Постанова 4818 № 641/4526/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року м. Харків справа №641/4526/20 провадження №22-ц/818/500/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач; ОСОБА_1 , відповідач: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року у складі судді Боговського Д.Є.,- в с т а н о в и в : 18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просив стягнути з відповідача ( в позові написано так: Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на свою користь заборгованість по виплаті матеріальної допомоги в розмірі 505280,00 грн., а також середній заробіток за час затримки виплати належних сум за кожен день прострочення починаючи з 30.04.2020 по день ухвалення рішення по справі. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 505288,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 168444,64 грн., а всього 673732,64 грн. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір в розмірі 6737,25 грн. В апеляційній скарзі Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, не дослідження доказів, які були надані відповідачем, та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Вказує, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи 03.08.2020 року, чим не надано можливості відповідачу на захист своїх інтересів та репутації підприємства в цілому. Зазначає, що у зв`язку з внесеними змінами до Колективного договору від 19.05.2020, які зареєстровано 28.05.2020, Адміністрація Украероруху з 16.03.2020 змінено гарантовані розміри матеріальної допомоги при звільнені для працівників , які досягли пенсійного віку, а також визначено, що виплати здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (при їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до колективного договору. Також зазначає, що карантин, ведений Урядом з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-10) визнається форс-мажором, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Зауважує, що Украерорухом було здійснено з позивачем повний розрахунок належних при звільнені сум, окрім одноразової грошової допомоги , передбаченої Колективним договором. Вказує, що одноразова грошова допомога встановлена Колективним договором не відносить до заробітної плати, а є додатковим видом допомоги понад обов`язкові норми, які передбачені чинним законодавством, а тому відповідальність підприємства, передбачена с. 117 КЗпП України, на неї не розповсюджується, посилається на судову практику Верховного суду ( справа № 696/985/15-ц, № 640/19162/16-ц). Оскільки Колективним договором передбачається не законодавчо встановлена соціальна гарантія, а додатково встановлений соціальний захист доля працівників Украероруху, то законні підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення відсутні, що на думку апелянта узгоджується з правовими висновками Верховного суду ( справа № 6-2159цс15, № 6-365цс16, №6-383цс15). У письмових поясненнях зазначає, що до матеріалів справи як доказ відсутності у підприємства вільних коштів, як того вимагає п. 14.1. КД, Украерорухом було надано до матеріалів справи Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід, Форма №2 за І Квартал 2020 року), (надалі - Звіт), яким підтверджується факт фінансової неспроможності підприємства виплачувати матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію. Даний звіт містить інформацію про те, що відбулось різке зменшення власного капіталу підприємства, де збитки підприємства за звітній період І кварталу 2020 року внаслідок ведення операційної діяльності склали 299 444 млн гривень. Однак, судом першої інстанції не було враховано жодних аргументів зазначених представником відповідача, щодо фінансової неспроможності підприємства здійснювати виплати у зв`язку з виходом не пенсію, не було надано належної оцінки поняттю власних коштів підприємства. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Украерорух, яка полягає у безпідставній відмові виплатити позивачу матеріальну допомогу, має розцінюватися як свавільне втручання відповідача у право ОСОБА_1 на володіння належними йому грошовими коштами, адже фінансовий стан Украерорух може бути підставою не для відмови у задоволенні позову, а лише відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 435 ЦПК України. За таких обставин, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги відповідно до положень п. 6.25.4 Колективного договору обґрунтовані, її розмір становить 505 280 грн., що підтверджується довідкою Украерорух. Також обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 30.04.2020 по 03.08.2020, що складає 168444,64 грн. При цьому, суд зазначив, що сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Харківському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 17.11.2004 згідно наказу № 248/л від 17.11.2004. та звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України з посади начальна відділу авіаційного безпеки наказом № 099/о від 29.04.2020.( а.с. 13-15). Згідно посвідчення № НОМЕР_1 МВС України, ОСОБА_1 , підполковнику міліції, з 19.10.2004 призначена пенсія за вислугу років ( а.с. 58). Листом від 30.04.2020 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України Харківський регіональний структурний підрозділ повідомив ОСОБА_1 про відсутність можливості надання матеріальної допомоги у випадку звільнення працівника за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію , у зв`язку із складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів ( а.с. 18). Згідно листа Украерорух від 13.05.2020 посадовий оклад ОСОБА_1 згідно штатного розпису Харківського РСП Украероруху на дату звільнення з посади начальника відділу авіаційної безпеки 30.04.2020 складав - 31580,00 грн.; стаж роботи в Харківському РСП ОСОБА_1 складає 15 років (з 17.11.2004 по 30.04.2020). Згідно п. 6.25.4 Колективного договору матеріальна допомога складає 505 280 грн. ( а.с. 20). Згідно довідки Украерорух від 22.05.2020 середня заробітна плата ОСОБА_1 за період лютий 2020 року - березень 2020 року складає 53977,43. Додатково повідомлено, що підприємство знаходиться на простою з 18 березня 2020 року ( а.с. 22). З метою встановлення загальнообов`язкових підходів щодо регулювання трудових і соціально-економічних відносин працюючих, між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (підприємство) та профспілковими організаціями , що представлені спільним представницьким органом профспілок підприємства укладено Колективний договір, який зареєстровано в Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11.02.2015 ( а.с. 25-53, а.с. 86 109). Як убачається з п.6.25.4 , 6.25.5 п. 6.25 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» ( Підприємство) та профспілками, в редакції, зі змінами та доповненнями, внесеними протягом 2015-2020 років, та яка вступає в дію з 01.02.2020) , при звільненні працівників пенсійного віку за власним бажанням, у яких при прийомі на роботу в Підприємство була оформлена пенсія адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 10 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 10 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів ( відповідно до змін та доповнень до КД від 06.06.2018 № 32, від 18.07.2019 № 49). Усі виплати, зазначені у пункті 6.25 Договору, здійснюються одноразово ( відповідно до Змін та доповнень до КД від 30.12.2016 № 72). Пунктом 14.1 Колективного договору передбачено, що усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених Додатком 26 до цього Договору. Відповідно до Додатку 26 до Колективного договору, виплати передбачені п. 6.25.2 не внесені до цього переліку. Згідно наказів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від16.03.2020 та від 27.05.2020 на підприємстві встановлено простій з 18.03.2020 до 15.07.2020 ( а.с. 81-82). Згідно наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 10.04.2020 з 10.07.2020 змінено істотні умови праці працівника, а саме встановлено неповний робочий час 0,5 норми тривалості робочого часу ( а.с. 80). У відповідності до ст.10, ч.ч.1,3 ст.13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Відповідно до положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Пунктом 6.25.4 Колективного договору розділу 6 «Соціальні гарантії, пільги та компенсації» визначено, що на підприємстві діє Програма соціального захисту (Додаток 19). У випадку звільнення працівника пенсійного віку за власним бажанням у яких при прийомі на роботу в підприємство була оформлена пенсія, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 10 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 10 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів. Установлено, що позивачу ОСОБА_1 , підполковнику міліції, з 19.10.2004 призначена пенсія за вислугу років . ОСОБА_1 працював у відповідача з 17 листопада 2004 року по 30 квітня 2020 року, безперервний стаж роботи позивача у відповідача становить 15 років, у зв`язку з чим відповідач при звільненні позивача за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію зобов`язаний був виплатити йому 505280 гривень , передбаченої умовами колективного договору матеріальної допомоги, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Щодо доводів апелянта в частині того, що підприємство на даний час не має прибутку та несе збитки, відтак не має джерел для виплати матеріальної допомоги і не повинно її виплачувати, суд апеляційної інстанції вказує таке. Зазначену позицію відповідач ґрунтував на положеннях п.14.1 колективного договору, відповідно до якого усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору. Зазначаючи про те, що з початку введення в дію в Україні карантинних заходів у 2020 році підприємство несе збитки, відтак не має сплачувати передбачені колективним договором виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, до яких відноситься і передбачена п.6.25.2 колективного договору матеріальна допомога, відповідач фактично здійснює підміну понять «прибуток підприємства» та «майно підприємства» (до якого входять і кошти підприємства), і які не є тотожними. Зокрема, прибутком (доходом) суб`єкта господарювання відповідно до ст. 142 Господарського кодексу України є показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. В той же час відповідно ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Зважаючи на наведене, той факт що підприємство у 2020 році має від`ємні показники діяльності жодним чином не може свідчити про відсутність у нього власних коштів, за рахунок яких мають здійснюватися передбачені п.6.25.2 колективного договору матеріальні виплати. Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду. Зважаючи на наведені норми, для доведення своїх тверджень про відсутність у відповідача коштів, за рахунок яких мають виконуватися передбачені колективним договором зобов`язання, він повинен був надати до суду відповідні докази з цього приводу (зокрема передбачений ст. 66 Господарського кодексу України баланс підприємства), чого в даному випадку зроблено не було. Представлені ж відповідачем документи щодо показників діяльності у 2020 році не містять інформації про майно підприємства, відтак не можуть слугувати належним доказом з цього приводу. Крім того, в судовому засіданні представники відповідача зазначали про наявність у відповідача коштів в кількості, що значно перевищує обсяг зобов`язань перед позивачем, однак безпідставно, з точки зору суду, наполягали на використанні в даному випадку саме поняття чистого прибутку підприємства. При цьому посилання апеляційної скарги на положення постанови КМ України № 1554 від 12.10.2000 року в даному випадку є не коректним, оскільки дана постанова врегульовує лише методику оцінки вартості майна під час приватизації, має спеціальний режим застосування та не може використовуватися в даних правовідносинах. З урахуванням викладеного доводи апелянта в цій частині також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Щодо посилань апелянта на нову редакцію колективного договору, відповідно до якої порядок виплати матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію було змінено, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з роботи 05 травня 2020 року. За таких умов на спірні правовідносини мають розповсюджуватися лише норми, що діяли на час його звільнення, зокрема редакція колективного договору від 01 лютого 2020 року. Таким чином положення нової редакції колективного договору, які були прийняті значно пізніше від часу звільнення позивача, на спірні правовідносини не поширюються. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розм`як підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав своєчасно всі суми, які належали йому при звільненні, крім одноразової матеріальної допомоги, передбаченої п.6.25.4 Колективного договору. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці». За змістом Колективного договору адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у випадку звільнення працівника пенсійного віку за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, проте, не вказано, що така виплата має бути проведена у день звільнення працівника. Нормами КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» не передбачено такої складової заробітної плати як одноразова матеріальна допомога при звільненні працівника пенсійного віку за власним бажанням. Виходячи з того, що така виплата передбачена лише умовами Колективного договору, який не містить положень щодо строків її виплати, не входить до структури заробітної плати, а є заохочувальною виплатою, суд першої інстанції помилково стягнув середній заробіток за затримку виплати такої матеріальної допомоги, застосувавши до спірних правовідносин ст.117 КЗпП України. Також, знайшли своє підтвердження доводи апелянта стосовно того, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про дату час та місце розгляду справи. Так, дана справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (глава 10 ЦПК України). Суд викликає учасників справи у судове засідання відповідно до вимог, передбачених главою 7 розділу І ЦПК України. Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Порядок вручення судових повісток врегульовано ст. 130 ЦПК України. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце дату, і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. За правилами, встановленими 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1). Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні, зокрема, з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п. 1 ч. 2). . Матеріали справи свідчать про те, що судове засідання по справі, призначене на 21.07.2020 року було відкладено на 03.08.2020 року у зв`язку з неявкою сторін (в матеріалах справи наявна заява представника відповідача про відкладення судового засідання призначеного на 21.07.2020 строком до закінчення карантину) ( а.с. 111). У судове засідання 03.08.2020 учасники справи також не з`явилися ( довідка а.с. 118), судом ухвалено оскаржуване рішення. Однак, матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи 03 серпня 2020 року. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за його відсутності. У зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Оскільки підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 168444,64 грн. не вбачається, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті матеріальної допомоги в розмірі 505 280 грн. В іншій частині позову - відмовити. Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141, п. п. «б», «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» колегія суддів здійснює перерозподіл судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог (на 74,99% ) та стягує з позивача в дохід держави - 844,19 грн, а з відповідача в дохід держави 5 052,26 грн. Крім того, стягує з позивача на користь відповідача судовий збір, понесений останнім за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 572,49 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 , п. 3 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд , - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року - скасувати і ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті матеріальної допомоги в розмірі 505 280 (п`ятсот п`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українив дохід держави судовий збір у розмірі 5 052 (п`ять тисяч п`ятдесят дві) грн 26 (двадцять шість) коп. за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 572 (дві тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн 49 (сорок дев`ять) коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 16 червня 2021 року.