Постанова 4814 № 552/1979/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1979/17 Номер провадження 22-ц/814/1449/21Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2017 року (ухвалене суддею Миронець О.К.)у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У квітні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позовній заяві посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.04.2011 року, банк надав відповідачу кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ними та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідач за вказаним договором належним чином його умови не виконує, в зв`язку з чим має заборгованість за кредитом станом на 28.02.2017 року має заборгованість у сумі 57408,49 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 5486,74 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 45511,82 грн, заборгованість за пенею та комісією 3200.00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 2709,93 грн - штраф (процентна складова). У зв?язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 57408,49 грн за кредитним договором №б/н від 28.04.2011 року та судові витрати по справі у розмірі 1600.00 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 54208,49 грн. яка складається з: заборгованості за кредитом 5486,74 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 45511,82 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 2709,93 грн., та судові витрати 1600 грн., а всього 55808,49 грн. Роз`яснено порядок оскарження заочного рішення. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17.05.2017 року залишено без задоволення. З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, необгрунтованим, та таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні відсутнє жодне посилання на конкретний доказ, який підтверджує визначений позивачем розмір заборгованості. Крім того, воно не містить жодних обгрунтувань в частині строку кредитування та нарахування відсотків за кредитним договором за період з 28.04.2011 по 28.02.2017 року. Вказує, що позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом не надано доказу, який би підтверджував факт видачі кредитних коштів, фактів погашення заборгованості. Також зазначила, що вона не була ознайомлена з Умовами надання банківських послуг, оскільки їх не підписувала. Посилається на те, що суд першої інстанції стягуючи заборгованість за відсотками за користування кредитом жодним чином не обгрунтував на якій підставі Банк змінював відсоткову ставку за кредитом. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отрмання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені штрафів). Відзив на апеляційну скаргу від позивача суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 28.04.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №б/н відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов?язувалася повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені умовами договору. Банк взяті на себе зобов?язання за кредитним договором виконав, надав ОСОБА_1 кредитні кошти, проте відповідач свої зобов?язання належним чином не виконує. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28.02.2017 року становить 57408,49 грн, і складається із: заборгованості за кредитом 5486,74 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 45511,82 грн, заборгованість за пенею та комісією 3200.00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 2709,93 грн - штраф (процентна складова). Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач належним чином не виконував умови договору та не сплачує заборгованість по кредиту та відсотках, тому дійшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стяненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5486,74 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 45511,82 грн, а також штраф: його фіксована складова -500 грн та процентна складова 2709,93 гривень. Разом з цим, місцевий суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії задоволенню не підлягають. Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, настав, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5486,74 грн. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Відтак, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як убачається, у анкеті-заяві позичальника від 28.04.2011 року процентна ставка не зазначена, тобто сторонами договору, при його укладенні, не обумовлена. Тому, Банк при здійсненні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договірними процентами, не керувався умовами, визначеними в анкеті-заяві від 28.04.2011 року, а на власний розсуд визначав та змінював їх розмір без обумовлення такого права у вказаній анкеті-заяві. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, Умови та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів взагалі, визначення розміру процентної ставки на рівні, визначному в розрахунку заборгованості та умов щодо можливості в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитними коштами Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що до даних правовідносин не можна застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.04.2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (03.04.2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми відсотків за відсутності підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, де визначено про можливість банку стягувати відсотки за користування кредитом, визначати та змінювати їх розмір в довільному порядку. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. За наведених обставин підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми пені та штрафів відсутні, оскільки така відповідальність позичальника при укладенні договору не була обумовлена його умовами. Проте, суд першої інстанції при розгляді цієї справи не повно та не об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм неналежну правову оцінку, при цьому дійшов хибного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за процентами по користуванні кредитом у розмірі 45511,82 грн та штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 2709,93 грн. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2017 року, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Так, при подачі позову Банком було сплачено 1600,00 грн судового збору, а відповідачем ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги 2400,00 грн. Оскільки даною постановою позов задоволено частково та визначено до стягнення лише суму заборгованості за тілом кредиту, то вимоги банку задоволено на 9,5%, частка відмовлених вимог становить 90,5%, тому судові витрати підлягають новому розподілу. При ухваленні нового рішення про часткове задоволення позову з відповідача ОСОБА_1 підлягав би стягненню на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 152,00 грн (1600 х 9,5%), а з позивача АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягали б стягненню судові витрати у розмірі 2172,00 грн (2400 х 90,5%). Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Шляхом проведення взаємозаліку в частині понесених сторонами спору судових витрат по справі, підлягають стягненню з позивача АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача ОСОБА_1 2020,00 грн судових витрат (2172,00-152,00). Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове рішення яким позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 28.04.2011 року в сумі 5486,74 (п?ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 74 копійки. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у загальному розмірі 2020,00 (дві тисячі двадцять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2021 року. Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ С.А. Гальонкін ______________ Л.М. Хіль