Постанова 4855 № 826/13218/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Григорович П.О. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року Справа № 826/13218/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКБУДСЕРВІС» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКБУДСЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЬКБУДСЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 № 00005011402. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що контрагенти позивача ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан-Сіті» були створені виключно з метою прикриття незаконної діяльності у формі надання податкової вигоди третім особам, а наявні в матеріалах справи договори та первинні документи з їх боку підписані від імені фізичних осіб-директорів, які фактично не мали жодного відношення до господарської діяльності очолюваних ними товариств. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його позов у повному обсязі, наполягаючи на товарності операцій, вчинених ним з ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан-Сіті», зазначаючи, що він добросовісно виконує свої податкові зобов`язання та надавав всі необхідні підтверджуючі документи контролюючому органу під час проведення ним перевірки і що він не повинен нести відповідальність за дії його контрагентів. Разом з тим, апелянт стверджує, що наданими ним документами підтверджується не лише факт виконання зазначеними контрагентами відповідних ремонтних робіт, а й придбання матеріалів для їх виконання. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 замінено відповідача на його правонаступника. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЬКБУДСЕРВІС» (ЄДРПОУ 39349363) (далі - ТОВ «МІСЬКБУДСЕРВІС») перебуває на обліку в ГУ ДПС в м. Києві. Між позивачем і ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Гордан Сіті», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс» у період спірних правовідносин було укладено ряд однотипних договорів на виконання будівельних робіт в інтересах позивача та на користь третіх осіб - безпосередніх замовників виконання таких робіт. Зазначені договори і первинні документи від імені вказаних контрагентів позивача підписані наступними особами: 1) від імені ТОВ «Аскона Люкс» - ОСОБА_1 ; 2) від ТОВ «Сімпл Ворк» - ОСОБА_2 ; 3) від ТОВ «Гордан Сіті», ТОВ «Аракада Маркет» - ОСОБА_3 . Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2017 №750/8286/17, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 205 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України та призначено відповідне покарання. Зазначеним вироком суду встановлено, що внаслідок створення та придбання ОСОБА_1 , зокрема ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан-Сіті», для подальшого використання ним цих юридичних осіб для проведення безтоварних фінансово-господарських операцій, підприємствами реального сектору економіки безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по таким операціям, чим завдано матеріальної шкоди інтересам держави у вигляді ненадходження до державного бюджету податків. Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан-Сіті», за результатами якої складено акт перевірки від 10.08.2018 № 217/26-15-14-02-05/39349363. У вказаному акті перевірки контролюючим органом детально описані і проаналізовані договори, а також первинні бухгалтерські і податкові документи по операціям позивача з вказаними контрагентами. На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 № 00005011702, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 198.3, 201.1, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 235 006,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 188005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 47001,00 грн. Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної). Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією. Разом з тим, наявність оформлених первинних документів є не єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі 826/11377/14, від 27.02.2018 у справі № 813/1974/17, від 28.11.2019 у справі № 120/4208/18-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи дійсно містяться первинні документи, на які позивач посилається в обґрунтування своєї позиції щодо товарності операцій з ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Гордан Сіті», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», однак, вироком суду у справі № 750/8286/17, який набрав законної сили, установлено фіктивність вказаних контрагентів позивача, що відповідно до вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, не може бути сумісною з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами. Водночас, як відзначалося вище, правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що він добросовісно виконує свої податкові зобов`язання та надавав всі необхідні підтверджуючі документи контролюючому органу під час проведення ним перевірки і що він не повинен нести відповідальність за дії його контрагентів, а також про те, що наданими ним документами підтверджується не лише факт виконання зазначеними контрагентами відповідних ремонтних робіт, а й придбання матеріалів для їх виконання. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКБУДСЕРВІС» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКБУДСЕРВІС» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 15 червня 2021 р. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова М.І. Кобаль