Постанова 4856 № 240/9214/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9214/19 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 09 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Ганько С.М. представника відповідача: Горкуші М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому просив: -визнати протиправним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 16.05.2019 №152 про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду; -зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надати її в оренду ОСОБА_1 терміном на 7 років. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та Верховного Суду 15 лютого 2021 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 16.05.2019 №152 про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду; -зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області терміном на 7 років. 30.12.2020 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року по даній справі, шляхом зобов`язання подати звіт про його виконання. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року заяву задоволено: встановлено ГУ Держгеокадастру у Житомирській області строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 в адміністративній справі №240/9214/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії терміном тридцять днів з дня набрання даною ухвалою суду законної сили. Не погодившись із вказаною ухвалою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що 24.02.2020 на виконання рішення у справі №240/9214/19 відповідачем розглянуто документацію із землеустрою та винесено наказ "Про виконання рішення суду" № 6-1865/14-20-СГ в якому пунктом 1 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 14,1000 га, за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області терміном на 7 років. 26.02.2020 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61370192 від 25.02.2020 року, після отримання якої відповідачем направлено лист, з проханням закінчити виконавче провадження №61370192 стосовно виконання виконавчого листа №240/9214/19, як такого що 24.02.2020 року був фактично виконаний до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого додано наказ № 6-1865/14-20-СГ. Однак, 18.03.2020 року державним виконавцем винесено вимогу, якою Управління зобов`язано в термін до 24.03.2020 року надати копію титульної сторінки проекту землеустрою, на якій поставлено гриф - "Затверджено", та надати до відділу підтверджуючі документи про те, що стягувачу надано в оренду земельну ділянку площею 14,1000 га. за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства. 24.03.2020 на виконання вказаної вимоги, відповідачем направлено лист №11-6-0.62-2622/2-20 року до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та надано повторно копію наказу від 24.02.20202 року №6-1865/14-20-СГ та копію титульної сторінки проекту землеустрою з проставленим грифом "Затверджено". Не зважаючи на виконання судового рішення 10.04.2020 постановою державного виконавця на ГУ Держгеокадастру в Житомирській області накладено штраф за невиконання рішення суду, яке оскаржене відповідачем в судовому порядку. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, позивач та його представник заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України, оскільки судом достеменно встановлено невиконання відповідачем судового рішення від 16.10.2019 у даній справі. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ст.370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Ч.1 ст.255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України). Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України. Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. При цьому, нормами статей 382-383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу у разі невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення. (стаття 383 КАС України). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 420/5365/19 та від 30 червня 2020 року у справі №0840/2883/18. Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Варто зауважити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Так, в обґрунтування вимог заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі № 240/9214/19 позивачем зазначено, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року відповідачем не виконано, з чим погодився і суд першої інстанції під час розгляду заяви про встановлення судового контролю. В свою чергу, колегією суддів під час апеляційного розгляду справи з`ясовано, що 24.02.2020 ГУ Держгеокадастру в Житомирській області винесено наказ "Про виконання рішення суду" № 6-1865/14-20-СГ, за змістом якого на виконання рішення у справі №240/9214/19 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 та вирішено надати останньому в оренду земельну ділянку площею 14,1000 га, за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області терміном на 7 років. Вказане свідчить, що на виконання рішення суду у справі № 240/9214/19 відповідачем вчинено певні дії, з чим фактично погодився і позивач, який в додаткових поясненнях на спростування доводів апеляційної скарги не заперечував, що на виконання судового рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ №6-1865/14-20-С від 24.02.2020 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки. Однак вважає ці дії протиправними та такими що суперечать висновкам, викладеним у судовому рішенні, оскільки земельна ділянка в оренду не передана. Про вчинення відповідачем певних дій спрямованих на виконання судового рішення, свідчить і надана відповідачем копія заяви ОСОБА_1 від 21.04.2021, що подана до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці, згідно якої останній просить не здійснювати будь-яких стягнень з ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та закінчити виконавче провадження № 61370192, а також копія нотаріально посвідченого договору про примирення та врегулювання правовідносин згідно судових рішень Житомирського окружного адміністративного суду по справах №№240/5126/18, 240/9214/19 від 03.03.2021. Однак, як стверджував позивач під час апеляційного розгляду справи, в заяві про закінчення виконавчого провадження ним допущена описка, а договір про примирення на даний час є предметом спору у справі №296/4858/21. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що подана позивачем в порядку ст.382 КАС України заява про встановлення судового контролю, містить ознаки заяви, що подається в порядку ст.383 КАС України, якою передбачено розгляд заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення. При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ГУ Держгеокадастру в Житомирській області на виконання рішення суду у справі №240/9214/19, в порядку ст. 383 КАС України. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, шляхом зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Житомирській області подати у встановлений судом термін звіт про виконання рішення суду. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню. Керуючись ст.ст. 243, 250, 255, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 , відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 15 червня 2021 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.