Постанова 4857 № 1.380.2019.005744

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005744 пров. № А/857/7832/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.005744 за адміністративним позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 треті особи Львівська міська рада, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди (головуючий суддя першої інстанції Клименко О.О., час ухвалення - 14.21 год., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 04.03.2021),- В С Т А Н О В И В: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому просить винести рішення, яким зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.08.2019 року позивачем проведено обстеження тимчасової споруди на АДРЕСА_1 та встановлено, що в тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1 здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . За наслідками обстеження було складено Акт від 13.08.2019 року, яким було повідомлено відповідача про необхідність демонтажу тимчасової споруди до 23.08.2019 року. Тимчасова споруда на АДРЕСА_1 не внесена до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, яка затверджена ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», крім того між суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради відсутній діючий договір оренди конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 та паспорт прив`язки тимчасової споруди, який видається управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради. Відповідно до Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №1248 від 28.08.2019 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленої на АДРЕСА_1 » відповідачу рекомендовано добровільно демонтувати тимчасову споруду на АДРЕСА_1 до 28.09.2019 року. Відповідач рекомендацій, викладених в Розпорядженні №1248 від 28.08.2019 не виконав та добровільно не демонтував тимчасову споруду на АДРЕСА_1 , про що складено акт від 30.09.2019 року. Оскільки розміщення тимчасової споруди без відповідних дозвільних документів є порушенням Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у АДРЕСА_1 та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526, позивач просить зобов`язати відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позов задоволено. Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а відтак таким, що підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року є безумовною підставою для демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 , оскільки у процесі розгляду справи суд першої інстанції мав дослідити наявність підстав для демонтажу із врахуванням вимог ч. 7 cт. 376 ЦК України. Також апелянт зазначає про те, що для розміщення ТС необхідно отримати паспорт прив`язки ТС, який є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою. У той же час відповідно до п. 6 ухвали ЛМР від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких ІНФОРМАЦІЯ_1 увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему па розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку відповідного проекту ухвали до 31.03.2020. Пунктом 4 даної Ухвали передбачено, що вважати такими, що втратили чинність, договори оренди конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд за адресами, не зазначеними у додатку до цієї ухвали. Тобто, ухвалою ЛMP, скасовано усі попередні ухвали ЛМР, яким встановлювали та скасовували дозвіл на розміщення тимчасових споруд Зазначає, що на виконання умов ухвали ЛМР від 26.12.2019 № 6107, апелянтом подано звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему. На момент розгляду справи, висновків робочої групи щодо включення чи відмови у включення тимчасової споруди на АДРЕСА_1 не існує, що свідчить про те, що апелянт виконав умови ухвали, які встановлені органом місцевого самоврядування, для узаконення тимчасової споруди. Також апелянт вважає, що відсутні підстави позову, оскільки ухвалою ЛМР від 26.12.2019 №6107 встановлено новий порядок включення тимчасових споруд, які не увійшли до Комплексної схеми. Крім цього, вважає, що даний позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом. Право на знесення позову у позивача виникло із прийняттям ухвали Львівської міської ради від 17.05.2018 №№ 1568 1568, а не з прийняттям розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року. З урахуванням наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Також апелентом були подані додаткові пояснення, у яких також просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову рішення, яким в позові відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача та третьої особи Львівської міської ради проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу. Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 17.05.2018 ухвалою Львівської міської ради № 1568 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» з додатку №1 «Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» ухвали № 4442 виключено, зокрема, пункт 131, а саме тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 , підприємницьку діяльність в якій здійснював позивач. 13.08.2019 відповідач провів обстеження тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 та встановив, що в такій споруді позивач продовжує займатися підприємницькою діяльністю. Згідно з висновком в акті обстеження тимчасової споруди на АДРЕСА_1 від 13.08.2019 тимчасова споруда позивача розміщена без відповідних дозвільних документів та підлягає демонтажу в термін до 23.08.2019. 28.08.2019 відповідач керуючись пунктом 7.1.2 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у АДРЕСА_1 та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» (зі змінами), ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» (зі змінами), пунктом 5.1.4 ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами), Положенням про Залізничну районну адміністрацію, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 № 977, враховуючи акт обстеження від 13.08.2019 прийняв розпорядження № 1248 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ». Відповідно до пункту 1 оскарженого розпорядження позивачу рекомендовано демонтувати самовільно влаштовану тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 . У пункті 2.5. зазначеного розпорядження вказано, що у разі невиконання позивачем рекомендацій пункту 1 розпорядження у встановлений термін, підготувати та передати в юридичний відділ районної адміністрації відповідні документи для скерування позовної заяви в суд. Відповідач рекомендацій, викладених у Розпорядженні №1248 від 28.08.2019 не виконав та добровільно не демонтував тимчасову споруду на АДРЕСА_1 , про що складено акт від 30.09.2019 року. З мотивів вищенаведеного, позивач звернувся до суду та просить зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що тимчасова споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не включена до Комплексної схеми, а також відсутній договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою між позивачем і Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та паспорт прив`язки тимчасової споруди. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до пункту 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» (далі Закон №2807-IV). Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень. Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №2807-IV передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері. Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством. Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об`єктів благоустрою належать малі архітектурні форм, які визначаються цією правовою нормою як елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил. Крім цього, частиною другою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок №244). Згідно з пунктами 2.1, 2.17, 2.18, 2.20, 2.30, 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасових споруд здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плана, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень. Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється. Також ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львов ( далі Положення № 4526), відповідно до пункту 2.1 якого розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки. Відповідно до пункту 3.14 цього ж Положення, термін дії паспорта прив`язки тимчасових споруд встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Львова. Суд першої інстанції вірно зазначив, що з аналізу наведених норм слідує, що до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено питання організації благоустрою населеного пункту, контролю за ним, а також вирішення питань щодо розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає суспільному інтересу, який полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців відповідного населеного пункту. Наведені норми визначають перелік дозвільних документів, на підставі яких розміщується тимчасова споруда, при цьому за умови, що термін дії паспорта прив`язки тимчасових споруд встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Львова. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 № 1568 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» з додатку № 1 «Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» ухвали № 4442 виключено, зокрема, пункт 131, а саме тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 , підприємницьку діяльність в якій здійснював відповідач. 13.08.2019 проведене обстеження тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що в такій споруді відповідач продовжує займатися підприємницькою діяльністю. Зі змісту даного акту обстеження від 13.08.2019 слідує, що тимчасова споруда позивача розміщена без відповідних дозвільних документів та підлягає демонтажу в термін до 23.08.2019. Дані обставини відповідачем не заперечуються. Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 «Повноваження у галузі економічного, культурного та соціального розвитку» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777, до повноважень районної адміністрації у галузі економічного, культурного та соціального розвитку віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків. Рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 затверджено Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради відповідно до пункту 4.24 якого до повноважень районної адміністрації віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків. Відповідно до Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №1248 від 28.08.2019 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленої на АДРЕСА_1 » відповідачу рекомендовано добровільно демонтувати тимчасову споруду на АДРЕСА_1 до 28.09.2019 року. Дане Розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року було предметом судового оскарження у справі № 1.380.2019.006023. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування даного розпорядження відмовлено повністю, рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку і набрало законної сили. Апелянт вказує на те, що для розміщення ТС необхідно отримати паспорт прив`язки ТС, який є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою. Апеляційний суд вважає такі доводи невірними та погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 7.1 Положення № 4526 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) демонтажу підлягають тимчасові споруди: 7.1.1. Для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб`єкту господарювання відмовлено у його продовженні. 7.1.2. Самовільно встановлені. 7.1.3. Зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив`язки або погодженому проекту та суб`єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив`язки чи проекту. 7.1.4. Розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 таких Правил. Згідно з пунктом 1.3 Положення №4526 самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених зазначеним Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки тимчасової споруди. З матеріалів справи слідує та судом встановлено, що тимчасова споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не внесена до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, яка затверджена ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова». Таким чином, вказана тимчасова споруда є самовільно влаштованою, що відповідно, як наслідок, слугувало підставою для прийняття Розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року, невиконання якого стало підставою для звернення позивача до суду. Крім цього, як уже зазначалось вище та встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006023 встановлена та обставина, що тимчасова споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 вважається самовільно влаштованою. Також між суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради відсутній діючий договір оренди конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 та паспорт прив`язки тимчасової споруди, який видається управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради. Що стосується доволів апелянта про те, що на виконання умов ухвали ЛМР від 26.12.2019 № 6107, апелянтом подано звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему та висновки робочої групи щодо включення чи відмови у включення тимчасової споруди на АДРЕСА_1 не існує, що свідчить про те, що апелянт виконав умови ухвали, які встановлені органом місцевого самоврядування, для узаконення тимчасової споруди, то апеляційний суд зазначає наступне. Судом встановлено, що Львівською міською радою прийнято ухвалу «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» від 26.12.2019 №6107. Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2 пункту 3 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку: 3.1. Укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд згідно з додатком до цієї ухвали терміном на три роки до 31.12.2022. Здійснювати з 01.01.2020 нарахування орендної плати для суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до додатка до цієї ухвали за укладеними договорами на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд. Пунктом 4 даної Ухвали передбачено, що вважати такими, що втратили чинність, договори оренди конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд за адресами, не зазначеними у додатку до цієї ухвали. Підпунктом 5.1 пункту 5 Ухвали від 26.12.2019 № 6107 визначено суб`єктам підприємницької діяльності до 01.06.2020 укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, зазначених у додатку до цієї ухвали, привести всю необхідну документацію на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримати паспорти прив`язки тимчасових споруд. За наявності обґрунтованих підстав даний термін може бути продовжено управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування, але не пізніше 31.12.2020.? Крім того, зі змісту п. 6 даної ухвали слідує, що суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 року подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 року №611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку відповідного проекту ухвали до 31.03.2020 року. Таким чином, ухвалою Львівської міської ради від «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» від 26.12.2019 №6107 чітко встановлені строки для суб`єктів підприємницької діяльності для укладення договорів на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд та приведення всієї необхідної документації на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримання паспортів прив`язки тимчасових споруд і лише за наявності обґрунтованих підстав даний термін може бути продовжений, не пізніше 31.12.2020 р. Щодо подання звернення про включення тимчасової споруди до Комплексної схеми, то такий термін визначено до 01.02.2020 року. Листом Управління архітектури та урбаністики 24.02.2020 року №2401-вих-14301, відповідача повідомлено, що його звернення, зареєстроване Центром надання адміністративних послуг м. Львова від 14.02.2020 р. №3-М-7897-006 щодо поновлення в Комплексній схемі тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 , з належною увагою розглянуто управлінням архітектури та урбаністики. У межах наданих повноважень також повідомлено, що дане питання буде винесено на засідання робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 р. №611, для подальшого розгляду та прийняття рішення. Разом з тим, апелянтом не надано доказів того, що він своєчасно, у межах строків, визначених ухвалою Львівської міської ради від «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» від 26.12.2019 № 6107, звернувся з метою отримання і оформлення дозвільних документів. Доводи апелянта про те, що відповідно до п. 9 ухвали ЛМР від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» втратила чинність ухвала ЛМР від 02.03.2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» не спростовують того факту, що тимчасова споруда яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розміщена відповідачем без дозвільних документів і відповідно до п. 7.1.2 Положення №4526 підлягає демонтажу та підставою для звернення до суду про демонтаж тимчасової споруди у даній справі є невиконання Розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року, законність і обґрунтованість якого встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006023. Щодо тверджень апелянта про його звернення до Управління архітектури та урбаністики, то суд першої інстанції вірно зазначив, що наведена обставина не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки будь-які дозвільні документи були відсутні як на дату прийняття Розпорядження №1248 від 28.08.2019 року, так і на час розгляду даної справи, і доказів звернення відповідача з метою отримання документів відповідно до п. 5 ухвали ЛМР від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» (укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд та отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди) матеріали справи не містять. Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року є безумовною підставою для демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 , оскільки у процесі розгляду справи суд першої інстанції мав дослідити наявність підстав для демонтажу із врахуванням вимог ч. 7 cт. 376 ЦК України, то апеляційний суд зазначає наступне. Пунктом 7.6 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у АДРЕСА_1 та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що розпорядження районної адміністрації про демонтаж тимчасової споруди надсилається суб`єкту господарювання протягом 2 днів з дати набрання ним чинності з наданням терміну для добровільного виконання демонтажу тимчасової споруд до 1 місяця. Згідно вимог пункту 7.8 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526, у разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п. 7.6. ухвали, районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих Правил. Залізничною районною адміністрацією на адресу відповідача скеровано рекомендованою кореспонденцією лист №32-вих-3880 від 30.08.2019 з розпорядженням Залізничної районної адміністрації №1248 від 28.08.2019. Матеріалами справи підтверджено, а саме Актом від 30.09.2019, який складений комісією в складі працівників Залізничної районної адміністрації, що в зазначений термін відповідач рекомендацій, викладених в розпорядженні відповідач не виконав та добровільно не демонтував тимчасову споруду на АДРЕСА_1 . Наявні у матеріалах справи фотосвітлини підтверджують факт розміщення за зазначеною адресою вказаної споруди. Оскільки вимоги, що наведені у Розпорядженні №1248 від 28.08.2019 не були виконані, позивач як суб`єкт, що здійснює контроль за дотриманням правил благоустрою звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції вірно вказав, що у даній справі, демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 переслідує легітимну мету контролю Залізничною районною адміністрацією щодо благоустрою населеного пункту. Оскільки тимчасова споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не включена до Комплексної схеми, а також, враховуючи відсутність договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою між позивачем і Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та паспорту прив`язки тимчасової споруди, суд першої інстанції дійшов висновку, що тимчасова споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є самовільно влаштованою і відповідно до п. 7.1.2 Положення №4526 підлягає демонтажу. Також з урахуванням наведених вище висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає невірними доводи апелянта про відсутність підстав позову, оскільки ухвалою ЛМР від 26.12.2019 № 6107 встановлено новий порядок включення тимчасових споруд, які не увійшли до Комплексної схеми та, залишення даного позову без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом. Наведені вище доводи відповідача не спростовують того факту, що тимчасова споруда яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розміщена відповідачем без дозвільних документів і відповідно до п. 7.1.2 Положення №4526 підлягає демонтажу та підставою для звернення до суду про демонтаж тимчасової споруди у даній справі є невиконання Розпорядження № 1248 від 28.08.2019 року, законність і обґрунтованість якого встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006023. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки тимчасова споруда яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розміщена відповідачем без дозвільних документів і відповідно до п. 7.1.2 Положення №4526 підлягає демонтажу. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, ЄСПЛ нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.005744 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 14.06.2021р.