Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/10077/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року справа №200/10077/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Геращенка І.В. Сіваченка І.В. за участю секретаря судового засідання Антонюк А.С. за участю сторін по справі: представника позивача: Лисак Т.Г., представника відповідача: не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року у справі № 200/10077/20-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування розрахунку № 4292 від 21.12.2019 року про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з лютого 2012 року на загальну суму 17 711,94 грн. ,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі за тексом УПФ) в якому просить визнати протиправним та скасування розрахунок № 4292 від 21.12.2019 року про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з лютого 2012 року на загальну суму 17 711,94 грн.. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він є правонаступником прав та обов`язків ДП «Добропіллявугілля». Посилання суду першої інстанції в якості обгрунтування правонаступництва ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на п.5 наказу Міністерства вугільної промисловості України №50 від 07.02.2011р. є неправомірним, оскільки що у 2014р. цей пункт наказу було вилучено на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України№310 від 18.04.2014р.. Посилання суду першої інстанції на договір оренди, як на самостійну підставу виникнення зобов`язання щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, позивач вважає безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ст.11, 104 ЦК України, ст.14 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. № 2269-XII та вимогам наказу Міністерства вугільної промисловості України №50 від 07.02.2011р.. Судом не враховано, що п. 5.2 договору оренди встановлено механізм реалізації п. 1.7 договору, тому посилання суду лише на пункт 1.7 договору без врахування п. 5.2цього договору є необгрунтованим. Позивач також зазначає, що на виконання розпорядження КМ України від 5 жовтня 2020 р. № 1215-р «Деякі питання утворення акціонерного товариства за участю державних вугледобувних підприємств та публічного акціонерного товариства "Центренерго"» 07.10.2020р. була підписана додаткова угода про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля». В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 37014600, дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 25.10.2010 № 12601020000000703, місцезнаходження юридичної особи: 85043, Донецька обл., місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 21 грудня 2019 року відповідачем було складено та направлено на адресу ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля розрахунок № 4292 від 21.12.2019 року з лютого 2012 року на загальну суму 17 711,94 грн. щодо наступних пенсіонерів: 1) ОСОБА_1 (дата призначення пенсії - 06.02.2007); 2) ОСОБА_2 (дата призначення пенсії - 17.03.2006); 3) ОСОБА_3 (дата призначення пенсії - 20.03.2007); 4) ОСОБА_4 (дата призначення пенсії - 27.04.2007); 5) ОСОБА_5 (дата призначення пенсії - 30.06.2007); 6) ОСОБА_6 (дата призначення пенсії - 14.05.2009); 7) ОСОБА_7 (дата призначення пенсії - 06.10.2009); 8) ОСОБА_8 (дата призначення пенсії - 14.09.2008) (а.с. 23). Наведені обставини сторонами не оспорюються. За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком. Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою). Згідно пункту 6.1 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": Особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; Особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За приписами пункту 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. Пунктом 6.4 Інструкції N 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. За приписами п.6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники. На виконання наведених вимог відповідачем було надіслано на адресу позивача розрахунок № 4292 від 21.12.2019 року про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з лютого 2012 року на загальну суму 17 711,94 грн., до якого увійшли особи, якими набуто стаж роботи за Списком № 1 у ДП «Добропіллявугілля» (ДХК «Добропіллявугілля») та їм призначена пільгова пенсія у 2006-2009 роках. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22 грудня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля», згідно п. 1.7. якого ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Добропіллявугілля» (а.с. 89-92). Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» 04.01.2011р. складений акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля» ( а.с.114-116). В матеріалах справи також містяться розподільчий та передавальний баланс ДП «Добропіллявугілля» станом на 04.01.2011р., затв. Мінвуглепромом України (а.с.121-124). Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 7 лютого 2011 року № 50 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 1559-р «Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля» на підставі договору оренди від 22 грудня 2010 року б/н цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля», укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області як орендодавцем та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» як орендарем, припинено діяльність ДП «Добропіллявугілля» шляхом його реорганізації через приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля». Пунктом 5.2 договору встановлено, що Орендар зобов`язується після проведення державної реєстрації припинення Підприємства та внесення змін до статуту Орендаря щодо правонаступництва права та обов`язків Підприємства протягом 3-х днів повідомити Орендодавця про зазначене. Висновок позивача про те, що положеннями наведеного пункту договору встановлено механізм реалізації п.1.7 цього договору колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наведене не передбачено, ані пунктом 5.2 договору, ані іншими умовами договору. Статтею 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. № 2269-XII (чинним на час укладання договору) визначено, що орендар стає правонаступником прав та обов`язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов`язків підприємства, пов`язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наявності факту укладання договору оренди цілісного майнового комплексу позивач є правонаступником прав та обов`язків ДП «Добропіллявугілля» в силу прямого припису Закону № 2269-XII. Посилання позивача на ті обставини, що на виконання розпорядження КМ України від 5 жовтня 2020 р. N 1215-р «Деякі питання утворення акціонерного товариства за участю державних вугледобувних підприємств та публічного акціонерного товариства "Центренерго"» 07.10.2020р. була підписана додаткова угода про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля» колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наступне. Пунктом 4 Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2020 р. N 1215-р «План заходів щодо утворення акціонерного товариства за участю державних вугледобувних підприємств та публічного акціонерного товариства "Центренерго" визначено забезпечення повернення єдиного майнового комплексу державного підприємства "Добропіллявугілля" з оренди згідно з Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна від 7 серпня 1997 р. N

847. Пунктом 28 наведеного Порядку чітко визначено, що Орендар цілісного майнового комплексу державного підприємства несе повну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли у зв`язку з орендою державного майна за період до припинення або розірвання договору оренди, майном, що належить йому на праві власності. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін. Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року у справі № 200/10077/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року у справі № 200/10077/20-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 червня 2021 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 15 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: І.В. Геращенко І.В. Сіваченко