Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 362/179/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 362/179/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Мельничука В.П., Черпіцької Л.Т., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 04.09.2008 №502-VI, що діяла станом на березень 2010 року) на підставі Довідки Генеральної прокуратури України №18-188зп від 13.11.2019 про заробітну плату з розрахунку 80% із середнього заробітку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок його пенсії за вислугу років згідно Довідки Генеральної прокуратури України №18-188зп від 13.11.2019 про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 04.09.2008 № 502-VI, що діяла станом на березень 2010 року) з розрахунку 80% із середнього заробітку з 14 листопада 2019 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 28 січня 2016 року. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 04.09.2008 № 502-VI, що діяла станом на березень 2010 року) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 13.11.2019 №18-188 зп, з розрахунку 80% від середнього заробітку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задоволено у повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсії, та на думку апелянта, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії. Як зазначає апелянт, згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність, тому стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ має пріоритет. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що оскільки з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, тому положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ втратили чинність та пенсія позивачу призначена згідно норм чинного законодавства. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.08.2011 є пенсіонером за вислугою років, перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ. У подальшому позивачем отримано довідку Генеральної прокуратури України №18-188зп від 13.11.2019, згідно якої, його заробітна плата станом на 29.10.2019 складається з: посадовий оклад 7140,00 грн, вислуга років 2856,00 грн, інші виплати, які передбачені чинним законодавством 52109,40 грн, індексація 107,18 грн, всього 62212,58 грн. Після отримання вказаної довідки позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою та просив провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки від 13.11.2019 №18-188зп Генеральної прокуратури України у розмірі 80% від розміру місячної заробітної плати. Листом від 16.12.2019 №2531/С-01 відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, та зазначено, що з 01.06.2015 пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не призначаються, а призначені до 01.06.2015 - не перераховуються. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 на правовідносини, пов`язані з розглядом заяви від 10 грудня 2019 року про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Генеральної прокуратури від 13.11.2019 №18-188 зп, не може вплинути, так як вони виникли та існували до його прийняття, та на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, положення частини другої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» були чинними, вказане свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ). Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята№7-р(ІІ)/2019 цієї статті). Частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Згідно з частиною тринадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ. У подальшому, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім п. 8 частини першої ст 15, частини четвертої ст 16, абз. 1 частини другої ст. 46-2, ст. 47, частини першої ст. 49, частини п`ятої ст. 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1, частини третьої ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Відтак, оскільки зазначена норма є нечинною, тому у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII. Так, за частиною двадцятою статті 86 Закону України №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. При цьому, на час виникнення спірних правовідносин, вказані положення не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. У свою чергу, Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Разом з тим, наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ при призначенні пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України. Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України. На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Разом з тим, колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/8546/18, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, згідно з якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Верховний Суд, вирішуючи вказану справу звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд. Однак, вказана бездіяльність Кабінету Міністрів України та їх оцінка не є предметом спору у даній справі. У той же час, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем лише на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Судом першої інстанції вірно відзначено, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ. Так, у відповідності до вказаного рішення положення частини двадцятої ст. 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Разом з тим, відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 не впливає на правовідносини, пов`язані з розглядом заяви позивача від 10.12.2019 про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-188 зп від 13.11.2019 про заробітну плату. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 20 січня 2021 року у справі №640/1744/20. У даному випадку, рішення Конституційного Суду України не може змінювати правове регулювання правовідносин в даній справі, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення. Зміна правового регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 є підставою для звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із новою заявою про перерахунок пенсії, що узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №465/616316-а. Окрім того, Верховний Суд у зразковій справі №560/2120/20 від 14.09.2020 вказав, що лише з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам та такі пенсії перераховуються з 13.12.2019. При цьому, ознаками цієї типової справи було звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019. Відтак, позивач не позбавлений можливості звернутись до пенсійного органу з відповідною заявою на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019. Слід також звернути увагу на те, що юридичною підставою позову позивач зазначив саме статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, яка втратила чинність на момент звернення позивача до суду з цим позовом. У даному випадку, вимога позивача про перерахунок розміру пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умовою перерахунку пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнялася на пенсію) є безпідставною, оскільки зазначена норма з моменту набрання законної сили Закону №76-VIII та у подальшому Закону України №1697-VII визнана нечинною, відтак слід застосовувати діюче законодавство, зокрема статтю 86 Закону №1697-VII. Усталена практика Верховного Суду, свідчить про безпідставність вимог заявників до органів ПФУ про перерахунок їм після 15.07.2015 пенсії на умовах та в порядку, що був визначений статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Так, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №357/13414/16-а, до набрання законної сили рішення в якій провадження у даній справі зупинялось, зазначено, що у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якими по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. У свою чергу, ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №357/13414/16-а відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 357/13414/16-а. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» зі змінами, діяли в прийнятій редакції і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України, та з огляду на відсутність ретроспективної дії Рішення Конституційного Суду України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що на час звернення позивача до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, частина тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, тому відповідач відмовляючи в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді В.П. Мельничук Л.Т. Черпіцька