Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/248/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/248/21 Головуючий у І інстанції - Соломко І.І. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, про визнання протиправним та скасування припису,- В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 21.12.2020 №116. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача за результатами позапланової перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, оформленої актом від 18.12.2020 № 177, на підставі яких складений оскаржуваний припис, не ґрунтуються на засадах законодавства. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що лише за наявністю відповідного бюджетного фінансування позивач має надавати гарантовані державою пільги, а не за власні кошти, що виключає обов`язок позивача здійснювати відповідний перерахунок абонентської плати споживачам послуг. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що нормами чинного законодавства прямо встановлено право на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах споживачу ОСОБА_1 , а тому особа, яка згідно з законодавством має право на пільги, не повинна нести тягар їх невиконання. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «Укртелеком» є юридичною особою, про що 15.12.1993 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис, видами діяльності якого, зокрема, є діяльність у сфері проводового електрозв`язку (КВЕД 61.10). За зверненням громадянина ОСОБА_1 від 04.11.2020, на підставі наказу від 02.12.2020 №1976-п «Про проведення позапланової перевірки» Управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів проведено позапланову перевірку Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. За результатами перевірки складено акт від 18.12.2020 №177 в якому встановлені наступні порушення: ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, а саме телекомунікаційні послуги Товариством надаються відповідно до Закону України «Про телекомунікації», «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 №

295. Споживач ОСОБА_1 є абонентом ЧФ ПАТ «Укртелеком» за о/р НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має пільгу згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідно до наданої Товариством виписки з оборотної відомості за період з вересня 2020 по листопад 2020 вбачається, що з 01.09.2020 споживачу ОСОБА_1 нараховується абонентна плата за користування послугою без урахування пільг, встановлених Законом. На підставі висновків акту перевірки, 21.12.2020 Управлінням видано припис №116, яким ЧФ ПАТ «Укртелеком» зобов`язано здійснити перерахунок абонентської плати споживачу ОСОБА_1 з урахуванням пільг, встановлених Законом, припинити порушення прав споживачів та повідомити про виконання припису протягом 30 днів з моменту його отримання. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідальності суб`єктів господарювання за ненадання споживачам пільг статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не визначено, оскільки, відповідно до інформації з ЄДР позивач не є державною організацією та відповідно до п.1.14 свого Статуту несе відповідальність за своїми зобов`язаннями виключно у межах належного йому майна та не відповідає за зобов`язання держави та/ або акціонерів Товариства. Проте, колегія суддів не може погодись з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно із п.п. 2, 12 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів та накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення № 667), визначено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який, зокрема, реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері. Згідно із п.п. 6 п. 4 Положення № 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування. Підпунктом 8 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби № 169 від 24.02.2020, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння). Статетю 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Абзацами 4, 10 частини 1 статті 6 Закону Закон № 877-V встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Згідно зі ст. 4 Закону Закон № 1023-XII споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної ; 41) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV (далі - Закон № 1280-IV) визначено, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 1280-IV телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Водночас, пунктом 82 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила №295) визначено, що захист прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України «Про захист прав споживачів», «Про телекомунікації», «Про телебачення і радіомовлення», інших актів законодавства та цих Правил. Згідно із п. 63 Правил №295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III)державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. При цьому, згідно із ст. 19 Закону № 2017-III виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Пільги з оплати послуг зв`язку для певних категорій громадян передбачені, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 та п. 11 ст. 20 Закону 796-XII особам, віднесеним до категорії 2 (п. 2 ст. 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). ОСОБА_1 є особою, яка користується пільгою (2 категорії потерпілих), що не є спірним. Сттатею 16 Контитуції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Згідно із ст. 63 Закон № 796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Таким чином, на державу покладено обов`язок нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів та гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а фінансування вказаних витрат здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Водночас, державні соціальні гарантії, якими є, зокрема, і пільги щодо оплати послуг зв`язку, є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Таким чином, державні соціальні гарантії певним категоріям громадян закріплені приписами законодавства, а тому безумовним обов`язком оператора телекомунікаційних послуг є надання послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, а безумовним обов`язком держави, в особі її органів, є відшкодування вартості таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає. При цьому, доводи позивача про те, що на даний час по м. Чернігову відсутня програма, якою був би затверджений механізм фінансування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, суд відхиляє, оскільки відсутність відповідного державного фінансування не є підставою для ненадання товариством пільги особі, яка має на неї право і яка встановлена законом. Крім того, як вірно було зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, позивача було притягнуто до відповідальності саме за невиконання вимог припису, при цьому, питання наявності складу правопорушення в даній справі не стояло, адже оскаржується саме припис №116 від 21.10.2020, а не накладання адміністративної санкції. З огляду на викладені обставини справи, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зі змісту ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 243, 289, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філфї ПАТ «Укртелеком» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання протиправним та скасування припису - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк