Постанова 4856 № 560/1364/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1364/20 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 17 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці роботи в управлінні юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 31.03.1980 по 11.06.1992, а також щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час роботи в управлінні юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 31.03.1980 по 11.06.1992, здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 01.01.2019, з урахуванням раніше здійснених виплат. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку з 06.09.2019 розміру щомісячного довічного грошового утримання суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням 80% суддівської винагороди при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із зміною з 01.01.2019 розміру суддівської винагороди працюючого судді; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 06.09.2019, виходячи з 90% суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням проведених виплат. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вважає вимоги позивача щодо здійснення з 01.01.2019 року перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді безпідставними, а тому в задоволенні позову просить відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 01.01.2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та з 19.07.2013 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної згідно з постанови Хмельницького міськрайонного суду від 11.09.2013 по справі №686/15254/13-ц. 31.01.2019 у зв`язку зі збільшенням окладів судді на підставі закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2019 №2629-VII відповідач здійснив позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 у розмірі 80% суддівської винагороди. 12.12.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90%. Листом від 10.01.2020 №М-2349-0-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що при здійсненні перерахунків з 01.01.2019 та з 01.02.2019 щомісячне довічне грошове утримання визначене в розмірі 80% суддівської винагороди, що відповідає 17 рокам стажу роботи на посаді судді. Застосовувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11.09.2013, щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди підстав немає, оскільки відповідно до статті 3 КАС України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення з 01.01.2019 розміру суддівської винагороди (з 90% до 80%), яка використовується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, Хмельницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, оскільки вважає безпідставним визначенням позивачу стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 17 років 9 місяців 26 дні, та щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% суддівської винагороди. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Що стосується позовних вимог позивача про зобов"язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату його довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 01.01.2019, з урахуванням раніше здійснених виплат, колегія суддів зважує на наступне. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. У свою чергу, відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним. Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII. Враховуючи наведене, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII. Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача та суду першої інстанції на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці має бути здійснений, виходячи з 90 % від суддівської винагороди працюючого судді. Суд зазначає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. В свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною. Зокрема, згідно висновку Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для проведення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 06.09.2019, виходячи з 90% суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням проведених виплат. Щодо розрахунку стажу позивача, як судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів встановила, що стаж позивача на посаді судді становить 30 років 10 місяців 19 днів ( з 13.12.1970 року по 31.03.1980 року та з 27.05.1982 року по 19.12.2000 року), що підтверджується розрахунком стажу Управлінням державної судової адміністрації в Хмельницькій області (а.с.30 на звороті). В зазначений стаж входить також час роботи позивача в Управлінні юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 27.05.1982 року по 11.06.1992 року, на посаді заступника начальника управління юстиції Хмельницького облвиконкому. Зокрема, позивач вказав, що з 31 березня 1980 року достроково відкликаний з посади голови Славутського районного суду у зв"язку з переведенням й відділ юстиції Хмельницького облвиконкому на посаду старшого консультанта по кадрам, а з 27 травня 1982 року, наказом Міністра юстиції України, позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу юстиції, де він працював з 1982 року по 1992 рік. Абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Таким чином, з наведеного вище вбачається, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді, зараховується час роботи на посадах у Міністерстві юстиції України, якщо такі посади безпосередньо пов`язані із керівництвом та контролем за діяльністю судів. Колегія суддів, враховуючи надані позивачем докази, вважає що він, обіймаючи посаду заступника начальника відділу юстиції, здійснював функції, які безпосередньо пов`язані із керівництвом та контролем за діяльністю судів, а тому період роботи з 27.05.1982 року по 11.06.1992 року на посаді заступника начальника управління юстиції Хмельницького облвиконкому, має бути зарахований до стажу позивача, як судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Аналогічного висновку дотрималась Велика Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №800/287/17 (П/9901/162/18). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині та зарахування до стажу позивача, як судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, часу роботи в Управління юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 27.05.1982 року по 11.06.1992 року на посаді заступника начальника відділу Управління юстиції Хмельницького облвиконкому. Водночас, період роботи позивача в Управлінні юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 31.03.1980 року по 26.05.1982 року на посаді старшого консультанта по кадрам не може бути зараховано до стажу позивача, як судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки надані позивачем докази та доводи, не підтверджують того, що він, обіймаючи посади старшого консультанта по кадрам, здійснював функції, які безпосередньо пов`язані із керівництвом та контролем за діяльністю судів. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці роботи в Управлінні юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 27.05.1982 по 11.06.1992 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час роботи в Управлінні юстиції Хмельницького облвиконкому у період з 27.05.1982 по 11.06.1992. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.