Постанова 4821 № 711/55/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1127/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/55/21 Категорія: 308030000 Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в с т а н о в и в: у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що він 12 листопада 2013 року отримав ордер № 818/034, виданий ПАТ «Азот» на кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та з 15 листопада 2013 року зареєстрований і проживає за вказаною адресою, а також сплачує комунальні послуги та несе витрати з утримання даного житла в належному стані зі своєю дружиною ОСОБА_3 . Також вказує, що, окрім нього, з 04 жовтня 2013 року за вказаною адресою зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який там ніколи не проживав і його особисті речі у вказаному житловому приміщенні відсутні, що підтверджується письмовими поясненнями сусідів, актом опитування сусідів та довідкою з місця проживання, виданою головою комітету самоорганізації населення «Припортовий». Позивач зазначає, що він має наміри реалізувати своє право на безоплатну приватизацію кімнати № 53 в гуртожитку з метою отримання власного житла, однак реєстрація у вказаному житловому приміщенні відповідача ОСОБА_2 є цьому перешкодою. Враховуючи наведене, вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не проживає в кімнаті АДРЕСА_2 понад сім років без поважних причин і перешкод в його користуванні та проживанні там відповідачу ніхто не чинив, позивач просив суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за вказаною вище адресою. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач, як особа, яка проживає у зазначеному гуртожитку, має право на зайняття ліжко-місця в кімнаті гуртожитку, користування певною частиною жилої площі у наданій кімнаті і не наділена правом на звернення до суду із вимогами про визнання іншої особи такою, що втратила право користування ним чи проживання в ньому. Суд вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, хто на теперішній час є власником гуртожитку, оскільки саме власник може звернутись до суду із позовом про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за вказаною адресою. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. У апеляційній скарзі, крім обставин, викладених у позовній заяві, вказує, що на час вселення скаржника до гуртожитку останній перебував у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, балансоутримувачем вказаного гуртожитку було ПАТ «Азот». На час звернення позивача до суду першої інстанції йому було відомо лише те, що гуртожиток і надалі перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси. З інформації, яка міститься на офіційному сайті Черкаської міської ради на даний час балансоутримувачем вказаного гуртожитку є ДП РЕУ ЧШК. Зазначає, що хоча він на даний час не є власником вказаного житла і реалізувати своє право на приватизацію житлового приміщення йому перешкоджає саме реєстрація відповідача у спірній кімнаті, однак, скаржник на законних підставах вселений до кімнати, постійно там проживає, несе самостійно витрати по її утриманню та в розумінні норм ЖК УРСР є наймачем вказаного житла. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Заслухавши пояснення позивача, який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане рішення суду відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 Публічним акціонерним товариством «Азот» був виданий ордер № 818/034 від 12 листопада 2013 року на поселення в гуртожиток з правом отримання ліжко-місця за адресою: АДРЕСА_3 , як працівнику ПАТ «Азот» (а.с. 13). Згідно із поквартирною карткою, виданою 25 липня 2017 року за вказаною вище адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_1 з 15 листопада 2013 року та відповідач ОСОБА_2 з 04 жовтня 2013 року (а.с. 13). Крім того, відповідно до довідки з місця проживання та про склад сім`ї, за підписом голови комітету самоорганізації населення «Припортовий», від 28 липня 2020 року та акту опитування сусідів, за адресою: АДРЕСА_3 фактично з 2013 року і по теперішній час проживають дві особи: ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 (а.с. 14, 15). Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. За змістом статей 71, 72 ЖК Української РСР наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом. Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Згідно з статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав. Твердження в апеляційній скарзі про те, що на час вселення позивача до гуртожитку та на даний час гуртожиток перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, спростовуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою гуртожиток по АДРЕСА_1 належить Публічному акціонерному товариству «Азот» на праві приватної власності з 08 вересня 2003 року. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не наділений правом на звернення до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки він не є власником кімнати АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є лише наймачем ліжко-місця у вказаній кімнаті на підставі ордера № 818/034 від 12 листопада 2013 року. З урахуванням положень статей 15, 16, 317, 391 ЦК України та статей 71, 72 ЖК УРСР суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та були предметом розгляду судом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2021 року залишити без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді Повний текст постанови складений 16 червня 2021 року