Постанова 4850 № 200/1203/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року справа №200/1203/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів: Сіваченка І.В., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. у справі № 200/1203/21-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С., повний текст складений 08.04.2021р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місяця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 . Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Також позивачу роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що даний спір підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місяця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 . Спір, що є предметом розгляду в цій справі, виник через відмову відповідача здійснити реєстрацію місяця проживання малолітньої дитини позивача за визначеною позивачем адресою, оскільки в порушення вимог п.18 Правил реєстрації місця проживання, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207, не було надано згоду батька дитини. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом прав у сфері сімейних відносин, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку позивач звернулась до суду за захистом порушеного цивільного права і не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, відтак, не є публічно-правовим. Наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання, у п.18 якого визначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови у реєстрації місця проживання дитини стало виключно недотримання позивачем вимог чинного законодавства при подачі відповідної заяви, а саме п.18 Правил в частині не надання згоди батька дитини на реєстрацію місяця проживання сина. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; «публічно-правовий спір» - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (стаття 4 КАС). Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. З аналізу вимог ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. Суд апеляційної інстанції вважає, що спір в цій справі підсудний адміністративним судам, оскільки стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень з процедурних питань та не пов`язаний із спором про будь-яке речове право. Підставою відмови у прийнятті спірного рішення відповідачем визначено пункт 11 Правил у зв`язку з ненаданням відповідних документів або інформації, а саме згоди батька. Тобто, підставою для відмови у реєстрації місця проживання дитини стало виключно недотримання позивачем вимог чинного законодавства при подачі відповідної заяви, а не спір про визначення місця проживання дитини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27 квітня 2020 року у справі №642/5375/17. Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.12. 2018 року в справі №495/367/17 колегія суддів вважає помилковим, оскільки у спірних правовідносинах відсутній спір між про місце проживання дитини. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято ухвалу про закриття провадження у справі. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим судове рішення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. у справі № 200/1203/21-а - задовольнити. Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. у справі № 200/1203/21-а та направити адміністративну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Повний текст постанови складений та підписаний 15 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 15 червня 2021 року та оскарженню не підлягає. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: Г.М. Міронова І.В. Сіваченко