Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/2366/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5151/21 Справа № 209/2366/20 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 10.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири, посилаючись на те, що 27 травня 2020 року була залита належна позивачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 з вини відповідача ОСОБА_2 , яка є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 яка знаходиться поверхом вище над квартирою позивача. Відповідач відшкодувати матеріальну шкоду добровільно відмовився. Внаслідок заливки квартири позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду, яку позивач оцінює: матеріальну шкоду на суму 136088,75 гривень, яку визначено судовою товарознавчою експертизою згідно складеного акту обстеження КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Кам`янської міської ради та моральну шкоду на суму 100000 гривень, яка була спричинена внаслідок перенесеного нервового стресу, відмови відповідачем відшкодувати позивачу спричинену шкоду, докладання додаткових зусиль для організації свого життя, звернення до житлових організацій та суду для захисту своїх прав, позивач хворіє хронічними захворюваннями, крім неї в квартирі проживають її діти та онук і для неї всі витрати понесені позивачем при зверненні до суду є значними. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 cуму матеріальної шкоди в розмірі 136088 гривень 75 копійок, та моральну шкоду в розмірі 30000 гривень, всього загальну суму 166088 гривень 75 копійок. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 3162 гривні 88 копійок. (а.с.123-124). Додатковим рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року заяву представника позивача адвоката Бєліка С.П. про винесення додаткового рішення щодо судових витрат по цивільній справі №209/2366/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 cуму понесених нею судових витрат в розмірі 13003 гривні 48 копійок (а.с. 177-178). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Швеця М.В. про перегляд заочного рішення по цивільній справі №209/2366/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири залишено без задоволення (а.с.184). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.190-192). В порядку ст. 360 ЦПК України від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючи на законність та обґрунтованість рішення суду, просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 27 травня 2020 року була залита належна позивачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 з вини відповідача ОСОБА_2 , яка є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 яка знаходиться поверхом вище над квартирою позивача. Належність відповідачу ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_2 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 6). Факт вини залиття квартири позивача відповідачем підтверджується актом про залиття (а.с.7), складеному КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Кам`янської міської ради, згідно якого залиття відбулося у зв`язку із розривом шлангу на подачу холодної води до унітазу в квартирі АДРЕСА_4 яка знаходиться поверхом вище. Відповідач відшкодувати матеріальну шкоду добровільно відмовився. Внаслідок заливки квартири позивачу було завдано матеріальну шкоду на суму 136088,75 гривень, яку визначено судовою товарознавчою експертизою згідно складеного акту обстеження (а.с. 18-43). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з дослідженими доказами по справі та поясненнями сторін винною у спричиненій шкоді є відповідач ОСОБА_2 як власник квартири, який не спростував свою вину, і згідно вимогами ст. 1166, 1167 ЦК України повинна відшкодовувати спричинену матеріальну та моральну шкоду у визначеному судом розмірі. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди. Зобов`язання із заподіяння шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичної підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку №4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Виходячи з вищевикладених норм, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивача, що підтверджується відповідним актом (а.с.7), причину та розмір завданої шкоди майну позивача, який підтверджений звітом про оцінку матеріального збитку (а.с.18-42), зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Надане апелянтом клопотання про призначення експертизи залишено без задоволення, оскільки відповідно до ч. 3 ст.117 ЦПК України, не сплачене судовим збором. Посилання апелянта, що на час залиття квартири у квартирі відповідача проживали орендарі, з вини яких сталось залиття квартири, колегія суддів відхиляє, оскільки стаття 151 ЖК України, передбачає обов`язки власника по забезпеченню схоронності жилого будинку (квартири). Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, виходячи з наступного. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 23, 1167 ЦК України. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем позивачу залиттям, проте, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає за необхідне зменшити стягнуту оскаржуваним рішенням суму стягнуту у рахунок відшкодування моральної шкоди з 30000 грн. до 3000 грн. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. В іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року - змінити, зменшити розмір суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 30000 грн. до 3000 грн. В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: