Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/2376/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2376/19 Номер провадження 22-ц/814/1212/21Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 26 березня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 14:54:39 року до 15:00:50 год., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про визнання публічного договору фінансового лізингу недійсним та повернення грошових коштів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, просила визнати недійсним договір № АРТЕ000000000042910 про надання фінансового лізингу від 04 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс», стягнути з ТОВ «Автокредит Плюс» на її користь грошові кошти, сплачені у відповідності до вимог публічного договору № АРТЕ000000000042910 від 04.01.2019 року, в сумі 63 220 грн. 00 коп. та судові витрати. Заявлені вимоги мотивувала тим, що згідно договору лізингу їй було передано автомобіль вартістю 163 000 грн. Нею сплачено на рахунок відповідача 63 220 грн. та 23 200 грн. авансового платежу. 02 вересня 2019 року працівниками поліції виявлено ознаки вварення номерного позначення кузова автомобіля в місці, передбаченому заводом виробником. Автомобіль вилучено, слідчим внесені відомості до ЄРДР за № 12019170180000312, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, на автомобіль накладено арешт. Транспортний засіб поміщений на зберігання на територію Чутівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області. Сам договір лізингу не посвідчений нотаріально, у ТОВ «Автокредит Плюс» не було на час підписання договору відповідного дозволу (ліцензії) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, що є підставою для визнання його нікчемним та недійсним. Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 26 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 63 220 грн., одержаних за нікчемним правочином, та 768,40 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Автокредит Плюс», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про стягнення на користь позивача грошових коштів у сумі 33 795 грн 95 коп. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Автокредит Плюс» вказувало, що суд першої інстанції залишив поза увагою правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо подібних правовідносин, а позивач, в свою чергу, не ототожнив плату за користування предметом лізингу з упущеною вигодою та не заявляв, що кошти у розмірі 29 424,05 грн. є саме упущеною вигодою. Зазначало, що договір фінансового лізингу транспортного засобу підлягає нотаріальному посвідченню лише на вимогу однієї із сторін, а тому не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Також звертається увага, що товариство не є фінансовою компанією, але мало право надавати послуги з фінансового лізингу відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами…» Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав: Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс» укладено договір про надання фінансового лізингу № АРТЕ000000000042910 шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу ТОВ «Автокредит Плюс», згідно з умовами якого позивачу передано у лізинг автомобіль марки MAZDA 6, 2007 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , строком на 60 місяців (а.с.9-24). Згідно умов договору позивач зобов`язався щомісячно сплачувати платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до позивача як лізингоодержувача мало перейти право власності на предмет лізингу за умовами цього договору. Розмір щомісячних платежів за договором становив 4860,00 грн.. 04 січня 2019 року відповідно до Додатку №1 до укладеного договору позивачці переданий автомобіль вартістю 163 000,00 грн (а.с.25). На виконання умов Договору на рахунок відповідача позивачем у період з 04.01.2019 року по 03.09.2019 року сплачено 63 220 грн. 00 коп., в тому числі 23 200 грн. авансового платежу (а.с.26-27, 30-34). 02 вересня 2019 року працівниками поліції екіпажу № 302 на посту №1 автодороги «Київ-Харків» автомобіль MAZDA 6, 2007 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , був зупинений за порушення Правил дорожнього руху, під час проведення звірки ідентифікаційних вузлів та агрегатів даного автомобіля виявлено ознаки ввареного позначення кузова автомобіля, в місці передбаченому заводом виробником. В зв`язку з цим, вказаний автомобіль був вилучений працівниками Чутівського ВП Карлівського ВП ГУ НП в Полтавській області, слідчим були внесені відомості до ЄРДР № 12019170180000312, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Згідно Ухвали слідчого судді Чутівського РС Полтавської області Ланна Я.Ю. від 05 вересня 2019 року у справі №с 550/1097/19, на автомобіль MAZDA 6, 2007 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , накладено арешт та транспортний засіб було поміщено на зберігання на територію Чутівського ВП Карлівського ВП ГУ НП в Полтавській області смт. Чутово, вул. Полтавський шлях, 23а.(а.с.28-29) 12.09.2019 року ОСОБА_1 направлено на адресу ТОВ «Автокредит Плюс» вимогу про розірвання договору фінансового лізингу та повернення внесених грошових коштів у розмірі 57 680 грн (а.с.35-36). Як вбачається з листа Головного управління Національної поліції в Полтавській області Карлівського відділу поліції Чутівського відділення поліції № 157 від 20.01.2021 року, в рамках кримінального провадження № 12019170350000312 з правовою кваліфікацією за ст.290 КК України, розпочатому за фактом виявлення слідів вварювання номерного позначення кузова автомобіля MAZDA6, триває. В рамках кримінального провадження призначена експертиза з криміналістичного дослідження транспортного засобу. Експертиза не проведена з причини неявки представника ТОВ «Автокредит плюс» для надання автомобіля в розпорядження експерта (а.с.197). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір фінансового лізингу № АРТЕ000000000042910 від 04 січня 2019 року нотаріально не посвідчений та у відповідача ТОВ «Автокредит плюс» відсутня ліцензія на здійснення фінансової діяльності, при цьому, умови договору лізингу відповідно до вимог ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача ОСОБА_1 , що свідчить про його нікчемність та можливість застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у виді стягнення грошових коштів, сплачених позивачем, в тому числі плати за користування предметом лізингу у сумі 29 424,05 грн.. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Спірні правовідносини врегульовані положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів». Згідно із частиною другою ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до частини другої ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з аналізу норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил статті 628 ЦК України. За імперативним положенням статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною четвертою ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року по справі №468/176/18 з подібними фактичними обставинами і правовідносинами зроблені такі правові висновки. Оспорюваний договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі на підставі нікчемного договору фінансового лізингу, мають певні особливості, а саме: з моменту виникнення між сторонами у справі описаних правовідносин - ОСОБА_1 користувався предметом лізингу, який належить на праві власності ТОВ «Автокредит Плюс». В оцінці доводів касаційної скарги про те, що не підлягають стягненню із товариства на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені ним за користування предметом лізингу у період з 29 квітня 2014 року до 29 листопада 2016 року, Верховний Суд врахував, що укладений договір лізингу є нікчемним в усій сукупності його умов та додатків до нього. Відповідно, жодні положення зазначеного нікчемного договору не можуть бути застосовані судом для обрахунку, у тому числі і умови про оплату за користування предметом лізингу. Верховний Суд у таких висновках виходить з того, що визначена у договорі плата за користування предметом лізингу відповідно до додатку № 2 до договору, а також зазначені в абзаці другому частини першої статті 216 ЦК України суми відшкодування вартості за користування майном (у справі, яка переглядається, - автомобілем) не є тотожними правовими категоріями, а тому друга категорія не може бути обрахована із застосуванням умов нікчемного правочину. ТОВ «Автокредит Плюс» не посилається, не обґрунтовує та не доводить розмір відшкодування вартості користування спірним майном за цінами, які існували за користування таким майном на момент розгляду і вирішення справи судом. Так, під час розгляду справи судами не встановлено, що об`єкт лізингу, що підлягає поверненню за правилами двосторонньої реституції, є пошкодженим або несправним, а так само не доведено обсягу відшкодування, визначеного за правилом абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами спору, що між ними укладений договір фінансового лізингу, який має змішаний характер, оскільки містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу. Оскільки цей договір не посвідчений нотаріально, то відповідно до ст.799 ЦК України він є нікчемним, тобто жодні його положення не можуть бути застосовані судом для обрахунку оплати за користування предметом лізингу. У цій справі відповідачем зустрічних позовних вимог не заявлено, як і не подано належних і допустимих доказів про те, що автомобіль, предмет лізингу, є пошкодженим або несправним, а так само не доведено обсягу відшкодування, визначеного за правилом абзацу 2 частини першої ст. 216 ЦК України. Розмір коштів, збережених позивачем без достатньої правової підстави за рахунок відповідача (29 424 грн 05 коп.), останній обраховує виключно за умовами договору фінансового лізингу, який є нікчемним. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів. В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 26 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 16 червня 2021 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов