Постанова Запорізький апеляційний суд № 937/3109/21

Дата документу Справа № 937/3109/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №937/3109/21 Головуючий в 1 інст. Юрлагіна Т.В. Провадження №33/807/418/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. Категорія ст. 124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, 7 квітня 2021 року об 11 годині 05 хвилин в місті Мелітополі по проспекту Богдана Хмельницького, 15, ОСОБА_1 , керуючи мікроавтобусом Mercedes-Benz, д.н.з НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху під час виникнення перешкоди, автомобіля ЗАЗ Lanos, д.н.з. НОМЕР_3 , яку ОСОБА_1 об`єктивно спроможній був виявити, не вчинив заходів для зменшення швидкості та безпечного об`їзду. Внаслідок чого, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 913 д.н.з. НОМЕР_3 , який виконував маневр розвороту під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки, постраждалих не має. ОСОБА_1 порушено вимоги п. 12.1, п. 12.3, п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , вважає, що при накладенні стягнення суд не дотримався вимог ст. 33 КУпАП та залишив поза увагою, що він використовує автомобіль для роботи. Позбавлення його права керувати транспортними засобами позбавить його роботи та поставить його та його родину в скрутне матеріальне становище, оскільки на утриманні є батько-пенсіонер, 1939 року народження. Також зазначає, що він раніше до відповідальності не притягувався, усвідомлює наслідки порушень ПДР України та щиро розкаюється у скоєному правопорушенні, пошкодження на обох транспортних засобах є незначними. Просить змінити постанову суду в частині накладення адміністративного стягнення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_2 , який не заперечував доводам апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Згідно із ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржує постанову лише в частині накладеного на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців, тому в іншій її частині, постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційним судом не переглядається. Так, відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Так, санкція статті 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. У апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає про те, що позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його родину у скрутне становище, має на утриманні батька-пенсіонера, раніше до відповідальності не притягувався, щиро кається. Проте, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що умисні дії ОСОБА_1 , а саме не вчинення заходів для зменшення швидкості та безпечного об`їзду, виїзд на зустрічну смугу руху, де водієм допущено зіткнення з автомобілем ЗАЗ 913 д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди відбулися внаслідок грубого порушення ПДР. При цьому, не можна залишити без уваги зазначену апелянтом обставину використання автомобіля для роботи, що з урахуванням допущення грубого порушення ПДР наражає на небезпеку оточуючих, що є неприпустимим. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів на підтвердження заявлених для пом`якшення стягнення обставин. Між тим, зазначена апелянтом обставина визнання провини та щирого каяття не є переконливою, оскільки така обставина заявлена після винесення оскаржуваної постанови. Натомість, під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 категорично заперечував провину, вказуючи як на винуватця ДТП водія ОСОБА_2 . Наведені обставини не засвідчують каяття та щирого жалю з боку ОСОБА_1 щодо скоєного правопорушення. З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що під час розгляду справи суд першої інстанції піддав його до занадто сурового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, оскільки адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23,33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП та у мінімальній межі для даного виду стягнення. Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення під час перевезення громадян, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою. Отже, на думку апеляційного суду лише таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник