Постанова 4855 № 640/32534/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32534/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Служби безпеки України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не підготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, що враховується для перерахунку та виплати з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 , із зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій. - зобов`язати Службу безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку станом на 05 березня 2019 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку із 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 , із зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій. До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від представника позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв`язку з виконанням відповідачем позовних вимог у добровільному порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року закрито провадження у даній адміністративній справі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., суд першої інстанції вказав, що при визначенні співмірності розміру витрат на правову (правничу) допомогу виходив із складності даної адмінстративної справи та наявності доказів, що могли б підтвердити вчинення активних дій щодо мирного врегулювання спору. Суд зауважив, що на підготовку позовної заяви витрачено п`ять годин, при тому, що позов складений на п`яти сторінках, а заявлені позовні вимоги майже ідентичні зміту постанов Верховного Суду у зразкових справах у подібних правовідносинах. Також суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат, заявлений позивачем до стягнення, не є співмірним зі складністю цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому підстави для стягнення витрат у розмірі 8000,00 гривень відсутні. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2020 в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 8000,00 грн. Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають викладеним в ухвалі суду обставинам справи, допустив порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована також тим, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватись відповідно до вимог частини шостої 6 статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони. Проте, у даній справі відповідачем обґрунтованого клопотання про зменшення суми витрат на правову допомогу не заявлялось, а відтак стягненню на користь Позивача підлягає вся заявлена ним сума у розмірі 8 000,00 грн. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні. Відповідачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, у якій він заперечує проти останньої та просить залишити ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року без змін з огляду на те, що понесені позивачем судові витрати не можуть бути стягнені з СБУ, оскільки позивач відмовився від позову до СБУ у зв`язку із задоволенням його заяви від 26.02.2021. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - зміні з наступних підстав. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн та надано відповідні докази, а саме: ордер на надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2020 серії АА №1060572, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.10.2008 № 3510, договір про надання правової допомоги від 05.11.2020 № 05/11-20, кошторис до договору від 13.12.2020, рахунок на оплату від 18.12.2020 № 15 на суму у розмірі 8000,00 гривень, квитанція про сплату від 18.12.2020 № ПН1043 на суму 4000,00 гривень, квитанція про сплату від 18.12.2020 № 0.0.1947505511.1 на суму 4000,00 гривень, додаткова угода від 10.11.2020, акт виконаних робіт (наданих юридичних послуг) від 19.02.2021 № 9, в якому зазначено вид наданих юридичних послуг, а також кількість годин та погодинну вартість виконання послуг, всього на суму 8000,00 грн. Позовна заява містила відповідне клопотання щодо розподілу витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн, до неї додано наведені вище докази таких витрат, при цьому заяв про зменшення їх розміру відповідачем надано не було, а відзив на адміністративний позов не містить жодних заперечень щодо розподілу таких витрат. Умовами договору про надання правової допомоги від 05.11.2020 № 05/11-20 передбачено фіксовану вартість наданих юридичних та адвокатських послуг при підготовці позову про забзпечення позову про зобов`язання проведення перерахунку пенсії та супроводження розгляду справи у суді першої інстанції - 8 000, 00 грн, які в повному обсязі сплачені позивачем на підставі наведених вище рахунків-фактур, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № ПН1043 від 18.12.2020 на суму 4 000, 00 грн та № 0.0.1947505511.1 від 18.12.2020 на суму 4 000, 00 грн. З наведеного вбачається, що договором про надання правової допомоги встановлено умови надання правничої допомоги в рамках даної справи та передбачено фіксовану суму гонорару адвоката за надання такої допомоги, яка складає 8 000, 00 грн. Частина перша статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими висновки суду першої інстанції, та вказує на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, в обґрунтування чого зазначає, що з огляду на предмет спору, витрати на правничу допомогу не можуть рахуватись неминучими і обґрунтованими, з урахуванням того, що вказана справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не потребує глибокого вивчення правової бази та судової практики. Водночас, колегія суддів бере до уваги, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, а від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19). Крім того, колегія суддів зазначає, що даний спір по суті позовних вимог не розглядався, позаяк ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року закрито провадження у даній адміністративній справі з тих підстав, що відповідачем самостійно сформовано та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві довідку від 23.03.2021 № 21/3/2-9/878-308 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постановах від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17 та від 01.09.2020 року у справі № 620/6209/19. Так, Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують правомірність висновків суду першої інстанції, який стягнув витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 грн. Оцінюючи наявність підстав для відшкодування витрат по сплаті професійної правничої допомоги в Окружному адмінстративному суді міста Києва у розмірі 8000,00 грн, колегія суддів зазначає, що складання позовної заяви вочевидь не вимагало від адвоката значних витрат часу та зусиль, та свідчить про штучне завищення позивачем таких витрат з метою отримання безпідставного відшкодування судових витрат у заявленому розмірі з огляду на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи в суді першої інстанції в розмірі 4000,00 грн. Зі змісту статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою для неправильного вирішення питання розподілу судових витрат. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу суду першої змінити в пункті 4 резолютивної частини. Керуючись статтями 241-243, 286, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року змінити в резолютивній частині, виклавши пункт 4 в наступній редакції:

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. У іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко