Постанова Сумський апеляційний суд № 950/2170/20

Справа №950/2170/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Чхайло О. В. Номер провадження 33/816/180/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 173 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 14 червня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сітало Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ГОНЧАРЕНКА Г. П. на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 18 лютого 2021 року, якою матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 направлені до Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури для організації досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката Стеценка В. М.; особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Жалковського В. Ю., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник ГОНЧАРЕНКО Г. П. просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі через закінчення на момент розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру, а тому суддя повинен був закрити провадження, так як з часу події 11 листопада 2020 року і до моменту ухвалення постанови минули строки накладення стягнення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 11 листопада 2020 року об 11-45 год, перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою громадянину ОСОБА_2 . Внаслідок конфлікту ОСОБА_3 розпочав штовханину, в ході якої пошкодив належні ОСОБА_2 срібний ланцюжок, футболку, а також схопивши топорище, почав розмахувати ним в приміщенні. Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 18 лютого 2021 року матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_3 на підставі ст. 253 КУпАП передані до Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури для організації досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. Своє рішення суддя суду першої інстанції обґрунтував тим, що у справі наявна інформація щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021205090000004 від 06 січня 2021 року, а згідно з ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Жалковського В. Ю., які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді, доводи потерпілого ОСОБА_2 та його представника Стеценка В. М. про залишення постанови судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглядуючи справу відносно ОСОБА_3 , суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що у справі наявна інформація щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021205090000004 від 06 січня 2021 року. Апеляційний суд вважає, що вказані висновки судді відповідають фактичним обставинам справи, належним чином умотивовані та ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, згідно витягу з ЄРДР № 12021205090000004 від 06 січня 2021 року до реєстру внесені відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК. Досудове розслідування здійснюється відділенням поліції № 3 (Лебедин) Одночасно у провадженні цього ж відділення поліції № 3 (Лебедин) є також матеріали досудового розслідування № 1202020590000083 від 18 листопада 2020 року за фактом нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР та повідомленням відділення поліції. Відповідно до принципу юридичної відповідальності «non bis in idem» особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Цей принцип закріплений в ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні від 16.06.2016 в справі «Ігор Тарасов проти України» (Igor Tarasov v. Ukraine), заява № 44396/05) зазначив, що ст. 4 Протоколу № 7 необхідно розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, один і той самий час, та сама поведінка особи); констатував порушення ст. 4 Протоколу № 7 у зв`язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння. При цьому КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). У рішенні від 15.11.2016 в справі «А та Б проти Норвегії» (A and B v. Norway), заяви № 24130/11, 29758/11) ЄСПЛ зауважив, що для того, щоб не відбулося забороненого подвійного засудження чи покарання, провадження мають бути об`єднані на комплексній основі та утворювати єдине ціле. Це означає не тільки те, що мета й засоби, які використовуються для її досягнення, мають доповнювати одне одного за своєю суттю і бути пов`язані в часі, але й те, що можливі наслідки такого правового реагування на відповідну поведінку повинні бути пропорційними та передбачуваними для осіб, яких вони стосуються. Відповідно правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС (постанова від 02.12.2019 в справі № 612/712/16-к), притягнення до кримінальної відповідальності особи, котру вже притягнуто до адміністративної відповідальності, виключається у випадку, коли юридичні заходи та наслідки правового реагування на суспільно небезпечну поведінку є непередбачуваними та непропорційними для такої особи; встановлені факти, які двічі призвели до притягнення до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка у кримінальному провадженні по суті стосувалася тих самих фактів, що досліджувались у провадженні про адміністративне правопорушення, і значну їх частину покладено в обґрунтування кримінального обвинувачення. У цьому випадку обвинувачення є несумісним із гарантіями, передбаченими ст. 4 Протоколу № 7, а ухвалення обвинувального вироку суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КК. Згідно ст. 2 КК, ст. 2 КПК та ст. 9 КУпАП відповідальність за діяння, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 173 КУпАП, настає лише за наявності рішення компетентного органу про відсутність у даному діянні складу кримінального правопорушення. При цьому диспозиція як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, так і адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є майже ідентичними. Відповідно ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи суддя прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. Таким чином, підлягають зіставлянню фактичні обставин даного адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП та кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР за № 12021205090000004 від 06 січня 2021 року за ч. 1 ст. 296 КК та за № 1202020590000083 від 18 листопада 2020 року за ст. 125 КК, з метою з`ясування наявності у цій справі умов, які не виключають (чи навпаки виключають) подвійне провадження в межах кримінального та адміністративного права, коли юридичні заходи та наслідки правового реагування на певну поведінку є непередбачуваними та непропорційними для такої особи і у подальшому не призведуть до притягнення цієї особи до відповідальності двічі за одне й те. З огляду на викладене, щоб не відбулося забороненого подвійного засудження до покарання до покарання/накладення стягнення, апеляційний суд приходить до переконання, що кримінальні провадження та провадження про адміністративне правопорушення мають бути об`єднані на комплексній основі, утворивши єдине ціле і доповнивши одне одного за своєю суттю, що буде пропорційним та передбачуваним як для ОСОБА_3 , так і для ОСОБА_2 , а тому апеляційний суд вважає за необхідне постанову судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та у двох витягах з ЄРДР події нерозривно пов`язані між собою, а наступна правова оцінка у кримінальному провадженні буде стосуватись тих самих фактів, що досліджувались у провадженні про адміністративне правопорушення, і їх частину вже покладено в обґрунтування відкритих кримінальних провадженнях. Що стосується доводів апеляційної скарги про закриття провадження у справі, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, оскільки спочатку необхідно встановити факт вчинення конкретною особою певного правопорушення, а вже потім вирішувати питання про те, чи сплинув (чи не сплинув) строк накладення стягнення, передбаченого санкцією визначеного КУпАП правопорушення. Доводи сторони захисту про необхідність закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП при застосуванні ст. 253 КУпАП є слушними, але задоволенню не підлягають, оскільки апеляційний суд здійснює розгляд у межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП) і за наслідками розгляду приймає такі рішення: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову (ч. 8 ст. 294 КУпАП). Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 18 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ГОНЧАРЕНКА Г. П. без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов