Постанова 4824 № 755/3531/19

Постанова Іменем України 15 червня 2021 року м. Київ провадження № 22-ц/824/6588/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф., суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року в складі судді Савчук Т.В. у цивільній справі №755/3531/19 Дніпровського районного суду м. Києва за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, В С Т А Н О В И В: В лютому 2019 року позивач - Акціонерне товариство "Універсал Банк " (далі - АТ "Універсал Банк", Банк) звернувся до суду з позовом до майнових поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивовано тим, що 07.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2376 (далі - кредитний договір), за умовами якого останній надано кредит у розмірі 82 500 доларів США, зі сплатою 14 % річних, строком до 01 березня 2028 року. У забезпечення боргових зобов`язань за зазначеним кредитним договором 07.03.2008 між Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,50 кв.м., житловою площею 29 кв.м. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року у справі №2-2844-1/0) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 786 739 грн 14 коп та 1820,00 грн судового збору. Станом на лютий 2019 року дане рішення суду боржником не виконано. За наведених обставин позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ "Універсал Банк" за кредитним договором в розмірі 788 559,14 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з відсутністю початкової ціни предмета іпотеки, оскільки визначення початкової ціни предмета іпотеки не є остаточною, та під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута і повторно визначена на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності. Додав, що така правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, згідно якої не зазначення в резолютивній частині рішення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення. Судом не враховано, що на підтвердження розміру заборгованості було надано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 786 739,14 грн. Дане судове рішення боржником не виконано, що підтверджується постановою приватного виконавця від 06.06.2019 про повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення. А тому і було подано даний позов до майнових поручителів боржника. За вказаних обставин просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14.11.2019 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ "УніверсалБанк" задоволено частково. Змінено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 39 Закону України "Про іпотеку". В іншій частині рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2020 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено позивача АТ "УніверсалБанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів"). Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Суд, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, вживав всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом направлення судових повісток-повідомлень за відомою адресою, зазначеною в апеляційній скарзі. Однак, судові повідомлення поверталися на адресу суду без вручення з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 1, а.с. 24-27, 71-74). Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, суд повідомляв відповідачів про розгляд даної справи, зокрема про судове засідання, призначене на 15 червня 2021 року шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України (т. 1, а.с. 81-84). Таким чином, про розгляд справи, в тому числі про судове засідання призначене на 15.06.2021 відповідачі повідомлені належним чином, у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Третя особа - ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі та їхніх представників. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено Генеральний договір №BL 2376 та додаткову угоду BL2376/KL+, відповідно до яких ОСОБА_3 надано кредит на загальну суму 82 500 доларів США, строк кредитування до 01 березня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом 14 % річних . В забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором 07 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 2005 року, яке видано Дніпровською районною державною адміністрацією у м. Києві на підставі розпорядження від 12 серпня 2005 року за №65-593С. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим №2181 від 15 серпня 2005 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в позивачем не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач посилався на те, що не зазначення початкової ціни предмета іпотеки не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Колегія суддів погоджується з такими доводи апеляційної скарги з наступних підстав. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку». Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася. Таким чином, у спорах даної категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15. А за приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого вищевказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав не зазначення позивачем початкової ціни предмета іпотеки. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги, що не зазначення ціни предмета іпотеки не має вирішального значення при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки та не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог є незаконним. Зважаючи на те, що вирішуючи спір, суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, оскаржуване судове рішення у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного. Як вже вказувалося вище, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Генеральним договором №BL 2376 від 07.03.2008, 07.03.2008 між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку Банку майновими поручителями передано належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1.1. Договору іпотеки визначено, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за основним договором, що обумовлює основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до п. 4.5. Договору іпотеки, звернення стягнення за рішенням суду та виконавчого напису нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Кодексу; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку"). З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов`язань за Генеральним договором від 07.03.2008 ВАТ "Універсал Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. 24 грудня 2009 року Святошинським районним судом м. Києва у справі №2-2844-1/09 ухвалено рішення про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (т. 1, а.с. 26-27). Сягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 786 739 грн 14 коп., судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього - 788 559 грн 14 коп. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частини четверта статті 82 ЦПК України). В рішенні Святошинського районного суду від 24.12.2009 встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_3 лише частково погасила кредит, внаслідок чого утворилась значна заборгованість, яка станом на 07.08.2009 становить 786 739 грн 14 коп. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилаючись на вищевказане рішення суду від 24.12.2009 доводив розмір заборгованості за кредитним договором та вказував, що станом на лютий 2019 року рішення суду залишається не виконаним, а тому заборгованість за кредитним договором становить 786 739 грн 14 коп та 1820,00 грн судових витрат. Дійсно, матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_3 вищевказаного судового рішення а ні в примусовому порядку, а ні в добровільному порядку, та відповідно сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 786 739 грн 14 коп. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. повернуто стягувачу виконавчий лист №2-2844-1/09 від 25.02.2010, виданий Святошинським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості в сумі 788 559 грн 14 коп. (т. 1, а.с. 135). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання ОСОБА_3 зобов`язань за основним договором та наявність у неї перед АТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", заборгованості в розмірі 786 739 грн 14 коп. Поряд з цим, в прохальній частині позовної заяви позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 788 559 грн 14 коп., тобто включивши до розміру заборгованості за договором суму судових витрат у розмірі 1820,00 грн (788559,14-786739,14). Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині визначення розміру заборгованості в рахунок якої вирішується питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Беручи до уваги, що суд, вирішуючи спір неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, в силу ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то й апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір", при зверненні АТ "Універсал Банк" 27 лютого 2019 року до суду з даним позовом підлягав сплаті судовий збір в сумі 11 801,09 грн, а за подання апеляційної скарги - 17 701,63 грн. Згідно платіжного доручення №1780/4 від 26.02.2019 АТ "Універсал Банк" сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1921,00 грн. Згідно платіжного доручення №9019/3 від 29.04.2020 АТ "Універсал Банк" сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. Таким чином, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь АТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", судовий збір в сумі 4 803,50 грн, по 2401,25 грн з кожного; в дохід держави судовий збір в сумі 24 700,22 грн, по 12 350 грн 11 коп. з кожного. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", - задовольнити частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", по додатковій угоді №BL2376KL до генерального договору про надання кредитних послуг від 07 березня 2008 року в сумі 786 739 грн 14 коп., яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 630 386 грн 24 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 88 990 грн 80 коп., заборгованості по підвищеним відсоткам у розмірі 67 362 грн 12 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру №28, загальною площею 44,50 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 2005 року, яке видано Дніпровською районною державною адміністрацією у м. Києві на підставі розпорядження від 12 серпня 2005 року за №65-593С та зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №2181 від 15 серпня 2005 року, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір в сумі по 2 401 грн 25 коп. з кожного. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі по 12 350 грн 11 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець