метрів - 3,29 на одну особу на місяць; плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,39 куб. метрів на одну особу на місяць; плита газова та газовий водонагрівач - 10,49 куб.метрів на одну особу на місяць. У період відсутності централізованого постачання гарячої води норма споживання природного газу на плиту газову встановлюється 5,39 куб. метрів на людину на місяць. Постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019р. визнано такими, що втратили чинність норми споживання, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019р. та встановлені наступні норми споживання природного газу: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 3,28 куб. метрів на одну особу на місяць; плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача 5,39 куб. метрів на одну особу на місяць; плита газова та газовий водонагрівач -10,49 куб. метрів на одну особу на місяць. У період відсутності централізованого постачання гарячої води норма споживання природного газу на плиту газову встановлюється 5,39 куб. метрів на одну особу на місяць норми споживання. Як вказано Оператором ГРМ, із загального об`єму розподіленого побутовим споживачам природного газу згідно актів приймання-передачі природного газу обліковано лічильниками за період з січня 2016 по липень 2019, визначений останнім об`єм із урахуванням Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників населення складає 287 368,764 тис.м3. Об`єм споживання природного газу, в тому числі установлений згідно Постанови КМУ № 619 від 08.06.1996р., в редакції Постанови КМУ від 06.08.2014р. № 409 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 63, постанови КМУ від 27.02.2019р. № 143 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" для побутових споживачів, що не забезпечені лічильником газу складає 17 693,428 тис. м3. Разом з цим, 08.02.2019 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами", згідно з пунктом 2 якої передбачено, що не допускається: нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами КМУ від 29.04.2015р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996р. № 619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019р. № 143 "Питання споживання природного газу" (дата набрання чинності 07.03.2019р.), визнано такими, що втратили чинність пункти 1-3 Постанови КМУ N° 63 від 30.01.2019 року, проте, якою повністю відтворено зміст пунктів 2 та 3 Постанови КМУ № 63 від 30.01.2019р., а саме згідно з п. 2 якої: не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами КМУ від 29.04.2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ № 619 від 08.06.1996 року в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати нараховані на таку заборгованість. Проте, як вказує відповідач, не зважаючи на вищевказані норми постанов Кабінету Міністрів України, Оператором ГРМ до загального об`єму природного газу, що розподілений побутовим споживачам (населенню) в період січень 2016 р. - липень 2019 р. включено 17 693,428 тис.м3 природного газу, розрахованого відповідно до норм Постанови КМУ № 619 від 08.06.1996р., внаслідок чого вищевказаний обсяг був включений до актів приймання-передачі природного газу, що оформлені в розрізі умов Договору купівлі-продажу природного газу №18-524-Н від 13.11.2018р., укладеного між позивачем та відповідачем, та на підставі яких позивачем розраховано суму заборгованості, що є предметом позову у даній справі. Враховуючи наведене, відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про призначення судової економічної експертизи. На вирішення експерта відповідач просив поставити наступні питання : - Який фактичний обсяг природного газу (в метрах кубічних), отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018р. - липні 2020р. обліковуваного виключно за показами комерційних вузлів обліку відповідно до даних бухгалтерського обліку Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (ідентифікаційний код 03351734)? -Чи співпадає, отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018р. - липні 2020р. обсяг природного газу, обліковуваного виключно за показами комерційних вузлів обліку, обсягу природного газу, який зазначений у щомісячних актах приймання-передачі природного газу, що надані позивачем в якості письмових доказів до позовної заяви у справі № 917/1790/20? -У разі нерівнозначності між вищевказаними об`ємами яка між ними розбіжність ( в метрах кубічних)? -Яка фактична вартість (в гривнях) загального обсягу природного газу, що отриманий Товариством обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018р. - липні 2020р., обліковуваного виключно за показниками комерційних вузлів обліку? -Чи підтверджується документально (за матеріалами справи та наданими позивачем доказами) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" у сумі 448 552 631,87 грн. перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за природний газ, отриманий в період листопад 2018р. липень 2020р., враховуючи необхідність його обліку за показниками комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем? Проведення експертизи відповідач просив суд доручити експертам Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Необхідність проведення судової експертизи заявник обґрунтовує наступним. Позовна заява вмотивована обставинами щодо неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати отриманого, виключно для постачання побутовим споживачам (населенню) природного газу, а тому в межах предмета доказування у справі перебувають обставини стосовно встановлення об`єму природного газу, який був фактично переданий Позивачем за Договором. За даними позивача відповідачем отримано природний газ на загальну суму 1 056 905 163,29 грн., що позивач підтверджує наданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу. Водночас, порядок обліку природного газу, що передається позивачем відповідачеві визначено п. 4.1. Договору купівлі-продажу природного газу від 13.11.2018р. № 18-524-Н (надалі по тексту - Договір), згідно з яким кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (надалі по тексту - Кодекс). Нормами розділу ІХ Кодексу передбачено, що визначення об`єму фактично спожитого побутовими споживачами здійснюється Оператором газорозподільної системи, який згідно з пунктом 5 глави 4 розділу IX Кодексу передає інформацію про вищевказані об`єми (визначені як відповідно до показників лічильників так і за нормами споживання) Оператору газотранспортної системи з метою її використання суб`єктами ринку природного газу. Визначені таким чином обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов`язковими для використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та постачальником (у тому числі при розрахунках). На підставі наданих побутовими споживачами показань лічильників та норм споживання Оператор газорозподільних систем складає, за результатами звітного місяця, реєстри реалізації природного газу побутовим споживачам (населенню) виключно на підставі яких відповідачем, у свою чергу складаються і підписуються акти приймання - передачі природного газу, які підписуються також позивачем і використовуються сторонами для проведення остаточних розрахунків за Договором. В обґрунтування позовних вимог позивачем надано щомісячні акти приймання-передачі, які містять узагальнені показники про об`єми спожитого природного газу за відповідний місяць, які в свою чергу містять об`єми газу як за показниками лічильників, так і за нормами споживання (оскільки засобами комерційного обліку населення стовідсотково не забезпечено). Отже, відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості за Договором не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить умовам, підписаного Договору, а тому встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу в період листопад 2018 липень 2020 року відповідно до умов Договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є важливим для вирішення спору щодо розміру заборгованості, для визначення якої необхідними є спеціальні знання, навички та вміння у сфері бухгалтерського обліку. Позивач заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи з підстав, викладених у запереченнях на клопотання про призначення економічної експертизи (вх. № 2634). Вважає, що такі обставини судом можуть бути встановлені й без призначення судово-економічної експертизи, а матеріали справи містять усі належні й допустимі докази для об`єктивного розгляду справи без застосування спеціальних знань. Судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення у справі експертизи визнано обґрунтованим та призначено у справі № 917/1790/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса ( вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004) та поставлено коло, визначених судом питань. Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно зі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ст. 100 ГПК України). Приписами статті 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Як зазначено місцевим господарським судом, клопотання відповідача про призначення судової експертизи має на меті з`ясування фактичного обсягу природного газу та його вартості, переданого відповідачу у спірний період відповідно до умов Договору, яким передбачено його визначення виключно за показниками комерційних вузлів обліку. При цьому судом першої інстанції враховано, що природний газ, який продається позивачем відповідачу за укладеним між сторонами спірним договором, використовується останнім виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 4.1 Договору купівлі-продажу природного газу від 13.11.2018р. № 18-524-Н кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494. Згідно з абзацом 2 пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення) визначений главою 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем. За змістом пунктів 1, 3 глави 4 розділу IX цього Кодексу визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань. Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Визначені об`єми споживання природного газу за нормами споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу. При цьому місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВТ*год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи з урахуванням предмету, підстав позовних вимог та заперечень на них, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в межах предмета доказування у справі для встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу у період з листопад 2018- липень 2020, у тому числі переданого за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, а також визначення його вартості, необхідні спеціальні знання. Судовою колегією апеляційної інстанції також враховується, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку, якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу. Суд апеляційної інстанції до винесення рішення у справі щодо суті спору, відповідно до вимог чинного законодавства, не має права та не повинен давати суду першої інстанції як вказівок щодо того, які рішення потрібно приймати в конкретній справі, так і вказівок щодо обставин, які необхідно встановити для вирішення справи, а також наводити власні висновки про те, які обставини не доказуються при розгляді цієї справи, та коригувати питання, визначені судом першої інстанції. Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом. Надання судом апеляційної інстанції вказівок щодо достовірності та належності тих чи інших доказів може бути розцінено як втручання у компетенцію суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав сторін та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя. Тобто, переглядаючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції надає оцінку відповідності чи невідповідності такої процесуальної дії вимогам чинного законодавства. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. В силу ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Керуючись наведеними принципами, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність призначення у справі судової експертизи, для з`ясування дійсних правовідносин між сторонами, результати якої поряд з іншими доказами нададуть йому можливість повно, всебічно та об`єктивно перевірити всі обставини справи, на які посилаються учасники та вирішити визначені ст. 237 ГПК України питання, що є необхідним для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Положення ч. 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. З урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд. В свою чергу, позивачем не було надано своєї редакції питань, які слід було поставити на вирішення експерта для з`ясування точного розміру заборгованості відповідача. Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для перерахунку обсягу спожитого природного газу побутовими споживачами за спірний період з огляду на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2021 у справі № 917/1900/19, у якому судом вже надано оцінку питанню визначення обсягів постачання природного газу, є безпідставними з огляду на відмінність періодів, що були предметом розгляду у справі № 917/1900/19 та у розглядуваній справі № 917/1790/20, та не тотожність складу сторін. Крім того, відповідно до ч.7 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 925/1641/17 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази. Враховуючи наведене, наявність суперечностей між сторонами з приводу вимог позивача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у даній справі судової експертизи. Щодо зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зауважує наступне. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи. Враховуючи, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції у справі, яка розглядається, призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, і в цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, господарський суд першої інстанції скористався правом, наданим йому процесуальним законом (частиною 1 статті 228 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акту. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №910/9883/17. Така правова позиція згодом була підтримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у ряді постанов, зокрема, від 11.12.2018 у справі № 915/1997/14, від 31.01.2019 у справі № 922/1336/17, від 05.02.2019 у справі № 910/702/17, від 10.04.2019 у справі № 909/482/18, від 26.04.2019 у справі № 923/628/17, від 03.09.2019 у справі № 915/689/13. У рішенні ЄСПЛ у справі "Науменко проти України" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури (рішення ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006). З урахуванням наведеного вище, судом першої інстанції правомірно зупинено провадження у справі на час проведення експертизи. Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження ухвали суду покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1790/20 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 (повний текст ухвали складено 16.03.2021) у справі № 917/1790/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 16.06.2021 Головуючий суддя Н.М. Дучал Суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук