Постанова 4805 № 289/231/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/231/21 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 289/231/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мельника О.В. у смт Радомишль, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.06.2011 у розмірі 15 293, 90 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася в банк, у зв`язку із чим підписала заяву №б/н від 21.06.2011, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з урахуванням подальшого збільшення у розмірі 13 000 грн, чим підтвердила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач зазначила, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів. Відповідач зобов`язання належним чином не виконувала, а тому станом на 13.12.2020 утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 15 293, 90 грн. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення заборгованості по кредиту фактично отриманих коштів. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 21.06.2011 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. З довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що початковий кредитний ліміт по картці встановлено у розмірі 2 200грн, який в подальшому неодноразово змінювався, а 24.05.2017 збільшено до 13 000 грн (а.с. 11). У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета - заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. При цьому зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, і позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Згідно розрахунку позивача у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань відповідачем станом на станом на 13.12.2020 утворилась заборгованість за договором в розмірі 15 293, 90 грн, з яких: 0, 00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 15 293, 90 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.10). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Звертаючись із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ОСОБА_1 підписала анкету заяву, в якій вказано, що вона погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Разом із тим, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 № 342/180/17, Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, і лише факт підписання умов може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки відповідачем у даній справі не підписані Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг, а анкета-заява не містить положень про нарахування процентів та пені, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що сторонами не погоджені вказані умови договору, застосувавши зазначену вище правову позицію касаційного суду. Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Виходячи із наведеного колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що із виписки операцій по картковому рахунку відповідача, який долучений до матеріалів справи вбачається, що банком, без наявності належним чином укладеного із відповідачем договору, здійснювалось списання з кредитного карткового рахунку відсотків та пені за користування кредитним лімітом, що призвело до збільшення розміру тіла кредиту, хоча відповідач цих коштів для власних потреб не отримував (а.с. 43-53 та зворот). Списання банком відсотків за використання кредитного ліміту, яке призвело до збільшення нарахованого банком тіла кредиту відбувалось до грудня 2020 року з невідомої кредитної картки, покладаючи обов`язок погашення заборгованості на відповідача (а.с. 43-53). Безпідставно списані відсотки за використання кредитного ліміту покладено в основу розрахунку заборгованості по тілу кредиту поданого до позовної заяви і суперечить наявним між сторонами правовим відносинам. Колегія суддів зазначає, що Банк, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі просив стягнути заборгованість по кредиту, посилаючись на те, що ця сума являє собою фактично отримані кошти. Проте із розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача заборгованість по фактичному тілу (поточному тілу) становить 0 грн, а наявна лише заборгованість по простроченому тілу у розмірі 15 293, 90 грн. Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по кредиту, Банк приховав обставини щодо стягнення простроченого тіла кредиту, зазначивши, що ця сума є фактично отриманими коштами. До того ж сума стягнення за вимогами банку перевищує суму встановленого ліміту, що підтверджено матеріалами справи. Водночас, в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, зазначено, що суд дійшов висновку, що відсутні правові підставі для стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків та відмовив у задоволенні позову в цій частині. Проте, вказані висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки такі позовні вимоги Банком не заявлялися. Разом із тим, вказане не вплинуло на правильність вирішення судом спору по суті, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо приєднання до умов договору та стягнення кредитних коштів не можуть бути враховані, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору обгрунтовано керувався сталою судовою практикою - висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 № 342/180/17. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді