Постанова 4852 № 280/7717/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/7717/20 (суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №280/7717/20 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 26 жовтня 2020 року звернулася до суду з позовом до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, згідно з яким просить: - визнати дії Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо не невиплати позивачу страхових виплат за період з 01 вересня 2014 року по 30 січня 2020 року протиправними; - зобов`язати Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01 вересня 2014 року по 30 січня 2020 року; - зобов`язати Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до норм чинного законодавства України та допустити негайне виконання рішення суду у межах виплати позивачу суми страхових виплат за один місяць. Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхових виплат за період з 01 вересня 2014 року по 30 січня 2020 року посилаючись при цьому на відсутність окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Суд, визнав дії Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо не невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.09.2014 по 30.01.2020 протиправними. Зобов`язав Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.09.2014 по 30.01.2020. Зобов`язав Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до норм чинного законодавства України. Рішення суду мотивовано тим, що суб`єкт владних повноважень не виплачуючи позивачу страхові виплати за минулий період з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи та посилаючись на нормативно-правові акти, що, фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, при цьому це право є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право власності). Враховуючи правову позицію висловлену Верховним Судом України у постановах від 24.10.2011 № 6-38цс-11, від 11.07.2017 № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 522/5664/17, від 27.07.2018 № 815/459/18, від 22.11.2020 № 522/1404/17, суд першої інстанції задовольнив позов в частині вимог щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не є юридичною особою, а припинення позивачу виплати щомісячних страхових виплат здійснювалось Краматорським відділенням у зв`язку з відсутністю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що відповідає вимогам законодавства. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебувала на обліку та отримувала страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції ФСНВ м. Єнакієве Донецької області. У зв`язку з початком бойових дій на сході України, позивач була змушена покинути місце свого постійного проживання. Відповідно до довідки від 22.11.2016 № 0000041208 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Фактичним місцем проживання/перебування є: АДРЕСА_1 (а.с.8). Запорізьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України продовжено виплату позивачу щомісячних страхових виплат на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (витяг з протоколу від 17.02.2020 №03), з місяця, в якому надійшла заява, тобто з лютого 2020 року. 02.10.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила призначити до виплати та виплатити їй призначені, але не одержані своєчасно страхові виплати за останні три роки, а саме за період часу з 01.01.2017 по 01.01.2020 з урахуванням індексації і суми компенсації за несвоєчасно проведену індексацію (а.с.11). Листом Запорізького відділення управління виконавчої дирекції фонду у Запорізькій області Фонду соціального страхування України від 16.10.2020 №03-18/4301 повідомлено позивача, що згідно з пунктом 15 Порядку №365 із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.12). Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті страхових виплат за період з 01 вересня 2014 року по 30 січня 2020 року з нарахуванням компенсації втрати частини страхових виплат є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон №1105-XIV). За змістом п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV, застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Статтею 36 Закону №1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата). Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV). Пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV визначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.3.1 розділу ІІІ Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 12.12.2018 № 27 (далі - Порядок № 27) внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування). Як вбачається з матеріалів справи, виплату позивачу страхових виплат відповідачем відновлено з лютого 2020 року, при цьому за заявою позивача, виплата страхових сум за минулий період 01.09.2014 по 30.01.2020 року відповідачем не здійснена (а.с.11). Відповідач, в якості підстави для невиплати заборгованості по страховим виплатам та в обґрунтування апеляційної скарги, посилається на положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 (у редакції постанови Кабінета Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року), згідно з якою суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З приводу таких аргументів суд апеляційної вважає за необхідне зазначити наступне. Так, як зазначено вище відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. За приписами ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". За змістом частин першої, другої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві страхових виплат за період з 01.09.2014 по 30.01.2020 суперечать вимогам ст. 7 Закону № 1706-VII та фактично обмежують передбачене Законом № 1105-XIV право позивача на своєчасне отримання в повному обсязі страхових сум, тобто є дискримінаційними з огляду на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи. Суд апеляційної інстанції зауважує, що постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не є законом, а тому зазначені підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Суд першої інстанції правильно вказав на те, що за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Суд апеляційної інстанції також враховує, що на теперішній час окремий порядок щодо виплати страхових коштів за минулий період внутрішньо переміщеним особам Кабінетом Міністрів України не прийнятий. При цьому, на переконання колегії суддів, не прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеного вище окремого порядку не може бути правовою підставою для позбавлення особи права на отримання страхових виплат, яке прямо передбачено законодавством, та особа не може нести негативних наслідків у зв`язку із невиконанням органів держави обов`язків у сфері соціального захисту. Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати страхових виплат особі за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права. Оскільки у спірних відносинах виконання обов`язку по нарахуванню та виплаті страхових виплат покладено на державу в особі відповідача, то саме останній повинен нести відповідальність від імені держави. Крім того, частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV визначені підстави для припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, та жодна із таких підстав у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню. Також, слід зауважити, що Постановою Кабінету Міністрів України N 335 від 25 квітня 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, а саме: - "пункт 15 викласти в такій редакції: "15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України." (підпункт 2 пункту 1); - "пункти 16 і 18 доповнити реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України." (підпункт 2 пункту 2). Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року у справі № 640/18720/18 визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій. Отже, положення нормативно-правового акта, на який посилається відповідач, втратили чинність з 07.11.2019 року. Європейський суду з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10, п. 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v.Georgia, заява № 17767/08, п. 72), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань». Невиплатою позивачу страхових виплат за минулий період, з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Бездіяльністю відповідача порушено право позивача на отримання страхових виплат, на що позивач мав законні очікування. Отже, суб`єкт владних повноважень, не виплачуючи позивачу страхові виплати за минулий період з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи та посилаючись на нормативно-правові акти, що, фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, при цьому це право є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право власності). З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат за спірний минулий період підлягає визнанню протиправною, а порушені права - відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період їх невиплати. При цьому, суд апеляційної інстанції враховуючи правову позицію висловлену Верховним Судом України у постановах від 24.10.2011 № 6-38цс-11, від 11.07.2017 № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 522/5664/17, від 27.07.2018 № 815/459/18, від 22.11.2020 № 522/1404/17 щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення цієї частини позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не є юридичною особою, а отже не може бути відповідачем слід зазначити, що це жодним чином не впливає на можливість бути належним відповідачем у цій справі, оскільки Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, має відповідну компетенцію щодо здійснення позивачу відповідних страхових витрат. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №280/7717/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 16 червня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко