Постанова 4801 № 127/9089/21

Справа № 127/9089/21 Провадження № 22-ц/801/1230/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 рокуСправа № 127/9089/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М., за участю секретаря Ліннік Я. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою про забезпечення позову Виконавчого комітету Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про приведення до попереднього перед самочинним переплануванням стану квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Брилянт Іриною Олександрівною, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 09 квітня 2021 року у м. Вінниці суддею цього суду ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позову, у якій просив заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі проводити будівельні роботи, тощо відносно квартири АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що у цій квартирі здійснюються роботи по її самочинному переплануванню. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено заборону на проведення будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 , які полягають в переобладнанні та переплануванні приміщення, виконання яких передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування до ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про приведення до попереднього перед самочинним переплануванням стану квартири. В задоволенні решти вимог заяви Виконавчого комітету Вінницької міської ради про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви Виконавчого комітету Вінницької міської ради в повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Виконавчий комітет Вінницької міської ради зазначив, що оскаржувану відповідачем ухвалу вважає законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційний суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Згідно ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406 відносяться роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками. За таких обставин, обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову до пред`явлення позову, як накладення заборони на проведення будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 , які полягають в переобладнанні та переплануванні приміщення, виконання яких передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, є таким, що відповідає вимогам статей 149, 150 ЦПК України. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та обмеження можливості користування майном, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони на проведення певних видів будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 може призвести до руйнування будинку і як наслідок утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або унеможливить досягнення мети звернення з позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача, обраним ним способом, а навпаки, утруднить його правове становище. Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки апелянтом не надано жодного доказу на їх підтвердження. Всі інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Брилянт Іриною Олександрівною, залишити без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. Б. Сало М. М. Якименко Текст постанови виготовлено 15 червня 2021 року.