Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Менський Аграрник» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «Менський Аграрник» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області у зв`язку з отриманням листа ДПС України від 11.08.2020 року №13939/7/99-00-07-05-03-07 та на підставі наказу від 26.08.2020 року №1192 «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 26.08.2020 року відповідно №1533 та №1534 була проведена з 28.08.2020 року по 04.09.2020 року фактична перевірка місця здійснення діяльності ПП «Менський аграрник», що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Мена, вул. 1-го Травня, 150 И. Перед початком проведення перевірки, згідно з вимогами п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, пред`явлені службові посвідчення, направлення на перевірку та вручено копію наказу директору Абдрохімовій Надії Миколаївні. В ході проведення фактичної перевірки місця зберігання пального, що належить ПП «Менський аграрник» та знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Мена, вул. 1-го Травня, 150 И, встановлено наступне. Основний вид діяльності ПП «Менський аграрник»: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно акцизних накладних від 22.04.2020 року №5312; від 27.07.2020 року №12052 та видаткових накладних від 22.04.2020 року №РН-0003516 (постачальник ПП «ТД Фонтекс Агро» , код ЄДРПОУ 3810009) ПП «Менський аграрник» отримувало паливо (важкі дистиляти (газойлі)) в обсягах, що становили 18155,00 л, згідно видаткової накладної від 27.07.2020 року № РН-0007900 в обсязі 16000,00 л, а також згідно видаткової накладної від 28.07.2020 року № РН-0007970 в обсязі 6692,00 л. До перевірки було надано копії вищезазначених видаткових накладних, копію договору оренди автотранспортного засобу від 30.03.2020 року з копією акта приймання-передачі транспортного засобу від 30.03.2020 року, копії свідоцтв про реєстрацію машини (власних) з їх переліком та зазначенням об`єму паливних баків, копії актів списання використаних товарно-матеріальних цінностей (палива) по підприємству ПП «Менський аграрник» за перевіряємий період, пояснення директора ОСОБА_1 , копію наказу про створення комісії по інвентаризації ДП №83 від 28.08.2020 року, копію свідоцтва №2 про перевірку робочого засобу вимірювання техніки від 31.01.2015 року. Ліцензія на зберігання пального за зазначеною адресою на момент отримання пального була відсутня. Так, в зауваженнях та поясненнях до Акту фактичної перевірки і в позовній заяві платник податків зазначає про наявність в нього за місцем здійснення діяльності автоцистерни ємністю 17130 л та орендованого бензовозу, куди зливалось та де зберігалось придбане пальне. За результатами перевірки та на підставі наданих до перевірки документів було зроблено висновок, що ПП «Менський аграрник» порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме - зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального. Відповідальність за зазначене порушення передбачено ст. 17 зазначеного Закону у вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 500 000 грн. За результатом фактичної перевірки було складено акт від 04.09.2020 року №0310/25/12/РРО/37505307, на підставі якого до ПП «Менський аграрник» було застосовано штрафні (фінансові) санкції та винесено податкове повідомлення- рішення від 22.09.2020 року № 00003660705. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP). Абзацом п`ятдесят другим статті 1 Закону № 481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Згідно частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Частиною восьмою статті 15 Закону № 481/95-BP передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP). Разом з тим, згідно частин тридцять дев`ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території). Частинами першою-третьою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. Так, на підтвердження постачання пального до суду було надано видаткові накладні, згідно яких отримувалось паливо за адресою: м. Мена, вул. Першого Травня, 150 «И» , яке пораховане в загальну кількість літрів, хоча паливо отримувалось партіями вказаними в видаткових накладних, які не перевищували загальних об`ємів паливних баків техніки, зареєстрованої на підприємстві. Крім того, позивачем надані документі про наявність у ПП «Менський Аграрник» власних транспортних засобів, в яких також поданий технічний паспорт на автоцистерну (бензовоз) ємністю 17130 л, та орендований бензовоз, які не є акцизним складом пересувним (абзац восьмий п.п. 14.1.6.1 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 391-ІХ від 13.12.2019). Вказана автоцистерна зареєстрована за адресою: м. Мена, вул. Першого Травня, 150 «И» , та на території підприємства за адресою: м. Мена, вул. Першого Травня, 150 «И» немає зареєстрованої АЗС та ємкостей для зберігання пального, тому паливо, яке надходило за даною адресою, зливалось в автоцистерну, яка зареєстрована за даною адресою та позивачем, на підтвердження чого надано докази на підтвердження права власності та права користування транспортними засобами (а.с. 22-29), баланс техніки підприємства з вказанням орієнтовними об`ємами літрів, акти на списання пального (а.с. 30-36, 37). Посилаючись на поставку позивачу пального згідно вищевикладених документів, відповідач стверджує про отримування саме палива за адресою: м. Мена, вул. Першого Травня, 150 «И» без отримання ліцензії на право зберігання пального. В розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В силу частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Так, владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Чернігівська область, м. Мена, вул. Першого Травня, 150 «И» , взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Вказаний Закон не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального»; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального. Разом з тим, в індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481 суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, вказана податкова консультація не скасована. До того ж в податковому повідомленні-рішенні від 22.09.2020 року №00003660705 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідно, без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій). Крім того, акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення. Так, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 22.09.2020 року №00003660705 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги Приватного підприємства «Менський Аграрник» - задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.