Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/5005/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5005/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. 17 лютого 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління Національної поліції у м. Києві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року. У відзиві відповідач 2 просить залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також 17 лютого 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Національної поліції України на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року. У відзиві відповідач 1 просить залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2019 року позивача призначено на посаду оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві зі званням старшого лейтенанта поліції. На підставі доповідної записки начальника Департаменту протидії наркозлочиності від 20.12.2019 року №33983, відповідно до наказу Національної поліції України від 21.10.2019 року №1065 проведено службове розслідування за фактом конфліктної ситуації, яка виникла 18.10.2019 року між працівником управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 та працівником управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 . У ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 18 жовтня 2019 року екіпажем патрульної поліції «Рубін-0904» УПП в м. Києві у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобілі «Toyota Prius» по проспекту Відрадному, 12 у м. Києві, був зупинений транспортний засіб марки «Range Rover» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , за порушення правил дорожнього руху. На момент зупинки в автомобілі в салоні знаходились двоє чоловіків, які після зупинки автомобіля вийшли з нього. Під час перевірки документів було встановлено особу водія, а саме ОСОБА_5 . В цей же час пасажир авто, ОСОБА_1 , оперуповноважений 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП у м. Києві, пред`явив патрульному ОСОБА_3 своє службове посвідчення поліцейського. В цей же час патрульним помічено в сумці ОСОБА_1 предмет, схожий на пістолет. На запитання патрульного про наявність дозволу на зброю позивач відмовився надавати документи, погрожував зв`язками та пропонував домовитися. Водій, ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_1 мали явні ознаки алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійку ходу та поведінку, яка не відповідала обстановці. Після того, як ОСОБА_5 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 почав поводити себе агресивно, погрожувати екіпажу патрульної поліції та вихопив з рук ОСОБА_3 посвідчення водія ОСОБА_5 , відштовхнув патрульного в сторону від себе та сказав ОСОБА_5 , щоб той йшов з місця події. Розуміючи, що ситуація може ускладнитись та наявну агресивну поведінку вищевказаних осіб ОСОБА_6 по радіозв`язку викликав підмогу. Через деякий час на допомогу прибули екіпажі «Рубін-0951» та «Рутан- 10952», які відвели громадянина ОСОБА_1 в бік та попередили про необхідність дати можливість поліцейським виконувати свої посадові обов`язки, припинити поводити себе агресивно та погрожувати. Зокрема інспектор роти № 6 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2 неодноразово повторював ОСОБА_1 про необхідність припинення протиправних дій та погроз в бік поліцейських і визначив для нього відстань, на якій він має триматися. Однак, ОСОБА_1 продовжував обурюватися, виражатися нецензурною лайкою, погрожувати розправою інспекторам поліції та на прохання ОСОБА_2 не реагував. Після чого, ОСОБА_1 скоротив визначену ОСОБА_2 дистанцію та почав хапати останнього за формені одяг, наніс удар правою рукою в область обличчя ОСОБА_2 , в цей же час, останній застосував до ОСОБА_1 спеціальний засіб, а саме: сльозогінний газ дратівливої дії. Після цього, до ОСОБА_1 було застосовано фізичну силу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 для застосування кайданок та складено відносно нього адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП. Водію ОСОБА_5 в присутності свідків було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, у визначеному законом порядку, на що останній відмовився, в результаті чого на останнього було складено адміністративний протокол за положеннями частини 1 статті 130 КУпАП. В подальшому на місце події прибула слідчо-оперативна група Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, працівники управління кадрового забезпечення ГУНП в м. Києві та Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ, які почали збирати матеріали та проводити перевірку за фактом неналежної поведінки та незаконних дій ОСОБА_1 , а також лікарі швидкої допомоги, які доставили ОСОБА_2 до лікарні, де йому була надана медична допомога. Згодом на місце події прибув слідчий Другого слідчого відділу (відділ розслідування злочинів вчинений працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_8 , який затримав ОСОБА_1 в порядку статті 208 КПК України, повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 242 КК України та вилучив з його сумки пістолет для відстрілу гумових куль. 16 грудня 2019 року, за результатами службового розслідування, складений висновок службового розслідування за фактом конфліктної ситуації, яка виникла між працівником управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 та працівником управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179 та ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 року № 622. 17 січня 2020 року Національною поліцією України прийнято наказ № 54 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві, відповідно до якого до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії злочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни, що виразилась в недотриманні вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIIІ, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, а також вимог пункту 124 глави 121 розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженого наказом МВС від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077. Зокрема, як вбачається із зазначеного наказу, його видано у зв`язку із вчиненням позивачем дій, що полягали в умисному втручанні в діяльність інспекторів патрульної поліції та провокуванні конфлікту, який закінчився застосуванням з його боку фізичної сили до ОСОБА_2 , а також наявності у позивача пристрою для відстрілу гумових куль, не зареєстрованого в установленому законом порядку в органах поліції та без відповідного дозволу на його зберігання та носіння. 03 лютого 2020 року на підставі наказу Національної поліції України від 17.01.2020 року № 54 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві» наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 102 о/с позивача звільнено із посади оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності. Позивач, не погоджуючись із зазначеними діями відповідачів, вважаючи дисциплінарне провадження необґрунтованим та вчиненим з порушення вимог чинного законодавства, а накази прийнятті за його результатами протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно з пунктами 6, 10 статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Таким чином, наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року №541/23073 (далі - Інструкція №230). Пунктами 2.2.1 - 2.2.20 Інструкції № 230 передбачено підстави, згідно яких уповноваженим начальником проводиться службове розслідування. Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (пункт 5.4. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС). Відповідно до п.п. 6.2.2 п. 6.2 Інструкції № 230 обов`язки виконавця (голови, членів комісії), зокрема, дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування. У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування. Згідно п. 6.3 Інструкції № 230 Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС , відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення. З аналізу наведених вище норм вбачається, що накладенню на особу рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України дисциплінарного стягнення передує чітко регламентований законодавством процес службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчиненого особою дисциплінарного проступку, визначення ступеня його тяжкості та обрання міри покарання за його вчинення. При цьому, передбачений Дисциплінарним статутом загальний місячний строк на проведення службового розслідування дає змогу всебічно та повно надати оцінку діянням особи, щодо якої проводиться розслідування, не порушуючи її право на надання пояснень. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій. Таким чином, колегія суддів зауважує, що наявність дискреційних повноважень у відповідача не означає, що він як орган державної влади не повинен дотримуватись встановленому на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень, також його рішення повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Отже, проведення службового розслідування та складений за його результатами відповідний висновок повинні здійснюватись у суворій відповідності з чітко встановленою та визначеною правовою процедурою (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Проте, вказаний вище висновок складений за результатами службового розслідування не відповідає зазначеним принципам, з його змісту не вбачається, що він прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а тому не може вважатись законною підставою для прийняття спірних наказів. Крім цього, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Разом з тим, ані у висновку службового розслідування, ані у спірному наказі не зазначено, яка шкода була заподіяна ОСОБА_1 внаслідок (на переконання відповідача) допущених ним порушень, чим це підтверджується, не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони, чи є вина позивача у порушеннях, яка її форма. Водночас, судовою колегією встановлено, що висновки службового розслідування, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, не містять самостійно доведених фактів, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку та свідчили про порушення позивачем службової дисципліни. При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст висновку службового розслідування ґрунтуються виключно на факті конфліктної ситуації, яка виникла між працівником управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 та працівником управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179 та ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 року №

622. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що обраний вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст. 2 КАС України, щодо обґрунтованості та пропорційності, оскільки при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Тобто, необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни, як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. Отже, з огляду на встановлені судовою колегією обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що службове розслідування було проведено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а саме: без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без встановлення причин і умов його вчинення, вини та ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. Таким чином, за наведених обставин та враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів позивача та підтвердження правомірності прийнятого рішення є безпідставними та необґрунтованими, а тому відповідно підстави для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - відсутні. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наказ п. 1 наказу Голови Національної поліції України від 17.01.2020 року № 54 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві" Національної поліції України (вулиця Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108583) про застосування за порушення службової дисципліни до позивача, старшого лейтенанта поліції, оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням принципу розсудливості, а отже підлягає скасуванню. Враховуючи те, що вказаний наказ слугував підставою для прийняття т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві наказу від 03.02.2020 року №102 о/с "Щодо особового складу", колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу від 03.02.2020 року №102 о/с "Щодо особового складу". Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування висновку та наказів в частині звільнення позивача задоволенню не підлягають. Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України). Оскільки судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений. Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до даних довідки ГУ НП у м. Києві № 373 від 25 лютого 2020 року за останні два місяці роботи, що передували звільненню, позивачем отримано у грудні 2019 року заробітну плату у розмірі 16 987,72 грн. та у січні 2020 року - 7985,05 грн. Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 року №78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого дня на 2019 рік» та додатків до нього в грудні 2019 року встановлено 21 робочий день, а згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого дня на 2020 рік» та додатків до нього у січні 2020 року - 21 робочий день. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 594,37 грн. (24963,80 грн./42 робочих дні). Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 336 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 03 лютого 2020 року по дату поновлення ОСОБА_1 на посаду, а саме по 07 червня 2021 року. Отже, оскільки кількість днів вимушеного прогулу складає 336 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 24963,80 грн. За наведених обставин, колегією суддів встановлено, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, у той час як висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасувати. Ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити. Скасувати висновок службового розслідування за фактом конфліктної ситуації, яка виникла між працівником управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 та працівником управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 від 16.12.2019 року, затвердженого Головою Національної поліції України Ігорем Клименко 18.12.2019 року, яке проведено на підставі наказу Національної поліції України від 21 жовтня 2019 року № 1065. Визнати протиправним та скасувати п. 1 Наказу Голови Національної поліції України від 17.01.2020 року № 54 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві" Національної поліції України (вулиця Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108583) про застосування за порушення службової дисципліни до позивача, старшого лейтенанта поліції, оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 03.02.2020 року №102 о/с "Щодо особового складу" Головного управління Національної поліції у м. Києві (вулиця Володимирська, 15, м. Київ, 01601. код ЄДРПОУ - 40108583) про звільнення із служби в поліції старшого лейтенанта поліції, оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції Україні на посаді оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві з 04 лютого 2020 року. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (вулиця Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108583) на користь ОСОБА_1 , середньомісячне грошове забезпечення в розмірі 199 708,32 грн. за час вимушеного прогулу з 04.02.2020 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у м. Києві (07 червня 2021 року). Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми середнього заробітку за один місяць - підлягає негайному виконанню. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Федотов І.В. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 10 червня 2021 року.